ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,

Віктор Кучерук
2025.09.30 09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ліна Масляна (1981) / Вірші

 Я знову їду в місто, де живеш
Образ твору Я знову їду в місто, де живеш:
Від тебе буду зовсім недалеко.
А ти про це не знатимеш. Авжеж –
Тобі, як і завжди, тепер нелегко!
Минуле поміж нас. А може й ні…
Нікому жодної немає вже різниці.
Тобі було не важче, ніж мені…

Усе, що МИ – то просто небилиці!

Ніхто не винен. Правих не було:
Хто кого втратив – певно, невагомо.
Твоє життя НАМ шансів не дало,
А ти по ньому йдеш не підсвідомо!
Я знову в цьому місті, де живеш.
Я зовсім поряд! Та не біля тебе.
Напевно, ще зустрінемось, авжеж.
Хоча… Нікому цього вже не треба!


2003

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка видалено видалено 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-08-07 18:31:17
Переглядів сторінки твору 5901
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.070 / 5.46  (4.985 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 4.693 / 5.25  (4.741 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.04 17:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
видалено видалено (М.К./Л.П.) [ 2009-08-07 18:52:23 ]
Дуже сподобалась. Поезія - супер!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-07 18:58:47 ]
Дякую, Кіто!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:38:16 ]
Привіт!
Якісь такі дивні відчуття...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:40:11 ]
"Я знову їду в місто, де живеш:
Від тебе буду зовсім недалеко.
А ти про це не знатимеш..."

чомусь мені пригадалась Костенко
"я Вас люблю, о як я Вас люблю.
Але про це не треба говорити"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:41:23 ]
Дуже гарний вірш! Дуже!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:44:52 ]
Ти ж знаєш мої поради - я не кажу як треба...
Але мені здається варто над цим віршем ще добре посидіти. Чому? Бо він того вартує. Може коли б він був так собі, то і не треба було б. А так...
Сказала гарне "Я" - лізь в кошик (каламбурчік-с)...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-10 19:03:48 ]
Я навіть не знаю, що мені на такий потік коментарів відповісти...
Багато дякую!!!

Костенко?
Цікава у Вас виникла асоціація-трактування...

Не знаю я, що там було на думці (чи то в серці) у лір. героїні. Швидше за все плутанина:
може - минуле
може - ні
може - небилиці
Хоча, напевно, вона бреше собі, кажучи "Нікому цього вже не треба"...
...
...
...



Я згодна з Вами, що над віршем потрібно попрацювати, та, напевно, потрібна допомога більш досвідченого поета!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-11 16:19:22 ]
дійсно, вірш вартий уваги! тільки рима з "підсвідомо" трохи ріже слух, хоча може тільки мій)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Карпінська (М.К./Л.П.) [ 2009-08-12 18:27:03 ]
о, знайома ситуація!!! вірш чудовий. також часто буваю "в місті, де живе" і хоч майже не думаю, та підсвідомо сподіваюсь на зустріч


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-12 18:29:50 ]
Буває, Мариночко, буває!
Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-08-12 19:00:40 ]
"somewhere i have never travelled, gladly beyond
any experience, your eyes have their silence:
in your most frail gesture are things which enclose me,
or which i cannot touch because they are too near..."
(c) e.e. cummings
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-12 19:02:16 ]
Усе, що МИ – то просто небилиці!

Ліно, Ліно...
Де ти цього хапнула.
Не в бровь, как говориться, а в глаз :)

В чергове вражена :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-13 10:41:20 ]
Ондо Линдэ:

many thanks


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-13 10:52:12 ]
Таааааак, Юльчик, трапляється і таке:
будуєш, ліпиш, створюєш якісь стосунки...
а подивишся на результат: повітряний замок...
і прихилитися немає до чого, згадати нІчого, любити нІкого...
Коротше, чистої води небилиця!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-13 21:01:39 ]
По любові… Не буде боліти…
Час, як ліки… Пройде і мине…
Тільки десь в самоті в серці буде щеміти,
А під ранок вкотре буде будити…
Потім знову відпустить мене.

По любові… Не сльота і не осінь…
Підморозило, вже не дощить…
Та й віршам час минув і поезії досить…
І двірник акварелі на вогнище носить.
Залишивсь чорно-білий зими колорит.

По любові… По цьому не плачуть.
Вільним вітром бредеш наугад.
Все було, все минуло, а значить,
Хто не знає ціни – той не платить.
Я не знаю любові без втрат.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-14 11:01:50 ]
Юрій Павлович!
Я уже давним-давно цей вірш у Вас украла (чи забрала, чи присвятила собі, присвоїла коротше)!!!
Один з улюблених!


Зважаючи на те, що мій вірш написаний 5-6 років тому, то Ваш - якраз логічне його продовження! Ну прямо кожне слово - саме те, що було!
Навіть "Та й віршам час минув і поезії досить" - справді була велика перерва...