ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,

С М
2025.09.28 16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй

Сергій СергійКо
2025.09.28 14:11
Відірвати планують руку.
Пропонують протез натомість
І щоб – розпачу ані звуку,
Зараз вимкнемо вам свідомість.
“Поступитися”- кажуть, – “треба”!
І зі скальпелем всі у чергу.
“Он ще друга, дивись, у тебе”–
І вже сіли на шию зверху.

Світлана Пирогова
2025.09.28 13:41
Осіння тиша барви розливає,
І прохолода обіймає ранки.
А вересень готує склянку чаю,
Міркує, творить з листя витинанки.

Аквамарином ваблять небокраї.
Троянди пишні квітнуть біля ґанку.
Осіння тиша барви розливає,

Віктор Кучерук
2025.09.28 12:23
Цілоденно понад нами,
Всюди сіючи далі, -
Поодинці і клинами
Відлітають журавлі.
Летючи у вічний вирій,
Тужно звуки видають
Про бажання жити в мирі,
Про земну коротку путь...

Леся Горова
2025.09.28 10:57
Ця тиша, що гучніша громовиці,
Чорніша ночі та хмуріша тучі,
Уперто огорнутись норовиться
В холодний сон і в очевидь гнітючу.

Мені б її, як то було раніше,
В обидві жмені, щоб текла елеєм.
А я боюся нинішньої тиші,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Левандівський (1981) / Вірші / SKYLINE

 Сумна як мім (щось еклектичне й аритмічне)
Пестиш сум...
пишеш сум...
заховавши себе в пантомімах,
заховавши любов у криптонімах
свою правду малюєш на стінах

анонімно слідкуєш за космосом
до кохання шукаєш синоніми
довгі пальці тремтять над апра́косом
бо душа й твоє серце омоніми

і де ж ота стежка до раю?
стіна у графіті – небесні символи
ти десь поруч стіни, я знаю…
там, де дощ…
витікає небесними ринвами

ти десь поруч, поблизу – я знаю
я останній вигнанець із раю
рахівник цих краплин дощу
ти послухай його, я навчу.
2009



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-28 16:25:46
Переглядів сторінки твору 3542
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.976 / 5.5  (4.986 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.314 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.01.10 15:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-28 17:25:29 ]
Мелодика вірша цікава, темп наче з гірки з'їзджаєш, приємно збуджує
Люблю
Юля


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-03 17:41:44 ]
Юля, ти мене лякаєш! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-28 18:47:23 ]
Нє, то - "шось файне про рахівника дощу"). Не знаю, чи це було однією з ідей при написанні, але вірш чудово розділений на "вона" і "я" - строфами, ритмами, лексикою, образами і їх подачею. Небесними ринвами - то бардзо ладнє!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-10-29 13:03:52 ]
Аж надто багато немилозвучних збігів приголосних, чи обов'язкові такі моменти? Вони ж нищать всю красу, невже цьому є якесь виправдання?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-29 13:27:28 ]
Так, я з вами погоджуюся. Тут треба ще попрацювати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-10-29 14:48:44 ]
Розумієте, Миколо, єдиний вихід - відкинути зайве, що може виглядати і цікавим, і дотепним, і прикольним. Але надлишок інформації - це завжди зло, бо зло, це і відсутність життєздатного упорядкування, себто творчості.
Сама по собі інформація у вірші не потрібна, потрібні поетичні докази, що ви зі сприйнятим поступили правильним чином.
І є один вимір, який допомагає - краса. Через неї все інше роззіповується.
Щоби цей вимір якось опановувати потрібно розвивати у собі смак. Смак сам по собі не розвивається, скоріше остаточно губиться. Тому потрібно вибирати - кому вірити. І якщо вже вибрано (кому), то деякі речі сприйняти як постулати, як аксіоми. Якщо цієї довіри не має, то ви не те вибрали, і спрацьовує природний захист.
Я б радив тільки дві речі:
а) милозвучність-звукопис, як чітке розуміння чи осягнення (для містерійного типу обробки інформації) і позиціювання використаних означень,
б) подання у вірші тільки упорядкованого власним досвідом, практики свідомого чи несвідомого здійснення свого Промислу.

Щодо вірша, цілком достатньо останніх двох строф?

І де ж ота стежка до раю?
стіна у графіті – небесні символи...
і ти, знаю, поруч, - гадаю
не дощ протікає небесними ринвами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-02 18:30:27 ]
Не у всьому я погоджуюся, але дещо приймаю. Найперше дяка вам за критику, тим більше, що вона тут до місця. Таки поцілили! Але це добре. Розумієте, цей вірш приречений бути важким, може у цьому його специфічна гармонія і краса?! Я сам не знаю. Працюю над його коригуванням. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-03 18:10:14 ]
Ви знаєте, Миколо, найголовніше - використовувати чийсь досвід у майбутньому, минуле нам уже не виправити. Вірніше, тільки майбутнє виправляє минуле. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-23 16:39:57 ]
Спробував поправити. Видалося, що так вже краще. Якщо ще щось надумається, то внесу коректи. Як вам така версія?