ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала...
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті...
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Сонце та місяць
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
Без тебе
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Горе та Біда
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені...
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Пам'ятай
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Дитячі мрії
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
Фемінітивна промова
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олеся Овчар (1977) / Вірші / Портрети Природи

 Давня тайна
Природа вагітна грозою
Ходила цілісінький день.
В чеканні немає спокóю –
Чекання у вічність іде.
Народження давньої тайни
Німотно очікував світ.
Стривогою повне мовчання
Розбила хвилююча мить.
Розблиснувши небо надвоє,
Громами розкочений крик
Звістив: однією грозою
Небесний поповнився рід.
Так радісно стало навколо –
Сльозилась розчуло земля.
А світ почувався геть голим...
Геть голим невинним дитям.
28.08.09

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-09-01 00:12:44
Переглядів сторінки твору 4665
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.792 / 5.5  (4.940 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.871 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2016.01.07 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 05:48:13 ]
Мені прийшлась до смаку образність, Олесю.
Можливо я би дотримався одночасової форми.

Природа вагітна грозою
Ходила цілісінький день. (минулий)
В чеканні немає спокою –
Чекання у вічність іде. (теперішній)
Народження давньої тайни
Німотно очікував світ. (минулий).... далі все в минулому.

І ще про невагоме:
"В чеканні немає спокою –" "спОкою"
"Стривогою" - "тривогою"/"стривожено"? - це неологізм?
З теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 07:16:20 ]
Рада Вас вітати в гостях, пане Юрію!

Щодо часу. Рядки
"В чеканні немає спокою –
Чекання у вічність іде."
мають місце в будь-якому часі. Тут би ідеально пасував indefinite (іноді бракує indefinite i continuous). Звичайно, ще подумаю, але поки-що всі варіанти здаються гіршими.

Щодо спокою, то краще поставити наголос спокОю.

Рада запитанню про стривогу. Моя математична логіка підказала мені доцільність такого слова (я його ніде не чула) - як легке хвилювання чи то стривоженість. У вірші спокійно можна вжити "тривога", але це не ті відчуття. Можливо, це надто самовпевнено, але хочеться краще передати своє розуміння. Чи має таке слово право на існування - судити фахівцям. А я буду дослухатись. Дякую за Ваші зауваження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 13:25:38 ]
Мені сподобався - хороший вірш.
Вітаю!
З найкращими побажаннями, Костя.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 15:43:28 ]
Дяку, Костянтине, за те, що завітали і за побажання. І Вам усього найкращого (в творчому плані, зокрема).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:36:23 ]
Гарний вірш і настроєм і образним вирішенням. Сподобався в цілому. Гарний рядок: "сльозилась розчула земля". Я розумію, що хотілося сказати: "розчулена". А так розчула - ніби й гарний неологізм в даному контексті, але ще виникає двочитання - розчула - розчулена чи розчула в розумінні почула. Може б подумати, доопрацювати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 07:12:34 ]
Дякую, пане Ярославе, що завітали! І за зауваження. У мене вже склалося декілька інших варіантів цього рядка, але хочеться ще раз спробувати - не "розчула" (справді - що зробила?), а розчуло (як?). Чи все ж варто це слово не вживати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 18:41:10 ]
Олесю, "ходити вагітною цілісінький день" - це дано лише природі! :) І очищаюча гроза, і гарне (як на мене) словотворення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 07:10:18 ]
Дякую, пані Світлано, за увагу до мого твору!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-11 19:51:04 ]
У "Давній тайні":
З тривогою повне мовчання (стривогою),
світ-мить; крик-рід; земля-дитям. Пограньте свої
діамантики... Занурюйтесь у римування душею, хай
вона хмеліє, насолоджується...
Дуже славний заключний рядок. Не чіпайте його.
Щастя Вам і Вашим Сонечкам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-12 07:57:44 ]
Пане Іване, дякую, що завітали на цю сторінку. Ваші зауваження щодо рим цілком слушні. Мені рядки здалися на слух звучними, а от щодо римування теж муляли. Обовязково попрацюю в цьому напрямку. А щодо стривоги - пояснення є в коментарях до цього твору.