ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
2026.03.12
23:33
Зимова соната лунає красиво,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
2026.03.12
22:48
Себе, коханого, люби,
Люби шалено й емоційно.
Ти найдорожчий і безцінний
Серед безликої юрби.
Себе, коханого, люби,
Не припиняй ні на хвилину,
Нехай думки до себе линуть
Люби шалено й емоційно.
Ти найдорожчий і безцінний
Серед безликої юрби.
Себе, коханого, люби,
Не припиняй ні на хвилину,
Нехай думки до себе линуть
2026.03.12
17:24
У часи, як в Україні ще чумакували.
Ішли валки чумацькії по Дикому полю,
Випробовували часто мінливую долю,
Бо усякі небезпеки на них там чигали.
Хижаки та ще, не дай Бог, степові пожежі,
Від яких порятуватись було неможливо.
Чи то в балці налетить
Ішли валки чумацькії по Дикому полю,
Випробовували часто мінливую долю,
Бо усякі небезпеки на них там чигали.
Хижаки та ще, не дай Бог, степові пожежі,
Від яких порятуватись було неможливо.
Чи то в балці налетить
2026.03.12
17:01
І
Знищує совкове покоління
бог війни, але цупке коріння
пріє – не пани, і не раби,
а розтерте жорнами судьби
і не пересіяне насіння
під орала іншої доби.
Ера воєн вирушає далі,
Знищує совкове покоління
бог війни, але цупке коріння
пріє – не пани, і не раби,
а розтерте жорнами судьби
і не пересіяне насіння
під орала іншої доби.
Ера воєн вирушає далі,
2026.03.12
15:16
Я чув, що скоро весняна відлига
Розтопить лід прозоро-кришталевий...
І дійсно! Тануть вже баби зі снігу...
Та серед них немає королеви.
Усупереч весні у серці зимно.
Куди не подивлюсь - нема нікого.
О, руйнівна фантазіє нестримна!
Розтопить лід прозоро-кришталевий...
І дійсно! Тануть вже баби зі снігу...
Та серед них немає королеви.
Усупереч весні у серці зимно.
Куди не подивлюсь - нема нікого.
О, руйнівна фантазіє нестримна!
2026.03.12
11:36
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
2026.03.12
11:08
Подорожній іде
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
2026.03.12
10:43
Його музика давала натхнення майже кожному композитору європейської традиції - від Моцарта до Шенберга. Навіть рок-музиканти світового рівня Кіт Емерсон та Інгві Мальмстін вважають його своїм вчителем.
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
2026.03.12
07:24
Тишком-нишком
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
2026.03.12
01:36
Вимкну світло і звуки, хай зникне поволі усе навкруги,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
2026.03.11
22:40
Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Редчиць (1949) /
Публіцистика
БЛАГОСЛОВЛЯТИ ЧИ ПРОКЛИНАТИ?
Сумно і важко на серці, тому й звертаюся за допомогою до тебе, велика письменницька родино… Прочитав я в тижневику “Експрес” (137 число за 23-30 листопада 2006 р) дивне
інтерв’ю з відомим письменником Степаном Пушиком під шокуюче-радісним заголовком “У нас свої матюки!”, у якому йдеться про те, що пан Пушик зібрав півтори тисячі прокльонів і хоче їх видати… )
Мабуть, тим, хто не чув про це ні слова, цікаво буде прочитати, як саме працювалося Степанові Григоровичу над збіркою прокльонів… “ Спочатку я пішов до церкви.
Помолився й поставив дві свічки. Потім свій комп’ютер скропив свяченою водою. Адже прокльони мають важку енергетику. Мені навіть радили їх не збирати. Адже побажання комусь зла чи добра були тими заповітними словами, якими люди користувалися у магічних цілях. )
Той, хто навмисне бажав комусь зла, с в я т о (виділення моє - І.Р.) в і р и в у те, що сказане ним слово пробудить таємні сили, які покарають кривдника. Вірив у це і той, кому
проклін адресувався. Така віра в силу слова робила прокляття справді могутніми.)
У цих висловах збереглося чимало дохристиянського, архаїчного. Наприклад, “Ой ти, діду, діду бабин, нехай тебе Перун забив”… Крім старих і добре знаних у народі прокльонів, я зібрав і прокльони новітньої доби. До слова, ці звороти можуть витіснити російську лайку…” )
Тільки-но я поставив лапки, як почулося Шевченкове: )
І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки? )
Не знаю, чи взявся б я сьогодні за перо, якби не полюбив колись “всім своїм серцем і всією душею своєю” премудре Святе Письмо. Я завжди у подібних випадках звертаюсь
до Нього за порадою. Тож помолившись, я відкрив Боже Слово. І диво сталося! Спочатку я навіть не повірив своїм очам, бо Книга розкрилася на тому місці, яке я збирався шукати… “Нехай жодне гниле слово не виходить із уст твоїх!” – раз у раз нагадував мені Дух, коли я читав “ У нас свої матюки!“ )
Тож цитую 29 вірш із “Послання Святого апостола Павла до Ефесян” (4:29): “Нехай ж о д н е г н и л е слово (виділення моє – І.Р.) не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує”. )
А тепер я хочу повернутися до 26 вірша з цієї ж четвертої глави: “Гнівайтеся, та не грішіть, - сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!“ )
Ви чуєте, пане Степане?.. Спаліть зібрані “шедеври” самі, поки не згорів Ваш комп’ютер зі всім лиховісним, сатанинським, чорним насінням прокльонів… А якщо Вам так закортіло, то видайте свою “епохальну працю” мовою есперанто, ні, перепрошую, краще мовою аборигенів острова Фіджі. До речі, років десять тому один з його колишніх мешканців побував із групою віруючих у Житомирі. З яким юнацьким запалом він благовістував, як запалював серця Божим Словом! Мабуть, у Вашому місті той фіджієць не бував… “Нехай жодне гниле слово не виходить із уст Ваших…” )
“Хочу, - наголошує С.Пушик, - щоб в окремому томі були прислів’я й приказки, в іншому – дражнилки та прозивалки. А ще в одному томі будуть прокльони. Досі нічого подібного в Україні не видавали…” )
Люди добрі, що ж це робиться? Та ви приїдьте до нас і зайдіть у “Світ книг” або в “Мегакнигу” і подивіться хоча б одним оком… Ось що ви побачите: А.Тіняков “Без прівкуса моралі. Нам блізок ад і блізко нєбо”, “Еротіческіє пародії” (Руская класіка), “Рускій еротіческій фольклор”(сказкі,пєсні, частушкі,прімєти, загадкі), І.С.Барков “Оди, поемі,епістоли, сонєти” ( з поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”),
А.С.Афанасьєва “Рускіє запретниє сказкі”, “Руская еротіческая проза”( теж із поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”), “Нєжная ночь любві”( Поезія восточново еротізма в ілюстраціях”), “Сєрєбряний вєк” (Чувствєнная ліріка), “Хуліганско-блатной жаргонний словар”, Козьма Прутков “Запрєтниє плоди раздумій і поетіческіх фантазій”(теж із вищевказаною поміткою), Н. Осіпов “Прєвратності любві” ,”Крєпкоє рускоє слово” (Петровскіє загібі). З такою ж самою поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”… )
І нікому немає до цього діла… Ні помаранчевим, ні біло-синім, ні сіро-буро-малиновим… Усе в нас таке прозоре, що далі нікуди, бо прозорішого, певно, вже й не буває. І через повну склянку видно весь білий світ… )
Згадуваний мною фіджієць (Фіджі - держава в Меланезії, на островах Фіджі, у південно-західній частині Тихого океану) з болем розповідав про те, що вся його рідня ще недавно була в рабстві. Ми вільні, але заплутались у тенетах гріха і байдужості… )
На Михайла, тобто 21 листопада, у Свято-Михайлівському соборі, якому якраз виповнилося 150 років, я слухав мудру проповідь Патріарха Філарета, котрий говорив, що серед можновладців є багато сіячів зла. Тому так і живемо… )
Мудрі люди радять: якщо тобі раптом згадується людина, яка тобі зробила щось погане, то зразу ж скажи: “Відпускаю його ( чи її) з Богом…” І потрібно назвати ім’я цієї людини.
Як бачите, можна легко обійтися без прокльонів… Слово Боже навчає: “Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха” ( Приповістки Соломона, 21: 23),
“Смерть та життя - у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає” (Пр. С. 18:21) , “Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрого – то ліки”. (Пр .С. 12:18). )
Сьогодні я знову перечитував збірку Степана Пушика “Писаний камінь” (“Карпати”, 1973). Ось перший вірш із цієї збірки, він надрукований там, де, як правило, друкувалися так звані вірші-паровози… )
Живу і дію.
І усоте, знову
Запитую у себе:
Хто я єсть?
Як треба – в крові
Викупаю слово
І переціджу
Через власну честь.
Тоді пущу я слово поміж люди,
Служити вірно правді та добру.
Сприймуть - то житиму.
Коли ж його осудять,
То й сам зі словом
Для людей умру. )
Прекрасний вірш! Шановний пане Степане, красно дякую Вам… )
листопад 2006 ( “Літературна Україна” , 14 червня 2007 року). )
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
БЛАГОСЛОВЛЯТИ ЧИ ПРОКЛИНАТИ?
інтерв’ю з відомим письменником Степаном Пушиком під шокуюче-радісним заголовком “У нас свої матюки!”, у якому йдеться про те, що пан Пушик зібрав півтори тисячі прокльонів і хоче їх видати…
Помолився й поставив дві свічки. Потім свій комп’ютер скропив свяченою водою. Адже прокльони мають важку енергетику. Мені навіть радили їх не збирати. Адже побажання комусь зла чи добра були тими заповітними словами, якими люди користувалися у магічних цілях.
Той, хто навмисне бажав комусь зла, с в я т о (виділення моє - І.Р.) в і р и в у те, що сказане ним слово пробудить таємні сили, які покарають кривдника. Вірив у це і той, кому
проклін адресувався. Така віра в силу слова робила прокляття справді могутніми.)
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
до Нього за порадою. Тож помолившись, я відкрив Боже Слово. І диво сталося! Спочатку я навіть не повірив своїм очам, бо Книга розкрилася на тому місці, яке я збирався шукати… “Нехай жодне гниле слово не виходить із уст твоїх!” – раз у раз нагадував мені Дух, коли я читав “ У нас свої матюки!“
А.С.Афанасьєва “Рускіє запретниє сказкі”, “Руская еротіческая проза”( теж із поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”), “Нєжная ночь любві”( Поезія восточново еротізма в ілюстраціях”), “Сєрєбряний вєк” (Чувствєнная ліріка), “Хуліганско-блатной жаргонний словар”, Козьма Прутков “Запрєтниє плоди раздумій і поетіческіх фантазій”(теж із вищевказаною поміткою), Н. Осіпов “Прєвратності любві” ,”Крєпкоє рускоє слово” (Петровскіє загібі). З такою ж самою поміткою “Продажа нєсовершєннолєтнім запрєщєна”…
Як бачите, можна легко обійтися без прокльонів… Слово Боже навчає: “Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха” ( Приповістки Соломона, 21: 23),
“Смерть та життя - у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає” (Пр. С. 18:21) , “Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрого – то ліки”. (Пр .С. 12:18).
І усоте, знову
Запитую у себе:
Хто я єсть?
Як треба – в крові
Викупаю слово
І переціджу
Через власну честь.
Тоді пущу я слово поміж люди,
Служити вірно правді та добру.
Сприймуть - то житиму.
Коли ж його осудять,
То й сам зі словом
Для людей умру.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1483 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1483 seconds