
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
О-д-и-н-о-ч-е-с-т-в-о
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
О-д-и-н-о-ч-е-с-т-в-о
Проснулась утром. Выходной. Вспомнила, что сегодня праздник. День города. Классно, конечно, вечером фейерверки и массовые гуляния. Весело…
На автопилоте бреду в душ, потом на кухню. Опять закончился кофе. В надежде на чудо проверяю все полки. НЕТУ! Завариваю крепкий чай. Пью. На пару с одиночеством. Оно рядом, сидит, слушает, как я дышу, и вздыхаю.
Солнышко за окном, и так хочется на улицу.
Планы только на 15,00 дня. Концерт. Пойду, чтоб не оставаться в четырех стенах…
Нехотя готовлю завтрак. Без особого аппетита ем, потом… Включаю фильм ужасов, смотрю первые 15 минут, и последние 5 минут, поглядываю в окно, а там по прежнему солнечно и весело. Книга не ложится на душу. Постепенно устаю от одиночества, усталость клонит ко сну, опять срываю покрывало, нехотя ложусь, закрываю глаза, мечтаю… Становится легче, на некоторое время, но от реальности никуда не денешься…
Отбрасываю мрачные мысли. Засыпаю. Дрема приятна, но прерывается будильником, который предварительно заведен на 14,00, чтоб не опоздать на концерт. Еще минут пять лежа отхожу от сна, собираюсь, нехотя, будто на каторгу, одиночество опять грызет, разорвало оболочку моей ауры. Выхожу на улицу, солнце предательски веселится, радости никакой, вот ерунда. Путь лежит через прекрасный парк, вдыхаю ароматы хвойных деревьев, немного успокаиваюсь, но все же…как сложно быть одной. Есть подруги, родители, знакомые, но одиночество нагло пожирает меня изнутри. Рядом нет того, с кем просыпаешься утром, и засыпаешь в объятиях около полуночи. Нет того, кому молвишь ласковое слово, либо просто поругаешься, просто так, потому что хочется эмоционального всплеска. Хотя, вряд ли, я бы ругалась с дорогим сердцу человеком.
И где же ты? А? - мысленно кричу в равнодушное пространство вариантов.
Концерт окончен, немного отвлеклась от грустных мыслей, возвращаюсь в пустую квартиру. Одиночество молча подает тапочки.
Привет, мой спутник верный, - говорю я ему… Равнодушно, холодно, оно смотрит глубоким взглядом, долго, пристально.
Плетусь в ванную, принимаю душ, и спешу в кровать, чтобы закрыв глаза, погрузиться в мир фантазий, преисполненных любовью и счастьем.
На автопилоте бреду в душ, потом на кухню. Опять закончился кофе. В надежде на чудо проверяю все полки. НЕТУ! Завариваю крепкий чай. Пью. На пару с одиночеством. Оно рядом, сидит, слушает, как я дышу, и вздыхаю.
Солнышко за окном, и так хочется на улицу.
Планы только на 15,00 дня. Концерт. Пойду, чтоб не оставаться в четырех стенах…
Нехотя готовлю завтрак. Без особого аппетита ем, потом… Включаю фильм ужасов, смотрю первые 15 минут, и последние 5 минут, поглядываю в окно, а там по прежнему солнечно и весело. Книга не ложится на душу. Постепенно устаю от одиночества, усталость клонит ко сну, опять срываю покрывало, нехотя ложусь, закрываю глаза, мечтаю… Становится легче, на некоторое время, но от реальности никуда не денешься…
Отбрасываю мрачные мысли. Засыпаю. Дрема приятна, но прерывается будильником, который предварительно заведен на 14,00, чтоб не опоздать на концерт. Еще минут пять лежа отхожу от сна, собираюсь, нехотя, будто на каторгу, одиночество опять грызет, разорвало оболочку моей ауры. Выхожу на улицу, солнце предательски веселится, радости никакой, вот ерунда. Путь лежит через прекрасный парк, вдыхаю ароматы хвойных деревьев, немного успокаиваюсь, но все же…как сложно быть одной. Есть подруги, родители, знакомые, но одиночество нагло пожирает меня изнутри. Рядом нет того, с кем просыпаешься утром, и засыпаешь в объятиях около полуночи. Нет того, кому молвишь ласковое слово, либо просто поругаешься, просто так, потому что хочется эмоционального всплеска. Хотя, вряд ли, я бы ругалась с дорогим сердцу человеком.
И где же ты? А? - мысленно кричу в равнодушное пространство вариантов.
Концерт окончен, немного отвлеклась от грустных мыслей, возвращаюсь в пустую квартиру. Одиночество молча подает тапочки.
Привет, мой спутник верный, - говорю я ему… Равнодушно, холодно, оно смотрит глубоким взглядом, долго, пристально.
Плетусь в ванную, принимаю душ, и спешу в кровать, чтобы закрыв глаза, погрузиться в мир фантазий, преисполненных любовью и счастьем.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"C'EST LA VIE (стих посвящаю Надежде Ивановой - женщине, в которой живет вечно девушка)"
• Перейти на сторінку •
"*******"
• Перейти на сторінку •
"*******"
Про публікацію