ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.21 11:51
СО-СУ-КУР

Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!


Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,

Володимир Бойко
2024.05.21 11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.

Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,

Леся Горова
2024.05.21 10:58
Мрії збуваються.

https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k

Світлана Пирогова
2024.05.21 08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.

А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,

Віктор Кучерук
2024.05.21 07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси

Артур Курдіновський
2024.05.21 04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.

Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,

Ілахім Поет
2024.05.21 00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.

Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Іван Потьомкін
2024.05.20 19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...

Микола Соболь
2024.05.20 13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.

Олександр Сушко
2024.05.20 12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.

А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,

Олена Балера
2024.05.20 12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.

Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро

Галина Кучеренко
2024.05.20 11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:

- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,

Юрій Гундарєв
2024.05.20 10:29
Лицедій

Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.

Автор: Юрко Дар

Козак Дума
2024.05.20 09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…

Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Всує
Просила «відпусти» — і відпустив:
напевно знав, куди себе подіти.
Саджай тепер дерева, пести квіти,
бо квітам без любові не рости.
Подвір’я, хата — все чекає рук:
муркоче котик, спину тре об ноги,
а в кішки — знов, як водиться, пологи,
а стелю знов позаплітав павук...
Ось де твоє — не зайве почуття,
його усе довкола потребує...

А він таки й не знає до пуття,
ким був тобі.
Про це не скажеш всує...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Влад Псевдо 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Юлія Івченко 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-05-03 07:51:28
Переглядів сторінки твору 7805
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.991 / 5.56  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.918 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 09:29:11 ]
хороший текст. прктично правда жізні...
(зовсім таке риторичне питння - а хто ж тепер кошенят топитиме?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 10:26:54 ]
Ой не кажіть, Сергію!...
Як кажуть: Отож... :) Якби ж була одна кішечка, а вони вже вдвох стрибають між квіти. А котик збоку.
Дякую за «правду жізні»


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:33:30 ]
як? дві кішечки й один кіт? (не може в це повірити) от же ж везуха! (а сам задумується - кому і яка везуха) котові - звичайно ж, кому ще!
білявка й чорнявка - було би добре саме так... для разнообразія?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:35:54 ]
папрашу про чорнявку всує не згадувати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:42:13 ]
ну ладна вже:) хай буде білявка і... якась руда бестія :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:57:42 ]
:))
Котові й справді пощастило...
А кішки обидві чорні, як ворони. А котик — руденький :)
Чи руденька обізветься? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 10:32:28 ]
От, Лар, кажуть же мудрі люди: "Бійтеся своїх бажань - вони можуть виповнитися" :)
А "всує" і не треба говорити. Наймудріші серед всіх - коти, кошечки і кошенята :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:56:12 ]
Дякую, Любочко!
Треба просто перепрофілювати бажання, бо треба ж свою енергію — та в мирні цілі... :)
Вчора написала про кішку, а в неї таки сьогодні почалися пологи... Наврочила. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 16:59:07 ]
День наближається до кінця, і впевнено можу дописати, що таки наврочила, так наврочила. Кошенят навели — обоє одночасно. Тепер лежать удвох, а між ними: і білі, і чорненькі, і сірі, і плямисті. Тільки в крапочку, здається, нема.
От лишенько...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Влад Псевдо (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-03 15:50:09 ]
всує щось казати - все сказано. по-земному, по-людськи якось. велике браво, схиляюсь перед вашим талантом.
з повагою, я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 16:45:37 ]
Дякую, Владе, за високу оцінку.
Коли писала, то думала, що Бога всує згадувати не можна... А якщо це слово про чоловіка, то зразу зрозуміло, ким він для мене...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-04 20:28:29 ]
скільки мені попадається на очі цей вірш (його початок), стільки я згадую старезну пісеньку русійської співачки алєгрової (я її коли чую, алєгрову, в мене алергія):
Я так молила: "Позови!", но ты молчал.
Я так молила: "Удержи!" - не удержал...
чи ця алюзія зумисна? чи це я такий збочений і нічого такого тут нема??

а котові таки везуха: дві пантери під боком... сам багатодєтний папаша - і при цьому напрягатися зовсім не треба.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:08:10 ]
Найбільше ціную в чоловіках розум і почуття гумору... та правда, це одне і те ж.

Звичайно, алюзія є, хоч Алєгрову ніколи не слухала (теж алергія).
Само вийшло.
В якомусь моєму вірші взагалі прочитується, як мені сказали: «я стою у ресторана, замуж поздно...» ну і так далі. :) Я начебто нічого такого і не писала, а от же які алюзії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:29:12 ]
Чому люди говорять не правду? Обоє ви Алегрову слухаєте аж бігом.) А під коньк всеожно що слухати.:) Без образ, шановні метри. А вірш , Ларисо, бажає кращого, як для вже обтесаного самородка. Я читала у Вас досконаліші речі. З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:33:15 ]
та шоб я! та шоб алєгрову! (робить тихіше програвача, шоб не спалитися).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 09:19:35 ]
Нє, Кицю, так відгуки не пишуться.:) Ви ж розумієте, що автор і сам людина нормальна. :)
Якщо вже не пошкодували час, щоб пару разів клацнути по клаві, то маєте писати конкретику: що саме Вам не подобається і де, і чому. Тоді зрозуміло, нащо витрачався час, і що з цим робити.
А так — це заздрощі до людей, що п’ють коньяк та «необтесаних самородків».
До речі, не пощастило мені ні з Алєгровою, ні з коньяком... Та й телевізора взагалі нема... на щастя. Отакі справи... (хитає головою і, посміхнувшись, вмикає Арміка).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 17:17:09 ]
З якої причини я повинна Вам заздрити, Ларисо? Що у Вас є такого чого не маю я?
Зареєстрована я , як Блакитна Кішка, або ж уже Ірбіс.
Що ж до навчань, як писати відгуки ставлюся спокійно, але уявіть собі : ви приходите в магазин обирати сукню. Хіба ви пояснюєте кравчині - модельєру, що -це не Ваше?
От і мені легше взяти Ваш вірш і зробити з нього щось цікаве, але ж знаходяться люди, яким і у Вашому варіанті : життєво, тому " на вкус и цвет товарищей нет." Хай Армік підніме настрій.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 20:47:23 ]
Напевно, Кицю, щось таки певно є, бо я не стала (говорячи мовою Ваших порівнянь) заходити до крамниці і говорити продавцям, що вони, хоч і обтесані, але товар мають гнилий і поганий, а на їх запитання — гордо повернутися і вийти: от яка, мовляв, крута!
А поезія — це не крамниця: якщо людина підходить до своєї справи професійно, їй є що сказати колезі (якщо вона тільки не ставиться до неї як до «обтесаного самородка»).
Отакі справи...
Ну та ладно, часу маю, на жаль, обмаль, та й нецікаво так спілкуватися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 23:17:28 ]
Давайте замінемо слово " обтесаний" на вигранениний, відшліфований. Приміром - діамант. Можливо таким чином знайдемо компроміс. Я - не професіонал, Ларисо. Просто жінка. Гарна і розумна.
Емоційність і нестача досвіду в інетному спілкуванні, не дають нікому права називати Кицею. Окрім рідних людей. Хай щастить Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-06 12:01:21 ]
Ми всі, хто пише, люди емоційні. Перепрошую, якщо чимось образила. Але ж це так просто: якщо я Лариса, то я не пишу, що я, к приміру, Зелена Бабка. Бо хочу, щоб люди зверталися до мене на ім’я. А як звертатися до Блакитної Кішки? Я не телепат, щоб вгадувати потаємні бажання авторів. Чесно кажучи, завжди відчуваю незручність, коли не можу звернутися до людини на ім’я.
А щодо цих деталей — діамант там чи гранений стакан — чесно кажучи — це все лушпиння. Тобто хіба це має якесь значення? Як на мене, найголовніше — це можливість спілкуватися з цікавими людьми, обмінюватись з ними думками, надихатися, зростати... Тобто — те, на що я трошки сподівалася, відповідаючи Вам. На щастя, маємо такий сайт. :))
Щасти Вам!