ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.08.20 21:59
А попереду - осінь сердечна (експромт)
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.

А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,

Іван Потьомкін
2026.08.20 21:41
Це нагода заглянуть у завтрашню днину...
Жовкне лист на верхів”ї беріз,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка

Ольга Садкова
2026.08.20 20:36
Розгубився
В річці пуголовок плаче,
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —

хома дідим
2026.08.20 19:04
* 179 *
падати із тобою
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим

Артур Курдіновський
2026.08.20 18:08
Паром серпня
Той серпень, що ближче до осені,
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,

Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями

Юрко Бужанин
2026.08.20 17:38
***
Копирсаються спомини в часі -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?

Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -

Євген Федчук
2026.08.20 17:33
Як у старовину перетворювали старих людей на молодих
Дід Микола любить «молодь» розуму навчати,
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То

Борис Костиря
2026.08.20 13:29
* * *
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.

Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,

Тетяна Левицька
2026.08.20 12:53
Радників багато...
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна

Ірина Вовк
2026.08.20 08:07
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 3)
Залізна «черепаха» «Коли фортуна зраджує царів, золото їхніх обладунків стає їхньою труною». Давньоримський афоризм часів Александрійської війни Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу

Віктор Кучерук
2026.08.20 07:04
* * *
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.

Тетяна Левицька
2026.08.19 21:33
То ти мене.
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.

Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила

Віктор Насипаний
2026.08.19 21:09
* * *
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.

Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток

С М
2026.08.19 21:00
Вершники грози (The Doors)
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози

Іван Потьомкін
2026.08.19 20:54
Cheer up, Ukraine!
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

хома дідим
2026.08.19 19:09
* 178 *
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Аліса Коцюба (1987) / Вірші

 В семнадцать лет.
В семнадцать лет… как хочется любить,
Как хочется мечтать и улыбаться,
Без устали над мелочью смеяться,
Безмудро, беззаботно…просто – жить!
В семнадцать лет.… О чем вы, господа?!
Зачем мне ваши ветхие ученья,
В них горечь вами прожитых мучений.
И ваши мне слова сейчас – вода.
В семнадцать лет… да я еще дитя!
Мне жизнь еще подслащена любовью,
Мне б пыл чей привязать сей жаркой кровью.
Мне тошна грубость вашего нытья!
Неужто я, в свои семнадцать лет
Не знаю, что такое трудность воли
И как оно живется с рваной болью?!
Да что вам – наложить на все запрет.
В семнадцать лет быть птицей без небес?!!
Задумайтесь о том, что будет дальше.
Не будет плыть ваш парусник бумажный,
А ваша жизнь, как без деревьев лес.
В семнадцать лет…без клеток, без оков,
Чтоб солнце мне, как другу улыбалось,
Хотя до восемнадцати осталось
Всего каких-то шесть еще часов.

10.08.2007




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-03 18:45:17
Переглядів сторінки твору 3703
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.381 / 5.5  (4.538 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.389 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.665
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2019.04.25 00:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 14:46:44 ]
Гарно пишете. І справа навіть не в щирості.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Коцюба (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 16:12:50 ]
Дякую, Олександре :) Зараз ще доберусь до Вашої сторінки ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-07-28 14:54:31 ]
Але цей вірш написано у 20 років?)

Хм, а я свої вірші, написані у сімнадцять років, навіть читати зараз не можу, не те що публікувати - настільки потужна експресія закладена у них. Але тоді мій юнацький запал був знищений нещадною критикою рецензентів журналу "Юность", куди я надсилав свої вірші. Зате зараз мої вірші друкує журнал "Дніпро")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Коцюба (Л.П./М.К.) [ 2011-07-29 11:46:16 ]
Нужно будет найти свои старые записи и посмотреть дату написания стиха. Мне помнится, что писала я его в ночь с семнадцатого на восемнадцатый год :)
Критика бывает страшной. Может убить к чертям на долгое время всякое желание творить. В страхе написать что-то не понятое кем-то или просто не то, что нужно основной массе, можно совсем остаться без вдохновения :( Хорошо, когда критика - вспомогательный инструмент, иначе она может нести разрушающую силу.
Так это достижение какое! Я Вас поздравляю с этим. Пускай вдохновения будет и не на один журнал ;)
Я немало своих стихов, написанных в 18-19 лет, читаю с мыслью "блин, ну не нужно было его публиковать, нужно было только лучшее!", а потом вспоминаю, что на тот момент именно эти были лучшими. И что честнее будет, если я покажу свой прогресс или деградацию, выложив все лучшее, что давалось мне в те годы.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-08-01 08:53:43 ]
О, тоді, напевно, правильніше буде поставити саме цю дату під віршем. А 2007 рік - це що, дата публікації вірша в якомусь періодичному виданні? Бо тут стоїть дата публікації 2009 рік.

А щодо критики, то зараз мені вже не страшна жодна, а тоді вона зробила свою чорну справу, на жаль. Але - все на краще у цьому найкращому зі світів. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Коцюба (Л.П./М.К.) [ 2011-08-01 18:00:31 ]
Дело в том, что этот стих я писала довольно долго. Возможно, это конечная дата его написания, но бОльшая часть его была написана именно в ту ночь.
Нужно совершенно полностью любить свои работы и совершенно точно знать, что технически они идеальны, чтобы критика не била по вдохновению. Видимо, Вы этого достигли :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-08-02 08:32:18 ]
Тоді можна дати через рисочки поставити. Я деколи так роблю: дата дата створення і дата останнього серйозного редагування. Наприклад __ . __ . 2005 - 10.08.2007
О, досконалості немає меж. :) Пам'ятаєте, у Ліни Костенко:

Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала. (С)