ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені...
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Пам'ятай
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Дитячі мрії
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
Фемінітивна промова
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Похід москалів на Крим 1771 року
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
***
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Марнота
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Гаваї
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Вінок
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
***
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василина Іванина / Вірші

 ** троянди**
мої серпневі троянди – хворі...
пагіння зрізаю,
шипами сколола геть руки
і жалем колючим
роз’ятрюю серце
троянди – аж дивно –
цілісіньку зиму зелені
до січня ще й пуп’янки
щиро
розкритися прагли
тепер почорнілі
неначе й морози не били
та все ж почорніли
мов грізним вогнем опалило
ні брунечки
ні пелюстини
і гірко
бо знаю:
могла їх завчасно
від холоду я вберегти –
могла
та повірила
в лагідність зимню
можливо з коріння
хіба що з коріння
ще брості
живущі
проб’ються
зрізаю пагіння
при самій землі







• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-03-31 07:14:43
Переглядів сторінки твору 8611
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.916 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.870 / 5.5  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-03-31 09:14:06 ]
це ж пісня, Василино!

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 23:46:01 ]
ХМММ. ДЯКУЮ.
Я люблю Вашу незлу іронію, Сонцю :))
цю пісню я співаю вже котрий день :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-04-14 02:15:54 ]
я ще іноді співаю "квітка є знаком троянди.. троянда є знаком культурної природи.. троянда, антиромантична мімікрія.. троянди приходять звідти, куди ніколи не потрапити нам.."

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-03-31 19:43:17 ]
І в мене обмерзли,
живі при землі лиш зостались.
А карликова була накрита
дірявою каструлею старою,
тому і збереглася непогано... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 23:48:07 ]
От що то газда дбайливий!
Ба чи по силі мені буде оренда цієї чудесної каструлі на наступну зиму? :))Заразом із Вашою карлицею?
Як напівземлячці, зробите скидку?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-01 12:58:58 ]
Треба взятися за розмноження (карликової троянди,каструлі...:).
Може,поділитися ще жимолостю,вейгелою,йоштою,гумі,хеномелесом,бататом чи гіацинтами?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-04-13 09:35:43 ]
Юрію, Ви мене аж приголомшили екзотичними назвами :))
Окрім гіацинтів
духмяно-жагучих
і йошти
несміло-терпкої,
нічого мені не сказали
ці дивні слова:(((
ой, ні, про батат я десь чула,
не можу згадати, що саме


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-13 11:24:32 ]
Батат - це солодка тропічна картопля,
Що негри копають у джунглях руками,
А гумі - на Сході, в Китаї, Примор'ї,
Це кущик, що ягоди родить солодкі,
І зветься ще "лохом багатоквітковим":)
Вейгела цвіте фіолетовим цвітом,
А жимолость різним (квітуча ліана)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-20 23:43:41 ]
А роза-це квітка троянди :) Я довго сміявся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-28 15:50:46 ]
Тут плакати треба, земляче, гіркими сльозами,
оскільки ми з Вами не знаємо тих словників,
отих, що навчають, як "правильно" слід говорити :((((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 11:38:13 ]
Василино, ти тільки про квіти? Тоді добре. Квіти оживуть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 12:21:19 ]
Схоже, Олександре, оживає, чи там, не вмирає все, що не прагне смерті.

Бо "Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся." Марко12.27.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-21 12:33:28 ]
ОК, троянди цвітуть. Але щось з ними не зовсім так. я їх бризкала мідним купоросом, але не помогло. :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 12:50:46 ]
В теології зовсім не спеціаліст. Як і в релігії. Але думаю Василина в цьому вірші могла писати про почуття. Вона може, таке враження складається після ознайомлення з її творчістю. В мене принаймні враження.
Але якщо про квіти, то квіти в Василини оживуть. Чомусь в цьому нема сумніву.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 14:34:58 ]
Олександре, хто в теології не спеціаліст, той ризикує потрапити у всі ті пастки, які теологія детально описує. :(
До речі, деякі тексти описують і квіти після їх удаваної смерті тут. Цікава штучка.
Але я з вами згідний, в руках Василинки все розцвіте з новою силою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 15:39:28 ]
Це в буддистів здається переселення душ, реінкарнація. А в християнстві раз і на завжди. В православ'ї ще простіше ніж в католиків ніякого очищення. Або рай або пекло. Справедливо. А як матеріалст скажу - люди не квіти. Люди є люди. Порівнювати людину з квіткою можна і навіть слід. Але тільки в поезії. Не в житті.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 16:20:40 ]
Олександре, поезія - це індикатив живого.
Той, хто пише напівмертві рядки, здебільшого напівживий, але існують варіанти, буває, що і напівживому читачеві здається, що він читає напівмертві рядки.

Щодо теології, то передані в Євангелії від Марка слова Христа:
"Він Бог не мертвих, а живих." Марко12.27. - напевно потрібно розуміти, як нічого мертвого у Його володіннях не має, тобто не має смерті. Хіба що вийти (по своїй волі випасти) з Його володінь, що, я допускаю, можливо.

Дивно Олександре, що ви, будучи активним дописувачем і читачем на Майстернях, розрізняєте життя і поезію, як різні сфери.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-08 12:16:47 ]
Вірш залежить від автора і в вірші можна одним слово-складом змінити смисл. А життя не листок паперу списаний красивим почерком. Правда є вірші не придумані... Пушкін писав "Онєгіна" десь років з вісім. За цей час і погляди його на життя змінились і майстерність як поета і сам вік. Для чого він його став писати ніхто крім самого Алєксандра Сєргєєвіча не скаже. А от з останньою главою смисл простежується. Для мене один для когось можливо інший. Зате як майстер Пушкін на висоті в "Онєгіну" кожну мить. Чи майже кожну.
Буває мистецтво визначає життя, але це почасти збіг обставин.
Побачити життя не завжди означає прожити багато років. Сподіваюсь Василина не стане ображатись, що на її сторінці трохи відійшли від змісту самого вірша.
А от щодо Евангеліє від Марка,Луки здається ще когось двох нічого сказати не можу. Не читав.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-13 09:44:09 ]
Дорогі мої, у вашій розмові багато цікавого і повчального для мене.
Дякую вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2009-12-12 22:14:05 ]
Стовпчик веде згори донизу - і не можу зупинитись.
Дочитавши, повертаюсь, змінюю темп на менший, бо спочатку він чомусь досить швидкий, а все одно читається. Діставшись останнього рядка, дивуюсь - невже все? Чому? І сам собі відповідаю, що гарного не буває багато. Або буває, але частинами і не для всіх. Ось нам трішки :)

Дякую.