А в мене "а" після "бл" чомусь пом`ягшується, напевно я один з тих, хто любить Шевченкові вірші. :(
А те що що це майже твої слова, Нікусь я і не сумнівався.

Однак ПОЕЗІЯ... не вірші навіть...
Про Шевченка я з ним солідарна і про патріотизм теж.
Про церкву я йому не вірю...
А його вірші, як і проза, провокативні і грамотно відписані. Гарно продаються. (сама маю кілька книг) Той добре коли гарно продаються грамотно відписані книги.
Проте література його мені пуста і неприємна.

І скаже мій друг Бузина: пустопорожні ми два перекотиполя. Треба тікати на Марса, а то ще теракта устругнуть кляті "бандьори"!

Володю!
1) Щодо тлумачення фрази Тютчева, див. вище.
2) Та ні, Володю, не все так просто і зручно пояснюється. Якби журналісти і лікарі (особливо хірурги та патологоанатоми) не були циніками (певною мірою), вони б не змогли професійно працювати. А те, що здоровий цинізм є самозахистом - не самообман, а правда. Тільки у підлітків (яких воротить від нещирості світу) він виглядає в дещо гіпертрофованому вигляді, а у дорослих трішки по-іншому. І дияволіада тут ні до чого.
3) Ви занадто категоричні як для істинно віруючої людини :) Вірити - не означає ходити в церкву.
4) Повертаючись до тексту Жадана, зверну увагу на ключове, нмд, слово, "адже", на якому все і тримається. Тобто, вірш проти того, щоб не оцінювати поезію будь-кого, ґрунтуючись лише на тому, що автор не любить солов"ївного співу, не спить у вишиванці і не молиться на вірші Шевченка.
Бо не це є ознаками справжньої любові до України. І не це є мірилом вартості поезії.

Любаш,
Треба ще врахувати й те, в які часи жив Ф.І.Тя. - замовчувати, мовчати - атрибутика тогодення
при цараті (хоча Росія так і не змінилася з тих часів - царі нікуди не зникнули).
Це мені нагадує нещасного страуса, котрий запхав - сама знаєш що і куди.
Коли ж Ф.І.Тя такий праведний - чому він сам не дотримувався власного слова - мовчав би чоловік і любувався сам собою у власних палатах душі... Нє? :)
Можливо ФІтя не читав трудів девньо-грецької філософії і це у нього вийшло підсвідомо, що підкреслює
універсальність видобутку думки з нейронного захалустя.
Раз вищезгаданий вислів мусить читатися лише у контексті з віршем, тоді це не цитата а уривок і він не несе у собі
самостійного твердження.
Тішить мене те, що ми з Тобою збігаємося думкою про створення собі ідолів - поклоніння особистості це хиба (ХИБА).
Ну Бог йому свідок, ФІТі - що сказано, то випурхло.
Розумію Твою нелюбов до певних Шевченківських віршів, бо він, як національний поет, висловлувався (так як
йому серце підказувало) дещо гостро у бік певних нац. меншин, котрі зараз проживають на теренах України.
Його часто за це "тріпає" неукраїнське середовище... Нажаль це середовище читає його вірші поверхнево, або
бавиться у гру - чув дзвін, та не знає де він.
Любонько,
Вишиванка, Шевченко, Укр. пісня/мова, традицїї, культура - це наявність в людині українськості,
коли у людини немає ніякої прив`язаності до вищесказаного - вона любить/терпить лише географічні рамки,
де вона проживає вона признає Україну - деюре (Де Юри :)))), або взагалі її не признає.
Звичайно є і перегини - шароварщина, але вони виникають з нерозуміння понятя національної свідомості. Себто
коли Шевченко - це подразник, вишиванка - ріже очі, мова - селюхів - це атрибутика хохлизму.
Шевченка можна не любити - але його не оминути як Бога на Страшному Суді - ВІН І УКРАЇНА - це дефакто.
А що до не ходження до церкви/храму/синагоги іншої культ. споруди - то це невірно - читай Святе Письмо -
там все докладно описано - чому і як. Я іду до храму не на людей дивитися і на попобу рясу - я йду до НЬОГО, бо він цього так жадав.