ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
2026.04.26
11:19
Ще тримається
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Редчиць (1949) /
Публіцистика
БЛАГОСЛОВЛЯТИ ЧИ ПРОКЛИНАТИ?
Сумно і важко на серці, тому й звертаюся за допомогою до тебе, велика письменницька родино… Прочитав я в тижневику “Експрес” (137 число за 23-30 листопада 2006 р) дивне
інтерв’ю з відомим письменником Степаном Пушиком під шокуюче-радісним заголовком “У нас свої матюки!”, у якому йдеться про те, що пан Пушик зібрав півтори тисячі прокльонів і хоче їх видати… )
Мабуть, тим, хто не чув про це ні слова, цікаво буде прочитати, як саме працювалося Степанові Григоровичу над збіркою прокльонів… “ Спочатку я пішов до церкви.
Помолився й поставив дві свічки. Потім свій комп’ютер скропив свяченою водою. Адже прокльони мають важку енергетику. Мені навіть радили їх не збирати. Адже побажання комусь зла чи добра були тими заповітними словами, якими люди користувалися у магічних цілях. )
Той, хто навмисне бажав комусь зла, с в я т о (виділення моє - І.Р.) в і р и в у те, що сказане ним слово пробудить таємні сили, які покарають кривдника. Вірив у це і той, кому
проклін адресувався. Така віра в силу слова робила прокляття справді могутніми.)
У цих висловах збереглося чимало дохристиянського, архаїчного. Наприклад, “Ой ти, діду, діду бабин, нехай тебе Перун забив”… Крім старих і добре знаних у народі прокльонів, я зібрав і прокльони новітньої доби. До слова, ці звороти можуть витіснити російську лайку…” )
Тільки-но я поставив лапки, як почулося Шевченкове: )
І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки? )
Не знаю, чи взявся б я сьогодні за перо, якби не полюбив колись “всім своїм серцем і всією душею своєю” премудре Святе Письмо. Я завжди у подібних випадках звертаюсь
до Нього за порадою. Тож помолившись, я відкрив Боже Слово. І диво сталося! Спочатку я навіть не повірив своїм очам, бо Книга розкрилася на тому місці, яке я збирався шукати… “Нехай жодне гниле слово не виходить із уст твоїх!” – раз у раз нагадував мені Дух, коли я читав “ У нас свої матюки!“ )
Тож цитую 29 вірш із “Послання Святого апостола Павла до Ефесян” (4:29): “Нехай ж о д н е г н и л е слово (виділення моє – І.Р.) не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує”. )
А тепер я хочу повернутися до 26 вірша з цієї ж четвертої глави: “Гнівайтеся, та не грішіть, - сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!“ )
Ви чуєте, пане Степане?.. Спаліть зібрані “шедеври” самі, поки не згорів Ваш комп’ютер зі всім лиховісним, сатанинським, чорним насінням прокльонів… А якщо Вам так закортіло, то видайте свою “епохальну працю” мовою есперанто, ні, перепрошую, краще мовою аборигенів острова Фіджі. До речі, років десять тому один з його колишніх мешканців побував із групою віруючих у Житомирі. З яким юнацьким запалом він благовістував, як запалював серця Божим Словом! Мабуть, у Вашому місті той фіджієць не бував… “Нехай жодне гниле слово не виходить із уст Ваших…” )
“Хочу, - наголошує С.Пушик, - щоб в окремому томі були прислів’я й приказки, в іншому – дражнилки та прозивалки. А ще в одному томі будуть прокльони. Досі нічого подібного в Україні не видавали…” )
Люди добрі, що ж це робиться? Та ви приїдьте до нас і зайдіть у “Світ книг” або в “Мегакнигу” і подивіться хоча б одним оком… Ось що ви побачите: А.Тіняков “Без прівкуса моралі. Нам блізок ад і блізко нєбо”, “Еротіческіє пародії” (Руская класіка), “Рускій еротіческій фольклор”(сказкі,пєсні, частушкі,прімєти, загадкі), І.С.Барков “Оди, поемі,епістоли, сонєти” ( з поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”),
А.С.Афанасьєва “Рускіє запретниє сказкі”, “Руская еротіческая проза”( теж із поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”), “Нєжная ночь любві”( Поезія восточново еротізма в ілюстраціях”), “Сєрєбряний вєк” (Чувствєнная ліріка), “Хуліганско-блатной жаргонний словар”, Козьма Прутков “Запрєтниє плоди раздумій і поетіческіх фантазій”(теж із вищевказаною поміткою), Н. Осіпов “Прєвратності любві” ,”Крєпкоє рускоє слово” (Петровскіє загібі). З такою ж самою поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”… )
І нікому немає до цього діла… Ні помаранчевим, ні біло-синім, ні сіро-буро-малиновим… Усе в нас таке прозоре, що далі нікуди, бо прозорішого, певно, вже й не буває. І через повну склянку видно весь білий світ… )
Згадуваний мною фіджієць (Фіджі - держава в Меланезії, на островах Фіджі, у південно-західній частині Тихого океану) з болем розповідав про те, що вся його рідня ще недавно була в рабстві. Ми вільні, але заплутались у тенетах гріха і байдужості… )
На Михайла, тобто 21 листопада, у Свято-Михайлівському соборі, якому якраз виповнилося 150 років, я слухав мудру проповідь Патріарха Філарета, котрий говорив, що серед можновладців є багато сіячів зла. Тому так і живемо… )
Мудрі люди радять: якщо тобі раптом згадується людина, яка тобі зробила щось погане, то зразу ж скажи: “Відпускаю його ( чи її) з Богом…” І потрібно назвати ім’я цієї людини.
Як бачите, можна легко обійтися без прокльонів… Слово Боже навчає: “Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха” ( Приповістки Соломона, 21: 23),
“Смерть та життя - у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає” (Пр. С. 18:21) , “Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрого – то ліки”. (Пр .С. 12:18). )
Сьогодні я знову перечитував збірку Степана Пушика “Писаний камінь” (“Карпати”, 1973). Ось перший вірш із цієї збірки, він надрукований там, де, як правило, друкувалися так звані вірші-паровози… )
Живу і дію.
І усоте, знову
Запитую у себе:
Хто я єсть?
Як треба – в крові
Викупаю слово
І переціджу
Через власну честь.
Тоді пущу я слово поміж люди,
Служити вірно правді та добру.
Сприймуть - то житиму.
Коли ж його осудять,
То й сам зі словом
Для людей умру. )
Прекрасний вірш! Шановний пане Степане, красно дякую Вам… )
листопад 2006 ( “Літературна Україна” , 14 червня 2007 року). )
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
БЛАГОСЛОВЛЯТИ ЧИ ПРОКЛИНАТИ?
інтерв’ю з відомим письменником Степаном Пушиком під шокуюче-радісним заголовком “У нас свої матюки!”, у якому йдеться про те, що пан Пушик зібрав півтори тисячі прокльонів і хоче їх видати…
Помолився й поставив дві свічки. Потім свій комп’ютер скропив свяченою водою. Адже прокльони мають важку енергетику. Мені навіть радили їх не збирати. Адже побажання комусь зла чи добра були тими заповітними словами, якими люди користувалися у магічних цілях.
Той, хто навмисне бажав комусь зла, с в я т о (виділення моє - І.Р.) в і р и в у те, що сказане ним слово пробудить таємні сили, які покарають кривдника. Вірив у це і той, кому
проклін адресувався. Така віра в силу слова робила прокляття справді могутніми.)
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
до Нього за порадою. Тож помолившись, я відкрив Боже Слово. І диво сталося! Спочатку я навіть не повірив своїм очам, бо Книга розкрилася на тому місці, яке я збирався шукати… “Нехай жодне гниле слово не виходить із уст твоїх!” – раз у раз нагадував мені Дух, коли я читав “ У нас свої матюки!“
А.С.Афанасьєва “Рускіє запретниє сказкі”, “Руская еротіческая проза”( теж із поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”), “Нєжная ночь любві”( Поезія восточново еротізма в ілюстраціях”), “Сєрєбряний вєк” (Чувствєнная ліріка), “Хуліганско-блатной жаргонний словар”, Козьма Прутков “Запрєтниє плоди раздумій і поетіческіх фантазій”(теж із вищевказаною поміткою), Н. Осіпов “Прєвратності любві” ,”Крєпкоє рускоє слово” (Петровскіє загібі). З такою ж самою поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”…
Як бачите, можна легко обійтися без прокльонів… Слово Боже навчає: “Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха” ( Приповістки Соломона, 21: 23),
“Смерть та життя - у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає” (Пр. С. 18:21) , “Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрого – то ліки”. (Пр .С. 12:18).
І усоте, знову
Запитую у себе:
Хто я єсть?
Як треба – в крові
Викупаю слово
І переціджу
Через власну честь.
Тоді пущу я слово поміж люди,
Служити вірно правді та добру.
Сприймуть - то житиму.
Коли ж його осудять,
То й сам зі словом
Для людей умру.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3336 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3336 seconds