ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.04 21:59
Ці марення і візії природи
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.

Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,

Євген Федчук
2025.09.04 19:28
Московія у ті часи росла.
Мов ракова пухлина розповзалась.
Земель собі в Європі нахапалась,
Уже й до Польщі руки простягла.
Упхавши Казахстан за дві щоки,
На Індію вже хижо позирала,
Хоч Англія в той час там панувала
Та москалі вже мріяли – «поки»

Марія Дем'янюк
2025.09.04 15:42
Тато сина обіймав,
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний, дужий богатир
Будеш ти, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш свою Вітчизу.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.04 14:28
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Солом'яне з

Світлана Пирогова
2025.09.04 12:48
Не забарилась панна, то ж прийшла
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,

Артур Сіренко
2025.09.04 12:44
Сойка-віщунка
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).

Тетяна Левицька
2025.09.04 09:45
Сьорбнула я біди чимало,
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.

В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду

Юрій Гундарєв
2025.09.04 09:19
Притулюся до твого живота вухом,
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…

2025 рік

Віктор Кучерук
2025.09.04 07:46
Завжди чогось не вистачає
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.

Борис Костиря
2025.09.03 21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.

І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить

Тетяна Левицька
2025.09.03 20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.

За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями

Юлія Щербатюк
2025.09.03 18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.

Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,

С М
2025.09.03 16:19
атож-бо день руйнує ніч
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи

проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей

Світлана Майя Залізняк
2025.09.03 09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.


Пензликом

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Всує
Просила «відпусти» — і відпустив:
напевно знав, куди себе подіти.
Саджай тепер дерева, пести квіти,
бо квітам без любові не рости.
Подвір’я, хата — все чекає рук:
муркоче котик, спину тре об ноги,
а в кішки — знов, як водиться, пологи,
а стелю знов позаплітав павук...
Ось де твоє — не зайве почуття,
його усе довкола потребує...

А він таки й не знає до пуття,
ким був тобі.
Про це не скажеш всує...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Влад Псевдо 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Юлія Івченко 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-05-03 07:51:28
Переглядів сторінки твору 8519
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.991 / 5.56  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.918 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 09:29:11 ]
хороший текст. прктично правда жізні...
(зовсім таке риторичне питння - а хто ж тепер кошенят топитиме?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 10:26:54 ]
Ой не кажіть, Сергію!...
Як кажуть: Отож... :) Якби ж була одна кішечка, а вони вже вдвох стрибають між квіти. А котик збоку.
Дякую за «правду жізні»


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:33:30 ]
як? дві кішечки й один кіт? (не може в це повірити) от же ж везуха! (а сам задумується - кому і яка везуха) котові - звичайно ж, кому ще!
білявка й чорнявка - було би добре саме так... для разнообразія?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:35:54 ]
папрашу про чорнявку всує не згадувати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:42:13 ]
ну ладна вже:) хай буде білявка і... якась руда бестія :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:57:42 ]
:))
Котові й справді пощастило...
А кішки обидві чорні, як ворони. А котик — руденький :)
Чи руденька обізветься? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 10:32:28 ]
От, Лар, кажуть же мудрі люди: "Бійтеся своїх бажань - вони можуть виповнитися" :)
А "всує" і не треба говорити. Наймудріші серед всіх - коти, кошечки і кошенята :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 11:56:12 ]
Дякую, Любочко!
Треба просто перепрофілювати бажання, бо треба ж свою енергію — та в мирні цілі... :)
Вчора написала про кішку, а в неї таки сьогодні почалися пологи... Наврочила. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 16:59:07 ]
День наближається до кінця, і впевнено можу дописати, що таки наврочила, так наврочила. Кошенят навели — обоє одночасно. Тепер лежать удвох, а між ними: і білі, і чорненькі, і сірі, і плямисті. Тільки в крапочку, здається, нема.
От лишенько...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Влад Псевдо (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-03 15:50:09 ]
всує щось казати - все сказано. по-земному, по-людськи якось. велике браво, схиляюсь перед вашим талантом.
з повагою, я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 16:45:37 ]
Дякую, Владе, за високу оцінку.
Коли писала, то думала, що Бога всує згадувати не можна... А якщо це слово про чоловіка, то зразу зрозуміло, ким він для мене...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-04 20:28:29 ]
скільки мені попадається на очі цей вірш (його початок), стільки я згадую старезну пісеньку русійської співачки алєгрової (я її коли чую, алєгрову, в мене алергія):
Я так молила: "Позови!", но ты молчал.
Я так молила: "Удержи!" - не удержал...
чи ця алюзія зумисна? чи це я такий збочений і нічого такого тут нема??

а котові таки везуха: дві пантери під боком... сам багатодєтний папаша - і при цьому напрягатися зовсім не треба.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:08:10 ]
Найбільше ціную в чоловіках розум і почуття гумору... та правда, це одне і те ж.

Звичайно, алюзія є, хоч Алєгрову ніколи не слухала (теж алергія).
Само вийшло.
В якомусь моєму вірші взагалі прочитується, як мені сказали: «я стою у ресторана, замуж поздно...» ну і так далі. :) Я начебто нічого такого і не писала, а от же які алюзії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:29:12 ]
Чому люди говорять не правду? Обоє ви Алегрову слухаєте аж бігом.) А під коньк всеожно що слухати.:) Без образ, шановні метри. А вірш , Ларисо, бажає кращого, як для вже обтесаного самородка. Я читала у Вас досконаліші речі. З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 00:33:15 ]
та шоб я! та шоб алєгрову! (робить тихіше програвача, шоб не спалитися).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 09:19:35 ]
Нє, Кицю, так відгуки не пишуться.:) Ви ж розумієте, що автор і сам людина нормальна. :)
Якщо вже не пошкодували час, щоб пару разів клацнути по клаві, то маєте писати конкретику: що саме Вам не подобається і де, і чому. Тоді зрозуміло, нащо витрачався час, і що з цим робити.
А так — це заздрощі до людей, що п’ють коньяк та «необтесаних самородків».
До речі, не пощастило мені ні з Алєгровою, ні з коньяком... Та й телевізора взагалі нема... на щастя. Отакі справи... (хитає головою і, посміхнувшись, вмикає Арміка).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 17:17:09 ]
З якої причини я повинна Вам заздрити, Ларисо? Що у Вас є такого чого не маю я?
Зареєстрована я , як Блакитна Кішка, або ж уже Ірбіс.
Що ж до навчань, як писати відгуки ставлюся спокійно, але уявіть собі : ви приходите в магазин обирати сукню. Хіба ви пояснюєте кравчині - модельєру, що -це не Ваше?
От і мені легше взяти Ваш вірш і зробити з нього щось цікаве, але ж знаходяться люди, яким і у Вашому варіанті : життєво, тому " на вкус и цвет товарищей нет." Хай Армік підніме настрій.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 20:47:23 ]
Напевно, Кицю, щось таки певно є, бо я не стала (говорячи мовою Ваших порівнянь) заходити до крамниці і говорити продавцям, що вони, хоч і обтесані, але товар мають гнилий і поганий, а на їх запитання — гордо повернутися і вийти: от яка, мовляв, крута!
А поезія — це не крамниця: якщо людина підходить до своєї справи професійно, їй є що сказати колезі (якщо вона тільки не ставиться до неї як до «обтесаного самородка»).
Отакі справи...
Ну та ладно, часу маю, на жаль, обмаль, та й нецікаво так спілкуватися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 23:17:28 ]
Давайте замінемо слово " обтесаний" на вигранениний, відшліфований. Приміром - діамант. Можливо таким чином знайдемо компроміс. Я - не професіонал, Ларисо. Просто жінка. Гарна і розумна.
Емоційність і нестача досвіду в інетному спілкуванні, не дають нікому права називати Кицею. Окрім рідних людей. Хай щастить Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-06 12:01:21 ]
Ми всі, хто пише, люди емоційні. Перепрошую, якщо чимось образила. Але ж це так просто: якщо я Лариса, то я не пишу, що я, к приміру, Зелена Бабка. Бо хочу, щоб люди зверталися до мене на ім’я. А як звертатися до Блакитної Кішки? Я не телепат, щоб вгадувати потаємні бажання авторів. Чесно кажучи, завжди відчуваю незручність, коли не можу звернутися до людини на ім’я.
А щодо цих деталей — діамант там чи гранений стакан — чесно кажучи — це все лушпиння. Тобто хіба це має якесь значення? Як на мене, найголовніше — це можливість спілкуватися з цікавими людьми, обмінюватись з ними думками, надихатися, зростати... Тобто — те, на що я трошки сподівалася, відповідаючи Вам. На щастя, маємо такий сайт. :))
Щасти Вам!