Пропадали ж люди ні за гріш,
Перед смертю лаявся Косинка.
Божеволів у тюрмі Куліш.
Курбас ліг у ту ж промерзлу землю!..
Ліна Костенко

Вже мільйони їх, страждальців бідних,
в муках відійшли в імлу віків, -
не бродяг, не жебраків безрідних, -
роду чесного і дочок , і синів.
Софія Малильо

Вже відкрито багато архівів. Сьогодні можна доказати скільки людей загинуло в той чи інший час на певній території . Cтарі пожовклі теки з паперами доказують, що голод в1932 -1933р.р. був штучний і на Афганській війні загинуло найбільше українців, що тисячі священиків репресовано і розстріляно і майже кожний другий українець загинув у Другій світовій війні, що з боку комуно-більшовицької системи був геноцид українців у ХХ столітті... Пожовклі папери знають гірку правди, знають і мовчать. Папери мовчать, але люди повинні знати і пам’ятати свою історію.

ПЕРША ПОЛОВИНА СТОЛІТТЯ. Нехай не витримана хронологія, але всі події говорять про страшні факти знищення нації. А воно було розпочато вже після першого пострілу „Аврори” 1917 року. Комуно-більшовицька система почала різні заходи, щоб Україну позбавити свободи і приєднати до Росії. Першим масовим знищенням є розстріл більшовиками майже 600 учнів київських гімназій та студентів університету. На чернігівських полях під Крутами 29 січня 1918 року загинули молоді, але справжні патріоти України. Загибель юнаків із Студентського Куреня - це приклад відданості рідній землі, нажаль на сьогодні відомі імена 30-и юнаків...1918 року розстріляно більшовиками 200 учнів гімназії у Маріїнському парку, тому що вони були у списку українських військово-спортивних організацій...1918 року жертвами „червоного терору” стали майже 5 тисяч прихильників Центральної Ради. причиною їх розстрілу стало українське посвідчення, або відповідь українською мовою... 21 листопада 1921 року більшовики розстріляли 359 українських козаків Шостої дивізії біля містечка Базар. Коли комуністи засипали яму, там були ще й живі люди. Один козак встиг втекти і присутні при цій казні селяни врятували його... 1921 року розстріляно тисячі (!) антирадянських повстанців, членів їх сімей у Холодному Яру на Черкащині. Вони вели боротьбу під синьо-жовтими прапорами ...1921-1923 р. р. з України вивозять хліб. У республіці голодувало від 4 до 7 млн. чоловік. В різних областях України від голоду померло понад 2 млн. осіб...В середині 20-х більшовики оголосили „українізацію”. Почалося знищення української інтелігенції, знищення Української Автокефальної Православної Церкви, що відродилася в 1918 році. 1928 року більшовики заборонили діяльність УАПЦ, понад 3,5 тисячі священиків було розстріляно і заслано в Сибір. До речі, нищення церковних храмів тривало десятки років. Протягом століття було знищено понад 700 храмів. Наприкінці 1927 року в Україні розпочато „розкуркулення” селянства. Воно проводилось жорстокими методами. За відмову вступати в колгосп від 1,4 до 2,5 млн. українських господарів відправили на каторгу у Сибір та на Північ...У березні 1930 р. репресовано близько 5-и тисяч студентів, учителів, лікарів по справі „Спілки визволення України”...В грудні 1934 р. до Харкова звезли майже 300 кобзарів та лірників і всіх розстріляли. Літом 1936 більшовики зібрали у Полтаві українських кобзарів (нажаль кількість їх не відома – авт.), ніби для концерту, але вивели всіх на польову дорогу і розстріляли...
На початку 1932 р. населення УРСР становило понад 33 млн. (!) осіб. (Щоб не бути голослівним приділю більше уваги подіям 30- х) А вже до середини 1933 зменшиться що найменше на одну четверту. За даними Державного Політичного Управління з 12 грудня 1932 р. по 15 квітня 1933 р. в середньому за місяць помирало 537800 душ. Але до грудня1932 р. у ДПУ жодних даних немає, як і немає даних з квітня 1933 р. Але ж відомо, що в той час смертність зросла чи не в тричі. Варто згадати „закон про 5 колосків”, від 7 серпня 1932 р., який селяни назвали – „смерть за колосок”. Тільки за перші п’ять місяців дії цього „закону” знищено 54645 українських селян. У 1932 – 1933 р. р. був непоганий урожай. Але крім зерна, за допомогою військових, вивозили все їстивне. На півдні України були села в яких від голоду померли всі жителі. На Чернігівщині і Полтавщині у 1933 р. помирало до 70 % селян. Отже до кінця липня 1933 р. число померлих від голоду може становити 7125850 осіб ! Але це не остаточне число. Страшний голод змушував селян тікати у міста. Там вони помирали масово на вулицях. Ніхто не вів ніяких підрахунків. Трупи звозили до загальних ям і захороню вали. Цей голод забрав життя до 10 млн. українців. Це був геноцид, який визнаний Міжнародною комісією з розслідування голоду в Україні 1932 – 1933 р. р.
1934 року польським урядом був створений табір Береза Картузька. В’язнями якого були (нажаль точне число невідоме –авт.), сотні українців і сотні тут були знищені.
1938 року в Україні закінчується страшний період „косіорівщини”, який тривав майже десять років. На той час у республіці пропали безвісті і були розстріляні 223 українських письменники. До кінця 1938 р. жертвами стали майже 500 (!) письменників і поетів...1937 р. – повністю знищені штаби Київського і Харківського військових округів разом з командувачами Й. Якіром і І. Дубовим...За підсумками загальносоюзних переписів з 1926 до 1937року населення в Україні скоротилося майже на 600 тисяч, а в інших республіках збільшилося. Більшовики знищували і своїх одно партійців . 1938 року кількість комуністів в Україні зменшилася на 266,3 тис. чоловік... 1932 року були створені перші загони Карпатської Січі. За різними даними ця армія на 1939 р. нараховувала від 10 до 15 тис. вояків. Саме вони були основною силою, яка захищала Карпатську Україну від фашистської Угорщини. У кривавому бою на Красному Полі під Хустом загинуло до 6,5 тис. молодих українців. Але це не остаточні дані. Після поразки на Красному Полі частина січовиків пробиралися за кордон. Біля Турунського перевалу поляки розстріляли 3421 січовика...
Трагедія Карпатської України фактично стала початком Другої світової війни для українців. Ця війна залишила непоправний слід в Україні. Тільки цивільного населення знищено 5,5 млн. чоловік. (Для порівняння Німеччина втратила 2 млн.). Фашизм і сталінізм знищували українців з двох сторін. „Любов” до українців під час війни проявив маршал Жуков. 19 грудня 1941 р. він спрямував три дивізії кавалеристів, мобілізованих з українців Кубані, і за три години німці їх перебили – а це понад 40 тисяч осіб. В серпні під час оточення військ під Уманню було взято в полон майже 100 тисяч українців, через місяць у „київському котлі” в полон потрапили 665 тисяч. В наслідок невдалої сталінської операції у травні 1942 під Харковом німці полонили 240 тисяч бійців, переважно українців. Під час Корсунь-Шевченківської операції, якою керував Жуков, за 24 дні загинуло 770 тисяч осіб, переважно українців. У листопаді 1943 р. при звільненні Києва, запланованому Сталіним до річниці революції, загинуло 417 тисяч вояків, переважно українців. Із 900 тис. довоєнної кількості киян на той час було 180 тисяч жителів... 26 червня 1944 р. Л. Берія і Г. Жуков підписали наказ про виселення всі х українців у Сибір. Фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 2,4 млн. українців. Ця війна забрала життя до 14 млн. українців. Хіба це не геноцид?!
Війна закінчилася, але націєвбивство тривало. За даними військової статистики за 1944-1945 р. р. вбито 103 тис. 313 вояків УПА. За цей же період із Західної України депортовано 803 тис. 590 осіб. Майже половина яких не повернулися на рідну землю. До весни 1945 р. в загонах УПА ще перебувало близько 90 тис. вояків. На боротьбу з повстанським рухом у західні області було направлено 821 тис. (!) співробітників НКВД. За січень-квітень 1946 року загинуло близько 40 % повстанців. 1946 року розпочато ліквідацію греко-католицької церкви. Тільки в Мукачівській єпархії було репресовано 127 священиків і одну монахиню. Четверо осіб розстріляно. Загалом на заході України до 1950 р. репресовано 7110 духовних осіб. 1946-1947 р. р. з України вивозять хліб і створюють голод. 1946 року голод забрав життя 369 тис українців. 1947 року від голоду померло 628 тис осіб.
ДРУГА ПОЛОВИНА СТОЛІТТЯ. Знищення українства комунобільшовицькою машиною продовжувалося і в подальші роки...1951 року 33 студенти Харківського університету розстріляні за відмову складати іспити російською мовою, ще 800 українців були репресовані за цей же „злочин”. 22 січня 1952 р. розстріляно Мегеля, Малкуша, Кравченка за керування підготовкою політв’язнів до повстання. Після смерті Сталіна репресії не припинилися. До 1959 року в Україні викрито 183 організації і заарештовано 1879 чоловік. Було затримано ще 1300 осіб, котрі пройшли „профілактичне” сито.1959 року проведено перепис, за яким українців нараховувалось 32 млн. 158 тис осіб. А це майже на 1 млн. менше, ні на початок 1932 року ! 1961 року за вироком суду розстріляно учасників Українського національного комітету: Б.Грицина, І.Коваль, Ф.Проців. В серпні 1965 р. відбулися арешти колишніх політв’язнів, в концтабори відправлено 20 осіб. В січні 1972 р. розпочато репресії проти інтелігенції у всіх областях України, заарештовано понад 100. 25 грудня 1979 р. розпочато війну в Афганістані. Через це побоїще пройшло більше 160 тис. українців. Не повернулося з війни 3360 осіб, 80 пропали безвісті та опинилися в полоні. Поранено на афганській війні понад 8000 вихідців з України. Після війни померло більше, ніж загинуло... 1984 – 1985 р. р. в таборах загинули Юрій Литвин, Олекса Тихий, Василь Стус. 26 квітня 1986 р. - катастрофа на Чорнобильській АЕС. Тисячі людей стали жертвами „невидимого атома”. Вже на 12 годину 26 квітня було госпіталізовано 105 чоловік, серед них 16 з особового складу пожежних частин. Їм залишалося жити по декілька днів...Влада вивела на першотравневу демонстрацію десятки тисяч киян. М.Горбачов не дозволив відмінити демонстрацію в столиці України. На початку 1999 р. в Україні нараховувалось понад 3млн. 364тис. „чорнобильців”. Через п’ять років їх зменшилося на 592415 осіб. Отже у ХХ столітті знищено від 27 до 30 млн. українців! А хтось горланить: Геноциду не було...
ВІДСТРІЛЯНІ ПО ОДИНЦІ. До вище наведених фактів варто додати, що 25 травня 1926 р. від руки більшовицького вбивці у Парижі загинув Симон Петлюра, 1934 р. за „загадкових обставин” у Москві помер Михайло Грушевський, 23 травня 1938 р. у Роттердамі вбитий Євген Коновалець, 1 листопада 1947 р. в Мукачеві вбитий Теодор Ромжа, 5 березня 1950 р. у Білогощі під Львовом вбитий Роман Шухевич, 15 жовтня в Мюнхені вбитий Степан Бандера, в грудні 1970 р. – Алла Горська, 22січня 1978р. в Каневі спалився Олекса Гірник на знак протесту проти русифікації українців, весною 1979 р. вбитий Володимир Івасюк, 1995 року – Вадим Гетьман, весною 1999 р. загинув В’ячеслав Чорновіл... Переосмисливши ці факти знищення українців у ХХ столітті знаходжу (для себе ) відповідь на багато запитань, зокрема на такі: чому пенсіонер в Україні отримує мізерних 600 гр. пенсії, чому вояки УПА не визнані воюючою стороною на державному рівні, чому в Криму лише одна україномовна школа, чому за останні 15-17 р. р. зникло понад 500 українських сіл, чому так мало українського в Україні?.. Але з’являється таке запитання: Чому „вони” бояться визнати, що це був геноцид, що це було НАЦІЄВБИВСТВО ?!

Богдан СЛИВЧУК
„Трибуна” 14 червня 2008 року
(tribuna @ ukpost.ua )
tribuna@ mail.uzgorod.ua
www.tribuna.org.ua