ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
* * *
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Ірина Вовк
2026.07.03 05:02
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 12)
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Як заздрісна подруга ледь дівчину зі світу не звела
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Псяче Сопіння (Frank Zappa)
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
Купальський віночок біженки
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Старі аркуші
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
* 129 *
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
* * *
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 11)
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Хімікати (1-6)
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Абрикоси (рондель)
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Усе вже завтра- вчора і тепер!
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Сила світанку
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Негода
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
* 128 *
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Українська народа пісня
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василина Іванина / Вірші

 ** троянди**
мої серпневі троянди – хворі...
пагіння зрізаю,
шипами сколола геть руки
і жалем колючим
роз’ятрюю серце
троянди – аж дивно –
цілісіньку зиму зелені
до січня ще й пуп’янки
щиро
розкритися прагли
тепер почорнілі
неначе й морози не били
та все ж почорніли
мов грізним вогнем опалило
ні брунечки
ні пелюстини
і гірко
бо знаю:
могла їх завчасно
від холоду я вберегти –
могла
та повірила
в лагідність зимню
можливо з коріння
хіба що з коріння
ще брості
живущі
проб’ються
зрізаю пагіння
при самій землі







• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-03-31 07:14:43
Переглядів сторінки твору 8995
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.916 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.870 / 5.5  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-03-31 09:14:06 ]
це ж пісня, Василино!

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 23:46:01 ]
ХМММ. ДЯКУЮ.
Я люблю Вашу незлу іронію, Сонцю :))
цю пісню я співаю вже котрий день :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-04-14 02:15:54 ]
я ще іноді співаю "квітка є знаком троянди.. троянда є знаком культурної природи.. троянда, антиромантична мімікрія.. троянди приходять звідти, куди ніколи не потрапити нам.."

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-03-31 19:43:17 ]
І в мене обмерзли,
живі при землі лиш зостались.
А карликова була накрита
дірявою каструлею старою,
тому і збереглася непогано... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 23:48:07 ]
От що то газда дбайливий!
Ба чи по силі мені буде оренда цієї чудесної каструлі на наступну зиму? :))Заразом із Вашою карлицею?
Як напівземлячці, зробите скидку?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-01 12:58:58 ]
Треба взятися за розмноження (карликової троянди,каструлі...:).
Може,поділитися ще жимолостю,вейгелою,йоштою,гумі,хеномелесом,бататом чи гіацинтами?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-04-13 09:35:43 ]
Юрію, Ви мене аж приголомшили екзотичними назвами :))
Окрім гіацинтів
духмяно-жагучих
і йошти
несміло-терпкої,
нічого мені не сказали
ці дивні слова:(((
ой, ні, про батат я десь чула,
не можу згадати, що саме


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-13 11:24:32 ]
Батат - це солодка тропічна картопля,
Що негри копають у джунглях руками,
А гумі - на Сході, в Китаї, Примор'ї,
Це кущик, що ягоди родить солодкі,
І зветься ще "лохом багатоквітковим":)
Вейгела цвіте фіолетовим цвітом,
А жимолость різним (квітуча ліана)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-20 23:43:41 ]
А роза-це квітка троянди :) Я довго сміявся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-28 15:50:46 ]
Тут плакати треба, земляче, гіркими сльозами,
оскільки ми з Вами не знаємо тих словників,
отих, що навчають, як "правильно" слід говорити :((((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 11:38:13 ]
Василино, ти тільки про квіти? Тоді добре. Квіти оживуть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 12:21:19 ]
Схоже, Олександре, оживає, чи там, не вмирає все, що не прагне смерті.

Бо "Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся." Марко12.27.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-21 12:33:28 ]
ОК, троянди цвітуть. Але щось з ними не зовсім так. я їх бризкала мідним купоросом, але не помогло. :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 12:50:46 ]
В теології зовсім не спеціаліст. Як і в релігії. Але думаю Василина в цьому вірші могла писати про почуття. Вона може, таке враження складається після ознайомлення з її творчістю. В мене принаймні враження.
Але якщо про квіти, то квіти в Василини оживуть. Чомусь в цьому нема сумніву.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 14:34:58 ]
Олександре, хто в теології не спеціаліст, той ризикує потрапити у всі ті пастки, які теологія детально описує. :(
До речі, деякі тексти описують і квіти після їх удаваної смерті тут. Цікава штучка.
Але я з вами згідний, в руках Василинки все розцвіте з новою силою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 15:39:28 ]
Це в буддистів здається переселення душ, реінкарнація. А в християнстві раз і на завжди. В православ'ї ще простіше ніж в католиків ніякого очищення. Або рай або пекло. Справедливо. А як матеріалст скажу - люди не квіти. Люди є люди. Порівнювати людину з квіткою можна і навіть слід. Але тільки в поезії. Не в житті.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-30 16:20:40 ]
Олександре, поезія - це індикатив живого.
Той, хто пише напівмертві рядки, здебільшого напівживий, але існують варіанти, буває, що і напівживому читачеві здається, що він читає напівмертві рядки.

Щодо теології, то передані в Євангелії від Марка слова Христа:
"Він Бог не мертвих, а живих." Марко12.27. - напевно потрібно розуміти, як нічого мертвого у Його володіннях не має, тобто не має смерті. Хіба що вийти (по своїй волі випасти) з Його володінь, що, я допускаю, можливо.

Дивно Олександре, що ви, будучи активним дописувачем і читачем на Майстернях, розрізняєте життя і поезію, як різні сфери.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-08 12:16:47 ]
Вірш залежить від автора і в вірші можна одним слово-складом змінити смисл. А життя не листок паперу списаний красивим почерком. Правда є вірші не придумані... Пушкін писав "Онєгіна" десь років з вісім. За цей час і погляди його на життя змінились і майстерність як поета і сам вік. Для чого він його став писати ніхто крім самого Алєксандра Сєргєєвіча не скаже. А от з останньою главою смисл простежується. Для мене один для когось можливо інший. Зате як майстер Пушкін на висоті в "Онєгіну" кожну мить. Чи майже кожну.
Буває мистецтво визначає життя, але це почасти збіг обставин.
Побачити життя не завжди означає прожити багато років. Сподіваюсь Василина не стане ображатись, що на її сторінці трохи відійшли від змісту самого вірша.
А от щодо Евангеліє від Марка,Луки здається ще когось двох нічого сказати не можу. Не читав.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-13 09:44:09 ]
Дорогі мої, у вашій розмові багато цікавого і повчального для мене.
Дякую вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2009-12-12 22:14:05 ]
Стовпчик веде згори донизу - і не можу зупинитись.
Дочитавши, повертаюсь, змінюю темп на менший, бо спочатку він чомусь досить швидкий, а все одно читається. Діставшись останнього рядка, дивуюсь - невже все? Чому? І сам собі відповідаю, що гарного не буває багато. Або буває, але частинами і не для всіх. Ось нам трішки :)

Дякую.