ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ліна Масляна (1981) / Вірші

 Я знову їду в місто, де живеш
Образ твору Я знову їду в місто, де живеш:
Від тебе буду зовсім недалеко.
А ти про це не знатимеш. Авжеж –
Тобі, як і завжди, тепер нелегко!
Минуле поміж нас. А може й ні…
Нікому жодної немає вже різниці.
Тобі було не важче, ніж мені…

Усе, що МИ – то просто небилиці!

Ніхто не винен. Правих не було:
Хто кого втратив – певно, невагомо.
Твоє життя НАМ шансів не дало,
А ти по ньому йдеш не підсвідомо!
Я знову в цьому місті, де живеш.
Я зовсім поряд! Та не біля тебе.
Напевно, ще зустрінемось, авжеж.
Хоча… Нікому цього вже не треба!


2003

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка видалено видалено 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-08-07 18:31:17
Переглядів сторінки твору 5951
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.070 / 5.46  (4.985 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 4.693 / 5.25  (4.741 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.04 17:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
видалено видалено (М.К./Л.П.) [ 2009-08-07 18:52:23 ]
Дуже сподобалась. Поезія - супер!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-07 18:58:47 ]
Дякую, Кіто!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:38:16 ]
Привіт!
Якісь такі дивні відчуття...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:40:11 ]
"Я знову їду в місто, де живеш:
Від тебе буду зовсім недалеко.
А ти про це не знатимеш..."

чомусь мені пригадалась Костенко
"я Вас люблю, о як я Вас люблю.
Але про це не треба говорити"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:41:23 ]
Дуже гарний вірш! Дуже!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:44:52 ]
Ти ж знаєш мої поради - я не кажу як треба...
Але мені здається варто над цим віршем ще добре посидіти. Чому? Бо він того вартує. Може коли б він був так собі, то і не треба було б. А так...
Сказала гарне "Я" - лізь в кошик (каламбурчік-с)...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-10 19:03:48 ]
Я навіть не знаю, що мені на такий потік коментарів відповісти...
Багато дякую!!!

Костенко?
Цікава у Вас виникла асоціація-трактування...

Не знаю я, що там було на думці (чи то в серці) у лір. героїні. Швидше за все плутанина:
може - минуле
може - ні
може - небилиці
Хоча, напевно, вона бреше собі, кажучи "Нікому цього вже не треба"...
...
...
...



Я згодна з Вами, що над віршем потрібно попрацювати, та, напевно, потрібна допомога більш досвідченого поета!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-11 16:19:22 ]
дійсно, вірш вартий уваги! тільки рима з "підсвідомо" трохи ріже слух, хоча може тільки мій)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Карпінська (М.К./Л.П.) [ 2009-08-12 18:27:03 ]
о, знайома ситуація!!! вірш чудовий. також часто буваю "в місті, де живе" і хоч майже не думаю, та підсвідомо сподіваюсь на зустріч


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-12 18:29:50 ]
Буває, Мариночко, буває!
Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-08-12 19:00:40 ]
"somewhere i have never travelled, gladly beyond
any experience, your eyes have their silence:
in your most frail gesture are things which enclose me,
or which i cannot touch because they are too near..."
(c) e.e. cummings
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-12 19:02:16 ]
Усе, що МИ – то просто небилиці!

Ліно, Ліно...
Де ти цього хапнула.
Не в бровь, как говориться, а в глаз :)

В чергове вражена :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-13 10:41:20 ]
Ондо Линдэ:

many thanks


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-13 10:52:12 ]
Таааааак, Юльчик, трапляється і таке:
будуєш, ліпиш, створюєш якісь стосунки...
а подивишся на результат: повітряний замок...
і прихилитися немає до чого, згадати нІчого, любити нІкого...
Коротше, чистої води небилиця!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2009-08-13 21:01:39 ]
По любові… Не буде боліти…
Час, як ліки… Пройде і мине…
Тільки десь в самоті в серці буде щеміти,
А під ранок вкотре буде будити…
Потім знову відпустить мене.

По любові… Не сльота і не осінь…
Підморозило, вже не дощить…
Та й віршам час минув і поезії досить…
І двірник акварелі на вогнище носить.
Залишивсь чорно-білий зими колорит.

По любові… По цьому не плачуть.
Вільним вітром бредеш наугад.
Все було, все минуло, а значить,
Хто не знає ціни – той не платить.
Я не знаю любові без втрат.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-14 11:01:50 ]
Юрій Павлович!
Я уже давним-давно цей вірш у Вас украла (чи забрала, чи присвятила собі, присвоїла коротше)!!!
Один з улюблених!


Зважаючи на те, що мій вірш написаний 5-6 років тому, то Ваш - якраз логічне його продовження! Ну прямо кожне слово - саме те, що було!
Навіть "Та й віршам час минув і поезії досить" - справді була велика перерва...