ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.18 07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.

Тетяна Левицька
2025.09.18 01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна, 
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.

Борис Костиря
2025.09.17 22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Всує
Просила «відпусти» — і відпустив:
напевно знав, куди себе подіти.
Саджай тепер дерева, пести квіти,
бо квітам без любові не рости.
Подвір’я, хата — все чекає рук:
муркоче котик, спину тре об ноги,
а в кішки — знов, як водиться, пологи,
а стелю знов позаплітав павук...
Ось де твоє — не зайве почуття,
його усе довкола потребує...

А він таки й не знає до пуття,
ким був тобі.
Про це не скажеш всує...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Влад Псевдо 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Юлія Івченко 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-05-03 07:51:28
Переглядів сторінки твору 8559
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.991 / 5.56  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.918 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 09:29:11 ]
хороший текст. прктично правда жізні...
(зовсім таке риторичне питння - а хто ж тепер кошенят топитиме?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 10:26:54 ]
Ой не кажіть, Сергію!...
Як кажуть: Отож... :) Якби ж була одна кішечка, а вони вже вдвох стрибають між квіти. А котик збоку.
Дякую за «правду жізні»


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:33:30 ]
як? дві кішечки й один кіт? (не може в це повірити) от же ж везуха! (а сам задумується - кому і яка везуха) котові - звичайно ж, кому ще!
білявка й чорнявка - було би добре саме так... для разнообразія?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:35:54 ]
папрашу про чорнявку всує не згадувати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:42:13 ]
ну ладна вже:) хай буде білявка і... якась руда бестія :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:57:42 ]
:))
Котові й справді пощастило...
А кішки обидві чорні, як ворони. А котик — руденький :)
Чи руденька обізветься? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 10:32:28 ]
От, Лар, кажуть же мудрі люди: "Бійтеся своїх бажань - вони можуть виповнитися" :)
А "всує" і не треба говорити. Наймудріші серед всіх - коти, кошечки і кошенята :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:56:12 ]
Дякую, Любочко!
Треба просто перепрофілювати бажання, бо треба ж свою енергію — та в мирні цілі... :)
Вчора написала про кішку, а в неї таки сьогодні почалися пологи... Наврочила. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 16:59:07 ]
День наближається до кінця, і впевнено можу дописати, що таки наврочила, так наврочила. Кошенят навели — обоє одночасно. Тепер лежать удвох, а між ними: і білі, і чорненькі, і сірі, і плямисті. Тільки в крапочку, здається, нема.
От лишенько...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Влад Псевдо (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-03 15:50:09 ]
всує щось казати - все сказано. по-земному, по-людськи якось. велике браво, схиляюсь перед вашим талантом.
з повагою, я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 16:45:37 ]
Дякую, Владе, за високу оцінку.
Коли писала, то думала, що Бога всує згадувати не можна... А якщо це слово про чоловіка, то зразу зрозуміло, ким він для мене...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-04 20:28:29 ]
скільки мені попадається на очі цей вірш (його початок), стільки я згадую старезну пісеньку русійської співачки алєгрової (я її коли чую, алєгрову, в мене алергія):
Я так молила: "Позови!", но ты молчал.
Я так молила: "Удержи!" - не удержал...
чи ця алюзія зумисна? чи це я такий збочений і нічого такого тут нема??

а котові таки везуха: дві пантери під боком... сам багатодєтний папаша - і при цьому напрягатися зовсім не треба.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:08:10 ]
Найбільше ціную в чоловіках розум і почуття гумору... та правда, це одне і те ж.

Звичайно, алюзія є, хоч Алєгрову ніколи не слухала (теж алергія).
Само вийшло.
В якомусь моєму вірші взагалі прочитується, як мені сказали: «я стою у ресторана, замуж поздно...» ну і так далі. :) Я начебто нічого такого і не писала, а от же які алюзії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:29:12 ]
Чому люди говорять не правду? Обоє ви Алегрову слухаєте аж бігом.) А під коньк всеожно що слухати.:) Без образ, шановні метри. А вірш , Ларисо, бажає кращого, як для вже обтесаного самородка. Я читала у Вас досконаліші речі. З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:33:15 ]
та шоб я! та шоб алєгрову! (робить тихіше програвача, шоб не спалитися).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 09:19:35 ]
Нє, Кицю, так відгуки не пишуться.:) Ви ж розумієте, що автор і сам людина нормальна. :)
Якщо вже не пошкодували час, щоб пару разів клацнути по клаві, то маєте писати конкретику: що саме Вам не подобається і де, і чому. Тоді зрозуміло, нащо витрачався час, і що з цим робити.
А так — це заздрощі до людей, що п’ють коньяк та «необтесаних самородків».
До речі, не пощастило мені ні з Алєгровою, ні з коньяком... Та й телевізора взагалі нема... на щастя. Отакі справи... (хитає головою і, посміхнувшись, вмикає Арміка).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 17:17:09 ]
З якої причини я повинна Вам заздрити, Ларисо? Що у Вас є такого чого не маю я?
Зареєстрована я , як Блакитна Кішка, або ж уже Ірбіс.
Що ж до навчань, як писати відгуки ставлюся спокійно, але уявіть собі : ви приходите в магазин обирати сукню. Хіба ви пояснюєте кравчині - модельєру, що -це не Ваше?
От і мені легше взяти Ваш вірш і зробити з нього щось цікаве, але ж знаходяться люди, яким і у Вашому варіанті : життєво, тому " на вкус и цвет товарищей нет." Хай Армік підніме настрій.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 20:47:23 ]
Напевно, Кицю, щось таки певно є, бо я не стала (говорячи мовою Ваших порівнянь) заходити до крамниці і говорити продавцям, що вони, хоч і обтесані, але товар мають гнилий і поганий, а на їх запитання — гордо повернутися і вийти: от яка, мовляв, крута!
А поезія — це не крамниця: якщо людина підходить до своєї справи професійно, їй є що сказати колезі (якщо вона тільки не ставиться до неї як до «обтесаного самородка»).
Отакі справи...
Ну та ладно, часу маю, на жаль, обмаль, та й нецікаво так спілкуватися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 23:17:28 ]
Давайте замінемо слово " обтесаний" на вигранениний, відшліфований. Приміром - діамант. Можливо таким чином знайдемо компроміс. Я - не професіонал, Ларисо. Просто жінка. Гарна і розумна.
Емоційність і нестача досвіду в інетному спілкуванні, не дають нікому права називати Кицею. Окрім рідних людей. Хай щастить Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-06 12:01:21 ]
Ми всі, хто пише, люди емоційні. Перепрошую, якщо чимось образила. Але ж це так просто: якщо я Лариса, то я не пишу, що я, к приміру, Зелена Бабка. Бо хочу, щоб люди зверталися до мене на ім’я. А як звертатися до Блакитної Кішки? Я не телепат, щоб вгадувати потаємні бажання авторів. Чесно кажучи, завжди відчуваю незручність, коли не можу звернутися до людини на ім’я.
А щодо цих деталей — діамант там чи гранений стакан — чесно кажучи — це все лушпиння. Тобто хіба це має якесь значення? Як на мене, найголовніше — це можливість спілкуватися з цікавими людьми, обмінюватись з ними думками, надихатися, зростати... Тобто — те, на що я трошки сподівалася, відповідаючи Вам. На щастя, маємо такий сайт. :))
Щасти Вам!