ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.08.12 01:23
Зеньовий Трудомісяць -- Альбом Теревені від Зеня
Асю - в сільмазі і на матраці.
Касю - де Асю, відходячи з каси.
Валю - на валі і сіновалі.
Віку - без ліку та без базіку.
Ніку - як Віку, тільки з базіком.
Жанну - у ванні дуже старанно.
Янку - у ґанку ще з позаранку.
Іру - так щиро, без... і без м

Ярослав Чорногуз
2025.08.12 01:16
Достиглість душі
Не кажи, не проси, не кляни --
Знову осінь іде до порога.
Як від миру йдемо до війни --
Так підемо в свій час і до Бога.

Може нам, навпаки, порадіть,
Що у пору достиглу вступаєм.
Мудродумання в нас мимохіть

Борис Костиря
2025.08.10 21:55
* * *
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність

Володимир Невесенко
2025.08.10 15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.

Я не чекаю дива. Дав би Бог,

Євген Федчук
2025.08.10 15:46
Знову на ті ж самі граблі?
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов

Артур Сіренко
2025.08.10 15:37
Silentium caeli
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,

Тамара Ганенко
2025.08.10 07:36
Етюд червоним
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
* * *
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Нікому не потрібен
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
У тобі без тебе (The Beatles)
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
КІТ НА КНИЖКОВОМУ РОЗВАЛІ
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
Читацький щоденник. Андрій Сем‘янків
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
1980. Кішка Рижка
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
* * *
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
В Переливаннях Вічності
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Не затьмарить ніщо натхненних
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліна Масляна (1981) / Вірші

 Я знову їду в місто, де живеш
Образ твору Я знову їду в місто, де живеш:
Від тебе буду зовсім недалеко.
А ти про це не знатимеш. Авжеж –
Тобі, як і завжди, тепер нелегко!
Минуле поміж нас. А може й ні…
Нікому жодної немає вже різниці.
Тобі було не важче, ніж мені…

Усе, що МИ – то просто небилиці!

Ніхто не винен. Правих не було:
Хто кого втратив – певно, невагомо.
Твоє життя НАМ шансів не дало,
А ти по ньому йдеш не підсвідомо!
Я знову в цьому місті, де живеш.
Я зовсім поряд! Та не біля тебе.
Напевно, ще зустрінемось, авжеж.
Хоча… Нікому цього вже не треба!


2003

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка видалено видалено 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-08-07 18:31:17
Переглядів сторінки твору 5856
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.070 / 5.46  (4.985 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 4.693 / 5.25  (4.741 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.04 17:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
видалено видалено (М.К./Л.П.) [ 2009-08-07 18:52:23 ]
Дуже сподобалась. Поезія - супер!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-07 18:58:47 ]
Дякую, Кіто!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:38:16 ]
Привіт!
Якісь такі дивні відчуття...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:40:11 ]
"Я знову їду в місто, де живеш:
Від тебе буду зовсім недалеко.
А ти про це не знатимеш..."

чомусь мені пригадалась Костенко
"я Вас люблю, о як я Вас люблю.
Але про це не треба говорити"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:41:23 ]
Дуже гарний вірш! Дуже!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:44:52 ]
Ти ж знаєш мої поради - я не кажу як треба...
Але мені здається варто над цим віршем ще добре посидіти. Чому? Бо він того вартує. Може коли б він був так собі, то і не треба було б. А так...
Сказала гарне "Я" - лізь в кошик (каламбурчік-с)...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-10 19:03:48 ]
Я навіть не знаю, що мені на такий потік коментарів відповісти...
Багато дякую!!!

Костенко?
Цікава у Вас виникла асоціація-трактування...

Не знаю я, що там було на думці (чи то в серці) у лір. героїні. Швидше за все плутанина:
може - минуле
може - ні
може - небилиці
Хоча, напевно, вона бреше собі, кажучи "Нікому цього вже не треба"...
...
...
...



Я згодна з Вами, що над віршем потрібно попрацювати, та, напевно, потрібна допомога більш досвідченого поета!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-11 16:19:22 ]
дійсно, вірш вартий уваги! тільки рима з "підсвідомо" трохи ріже слух, хоча може тільки мій)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Карпінська (М.К./Л.П.) [ 2009-08-12 18:27:03 ]
о, знайома ситуація!!! вірш чудовий. також часто буваю "в місті, де живе" і хоч майже не думаю, та підсвідомо сподіваюсь на зустріч


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-12 18:29:50 ]
Буває, Мариночко, буває!
Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-08-12 19:00:40 ]
"somewhere i have never travelled, gladly beyond
any experience, your eyes have their silence:
in your most frail gesture are things which enclose me,
or which i cannot touch because they are too near..."
(c) e.e. cummings
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-12 19:02:16 ]
Усе, що МИ – то просто небилиці!

Ліно, Ліно...
Де ти цього хапнула.
Не в бровь, как говориться, а в глаз :)

В чергове вражена :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-13 10:41:20 ]
Ондо Линдэ:

many thanks


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-13 10:52:12 ]
Таааааак, Юльчик, трапляється і таке:
будуєш, ліпиш, створюєш якісь стосунки...
а подивишся на результат: повітряний замок...
і прихилитися немає до чого, згадати нІчого, любити нІкого...
Коротше, чистої води небилиця!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-13 21:01:39 ]
По любові… Не буде боліти…
Час, як ліки… Пройде і мине…
Тільки десь в самоті в серці буде щеміти,
А під ранок вкотре буде будити…
Потім знову відпустить мене.

По любові… Не сльота і не осінь…
Підморозило, вже не дощить…
Та й віршам час минув і поезії досить…
І двірник акварелі на вогнище носить.
Залишивсь чорно-білий зими колорит.

По любові… По цьому не плачуть.
Вільним вітром бредеш наугад.
Все було, все минуло, а значить,
Хто не знає ціни – той не платить.
Я не знаю любові без втрат.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-14 11:01:50 ]
Юрій Павлович!
Я уже давним-давно цей вірш у Вас украла (чи забрала, чи присвятила собі, присвоїла коротше)!!!
Один з улюблених!


Зважаючи на те, що мій вірш написаний 5-6 років тому, то Ваш - якраз логічне його продовження! Ну прямо кожне слово - саме те, що було!
Навіть "Та й віршам час минув і поезії досить" - справді була велика перерва...