Боже яке ж воно висохше!. Якби не косичка і халат, не визначиш якого це роду. Не обличчя, а порепана сонцем і віком маска! Вік десь за вісімдесят... Очі... Дивно, які жваві і допитливі очі! Тільки відходить , як виявляється невістка, яка привезла у лікарню, як бабця починає інтенсивно розповідати. На її думку, це все невістка!
-Ніц мені не бракує! Правда скирту вже не понесу на собі, але за пацєтами ще дивлюся, та й город на мні.
-Бабцю, а скільки Вам років? – питає сусідка по кімнаті.
-Та допіру, 62.
Посидівши хвилин п”ять, бабця йде кудись і вертається з віником і шваброю!
Ви лежіть, лежіть! Хіба так убирают? – бабця гнучно проникає у всі закутки палати. Певно так палату прибирали ще після ремонту. Чого тільки не повиміталось! Закінчивши вологе прибирання, бабця нарешті втихомирюється і лягає. Боже, скільки вона важить? Під цим тільцем навіть панцирна сітка ліжка не колихнулась, не те, що вгнулась!
-Вже не ті сили, не ті!- бідкається бабця.- Я допіру в колгоспі була найсильніша. Нє, коваль певно таки сильніший був, але я і дахи крила, і ліс рубала, а на фермі скіко корів на мні було! А на полі? На поле як піду....
-Мамо, - ходімо! - покликала невістка.
Бабцю забрали на операцію.
Згодом повернулась невістка.
- Ой- розговорилась.- Та біда з нашою бабою! Підозрюють рак прямої кишки. Та певно так і є. Висохла на ніц. Ми з чоловіком обоє працюємо, двійко діточок. Старший бабин син як пішов від нас, то десь по закордонах. А які в нас статки на селі? А баба десь у стрісі сім тисяч гривень сховала і не дає. А тут операція тільки п”ять затягне, а ще потім, кажуть на хімію...Я вже й по сусідах щось напозичала, та й кажу : „Мамо, це ж щоб ви здорові були!” А вона своє – най так лікують, їм за то гроші держава дає. Розумію, по-своєму, - все життя щось баба відкладала, а тепер – шо таке сім тисяч? Та без тих грошей ми бабу не витягнемо! А як вмре і так і не скаже де гроші? Як ми сусідам віддамо?
Привезли бабцю. Як тільки відійшла від наркозу дуже хотіла їсти.
- Нє, не можу! Зараз встану і з”їм пряніка. Він такий мягонький!
А невістка все вмовляла:
- Мамо, Вам не можна! Сьогодні Вам і пити не можна. Спіть, спіть.