ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василина Іванина / Вірші

 ** троянди**
мої серпневі троянди – хворі...
пагіння зрізаю,
шипами сколола геть руки
і жалем колючим
роз’ятрюю серце
троянди – аж дивно –
цілісіньку зиму зелені
до січня ще й пуп’янки
щиро
розкритися прагли
тепер почорнілі
неначе й морози не били
та все ж почорніли
мов грізним вогнем опалило
ні брунечки
ні пелюстини
і гірко
бо знаю:
могла їх завчасно
від холоду я вберегти –
могла
та повірила
в лагідність зимню
можливо з коріння
хіба що з коріння
ще брості
живущі
проб’ються
зрізаю пагіння
при самій землі







• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-31 07:14:43
Переглядів сторінки твору 9221
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.916 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.870 / 5.5  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-03-31 09:14:06 ]
це ж пісня, Василино!

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 23:46:01 ]
ХМММ. ДЯКУЮ.
Я люблю Вашу незлу іронію, Сонцю :))
цю пісню я співаю вже котрий день :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-04-14 02:15:54 ]
я ще іноді співаю "квітка є знаком троянди.. троянда є знаком культурної природи.. троянда, антиромантична мімікрія.. троянди приходять звідти, куди ніколи не потрапити нам.."

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-03-31 19:43:17 ]
І в мене обмерзли,
живі при землі лиш зостались.
А карликова була накрита
дірявою каструлею старою,
тому і збереглася непогано... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 23:48:07 ]
От що то газда дбайливий!
Ба чи по силі мені буде оренда цієї чудесної каструлі на наступну зиму? :))Заразом із Вашою карлицею?
Як напівземлячці, зробите скидку?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-01 12:58:58 ]
Треба взятися за розмноження (карликової троянди,каструлі...:).
Може,поділитися ще жимолостю,вейгелою,йоштою,гумі,хеномелесом,бататом чи гіацинтами?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-04-13 09:35:43 ]
Юрію, Ви мене аж приголомшили екзотичними назвами :))
Окрім гіацинтів
духмяно-жагучих
і йошти
несміло-терпкої,
нічого мені не сказали
ці дивні слова:(((
ой, ні, про батат я десь чула,
не можу згадати, що саме


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-13 11:24:32 ]
Батат - це солодка тропічна картопля,
Що негри копають у джунглях руками,
А гумі - на Сході, в Китаї, Примор'ї,
Це кущик, що ягоди родить солодкі,
І зветься ще "лохом багатоквітковим":)
Вейгела цвіте фіолетовим цвітом,
А жимолость різним (квітуча ліана)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-20 23:43:41 ]
А роза-це квітка троянди :) Я довго сміявся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-28 15:50:46 ]
Тут плакати треба, земляче, гіркими сльозами,
оскільки ми з Вами не знаємо тих словників,
отих, що навчають, як "правильно" слід говорити :((((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 11:38:13 ]
Василино, ти тільки про квіти? Тоді добре. Квіти оживуть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 12:21:19 ]
Схоже, Олександре, оживає, чи там, не вмирає все, що не прагне смерті.

Бо "Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся." Марко12.27.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-21 12:33:28 ]
ОК, троянди цвітуть. Але щось з ними не зовсім так. я їх бризкала мідним купоросом, але не помогло. :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 12:50:46 ]
В теології зовсім не спеціаліст. Як і в релігії. Але думаю Василина в цьому вірші могла писати про почуття. Вона може, таке враження складається після ознайомлення з її творчістю. В мене принаймні враження.
Але якщо про квіти, то квіти в Василини оживуть. Чомусь в цьому нема сумніву.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 14:34:58 ]
Олександре, хто в теології не спеціаліст, той ризикує потрапити у всі ті пастки, які теологія детально описує. :(
До речі, деякі тексти описують і квіти після їх удаваної смерті тут. Цікава штучка.
Але я з вами згідний, в руках Василинки все розцвіте з новою силою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 15:39:28 ]
Це в буддистів здається переселення душ, реінкарнація. А в християнстві раз і на завжди. В православ'ї ще простіше ніж в католиків ніякого очищення. Або рай або пекло. Справедливо. А як матеріалст скажу - люди не квіти. Люди є люди. Порівнювати людину з квіткою можна і навіть слід. Але тільки в поезії. Не в житті.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 16:20:40 ]
Олександре, поезія - це індикатив живого.
Той, хто пише напівмертві рядки, здебільшого напівживий, але існують варіанти, буває, що і напівживому читачеві здається, що він читає напівмертві рядки.

Щодо теології, то передані в Євангелії від Марка слова Христа:
"Він Бог не мертвих, а живих." Марко12.27. - напевно потрібно розуміти, як нічого мертвого у Його володіннях не має, тобто не має смерті. Хіба що вийти (по своїй волі випасти) з Його володінь, що, я допускаю, можливо.

Дивно Олександре, що ви, будучи активним дописувачем і читачем на Майстернях, розрізняєте життя і поезію, як різні сфери.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-08 12:16:47 ]
Вірш залежить від автора і в вірші можна одним слово-складом змінити смисл. А життя не листок паперу списаний красивим почерком. Правда є вірші не придумані... Пушкін писав "Онєгіна" десь років з вісім. За цей час і погляди його на життя змінились і майстерність як поета і сам вік. Для чого він його став писати ніхто крім самого Алєксандра Сєргєєвіча не скаже. А от з останньою главою смисл простежується. Для мене один для когось можливо інший. Зате як майстер Пушкін на висоті в "Онєгіну" кожну мить. Чи майже кожну.
Буває мистецтво визначає життя, але це почасти збіг обставин.
Побачити життя не завжди означає прожити багато років. Сподіваюсь Василина не стане ображатись, що на її сторінці трохи відійшли від змісту самого вірша.
А от щодо Евангеліє від Марка,Луки здається ще когось двох нічого сказати не можу. Не читав.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-13 09:44:09 ]
Дорогі мої, у вашій розмові багато цікавого і повчального для мене.
Дякую вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2009-12-12 22:14:05 ]
Стовпчик веде згори донизу - і не можу зупинитись.
Дочитавши, повертаюсь, змінюю темп на менший, бо спочатку він чомусь досить швидкий, а все одно читається. Діставшись останнього рядка, дивуюсь - невже все? Чому? І сам собі відповідаю, що гарного не буває багато. Або буває, але частинами і не для всіх. Ось нам трішки :)

Дякую.