ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.04.17 21:51
Скільки горя і нещастя комуняки принесли –
Ледь не шосту частку світу до голоду довели.
Доки вони воювали, аби владу укріпить,
Селян бідних обдирали, не давали людям жить.
Лютували продзагони. Як же їм не лютувать,
Як навчились комуняки лиш одного –

Борис Костиря
2025.04.17 21:43
Антипітьма, антивогонь.
Антилюбов антиоснов.
Все навпаки. Промінь долонь
Родить не радість, а тільки кров.

Антиправа антилюдей,
Антидержава антивождів.
В антив'язницях скрегіт плечей.

Артур Сіренко
2025.04.17 16:00
Якщо Ви відвідували Донецьк на День шахтаря чи під час знаменитого донецького карнавалу на День Паризької Комуни, Ви обов’язково мусили побачити яскравий та емоційний танець донецьких шахтарів, що називається донго. І, певно, Ви чули оповідку, що цей тане

Іван Потьомкін
2025.04.17 10:50
А хто бачив, а хто чув,
Хто в Максимка сюніч був?
Мабуть, хтось із зоосаду,
Де зайчаток він погладив,
Задивився- на жирафу,
Тигр нагнав такого страху...
Заспокоїв трохи півень,
Проспівав із ним нарівні...

Віктор Кучерук
2025.04.17 06:14
Прислухаючись до свисту
Ховрашка серед пшениць, –
Не спиняє жайвір виступ,
Не спішить упасти ниць.
Тішить співом хліборобів
Перелітний птах тому,
Що за шкоду ту, що робить,
Дістається не йому.

С М
2025.04.16 21:59
Кину все в пікап і переїду
Вірогідно, в Ел-Eй
Нашукаю собі дім, а далі зійде
Справді новий день

Жінка усі думки, що маю, повнить
Хай нині досить зле
Світ у ній, душі моїй

Борис Костиря
2025.04.16 21:44
Як залишитися цілими
під уламками історії?
На тебе навалені
брили бетону і шлакоблоку,
глини, будівельного сміття,
піску, ти намагаєшся
вибратися, але марно,
тобі залишається

Хельґі Йогансен
2025.04.16 19:29
Серед тисяч вогнів
Єлисейських полів,
де з вітрин діаманти й парфуми
ваблять око моє,
не знайду тільки те,
що ніколи й ніде не забуду.

Вежі Ейфеля шпиль,

Артур Курдіновський
2025.04.16 19:09
Все почалося у холоднім січні.
З тих пір, як сніг промовив гучно "плі!",
Я відбуваю термін свій довічний,
Похмурий в'язень на оцій землі.

Терпів тортури струмом електричним,
Спостерігав чужі обличчя злі.
А камера для мене - простір звичний,

Тетяна Левицька
2025.04.16 16:59
Райське яблуко, Адаме, не надкушуй,
бо пізнавши смак не знайдеш спокій,
збожеволієш, змарнуєш чисту душу,
втративши едем зеленоокий.

Спокушати буде мізки змій лукавий
похітливим стогоном омани.
Бачиш, ніде впасти яблукам тужавим,

Віктор Кучерук
2025.04.16 11:15
Барви яскраві, хмільні аромати,
Співи пташині і море тепла, -
Ніжної свіжості всюди багато,
Добрості світу немає числа.
Сонячне небо, ласкаве проміння,
Лагідний вітер і далеч ясна, -
Світу пасують обнови весінні,
Все наділяє красою весна.

Козак Дума
2025.04.16 09:26
Життя – ріка: потоки і стрімнини,
та хвилі, що біжать на перекат.
Вона зрідні стрімкому часоплину,
якому тихе плесо – неформат.

Обабіч залишаються заплави
і комишем порослі береги,
стоять гаї у величі і славі,

Юрій Гундарєв
2025.04.16 09:25
квітня - День народження легендарного актора і режисера, автора, зокрема, знаменитої стрічки «Великий диктатор» - нищівної сатири на нацизм і на особисто Гітлера.


З вечора і до ранку
диктатор збирає гармати,
бомби, потужні танки -
вбивати!

Борис Костиря
2025.04.15 21:23
Величезні ангари і сховища
зберігають мовчання.
Нескінченні простори...
Підприємства-гіганти в місті
припадають пилом віків.
На них лише крякають
ворони, передвіщаючи
майбутні потрясіння.

Ірина Білінська
2025.04.15 18:54
І ти мені явилася у сні,
журлива музо, зірвана з орбіти…
Кому довічні дала ти обіти,
що цвіт убрався у студений сніг?
Кому віддала крила золоті,
сама упавши у німу безодню? —
Колодязі глибокі і безводні,
а ночі — невиразні і густі.

Іван Потьомкін
2025.04.15 14:58
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тіна Рагас (1986) / Проза

 Лісова бувальщина
На гілці старого, могутнього дуба вмостилося орлятко. Воно зіщулилося у невеличку, пухнасту, білу кульку. Орлятко зажурилося. Це було помітно кожному. Воно просиділо отак цілісінький день. І ніхто з лісових мешканців не міг розрадити пташеня. Ні балакучий горобець, який невтомно розповідав анекдоти, ні пустотлива білка, лісова артистка, яка демонструвала повітряні трюки, ні невгамовна сорока, що охоче переповідала найцікавіші деталі світського життя лісу, ані їжак, який щедро пропонував малюку червонобокі яблука та жовтогарячі груші, ані сірий заєць, який виводив на гітарі останні лісові хіти. Орлятко мовби не помічало нікого й нічого.
Увечері повернувся додому батько орел із роботи. Побачив зажуру свого дитинчати, сів поряд, обняв крилом.
- Що сталося, синку?, - запитав.
Орлятко довго не відповідало тату, а потім, схлипуючи, розповіло таку історію.
Вранці орлятко робило свою звичну ранкову гімнастику. Раптом почуло чиєсь жалібне скімління. Пташеня уважно прислухалося. Здається, хтось вскочив у халепу. Орлятко попрямувало до найближчого куща, звідки доносилися дивні звуки. Продерлося крізь густе листя – а там руде лисеня, що втрапило лапкою у капкан. Лисенятку було дуже боляче. Гіркі сльози градом котилися по щічках лисенятка.
- Допоможи мені, орлятку, - ледь чутно проказало лисеня, - не кидай мене у біді.
Орлятко маленьким, але вже дуже міцним дзьобом розтулило залізні лещата пастки. Лисеня прожогом висмикнуло пошкоджену лапку. З радості кілька разів прокотилося зеленою травою. Орлятко підлетіло до нього з бажанням розділити щастя свого щойно знайденого товариша. Лисеня та орлятко якийсь час весело розмовляли, гралися, стрибали, доганяли та ловили один одного. Та раптом орлятко відчуло гострий біль у шиї. А за мить – у крилі. Пташеня з усіх сил змахнуло крильцями та злетіло вгору. Ще раз по крилі встигли ковзнути чиїсь гострі зуби. Орлятко вмостилося на найнижчій гілці дуба. З ран на траву крапала кров. А під деревом хижо усміхалося лисеня, вишкіривши гострющі ікла. Лисеня ще якийсь час потупцювало під дубом, сподіваючись, що орлятко повернеться до їхньої гри чи ненароком упаде, а потім подалося по своїх злодійських справах.
- Як таке могло трапитися, татусю?!, - ридало орлятко, - я ж врятував лисеня, а воно… воно захотіло з’їсти мене!
- На жаль, таке у житті буває, синку, - відповів мудрий орел, - не завжди наше добро, подароване комусь, повертається до нас вдячністю чи взаємністю. А інколи буває й зовсім навпаки – повертається злом і горем. Що ж вдієш… Не у всіх благородна, висока душа.
- Ніколи більше не допомагатиму нікому, якщо так, - сердито скрикнуло пташеня.
- Ні, малюче, так не можна. Здіяне добро не минає безслідно все одно. Воно робить увесь світ кращим, чистішим, хоча це може й бути непомітно відразу. Добро облагороджує нашу сутність, нас самих. Саме воно і дає нам крила за спиною, дозволяє літати, а невдячність, зло – нищить, спалює, руйнує і того, хто чинить негоже, і все навкруги нього. Безкрилий не той, хто не народився птахом, а той, хто за добро відплачує злом.
- Татусю, ти такі розумні речі кажеш, але … але спокою я все ж не знаходжу. Я таким осоромленим почуваюся. Повірило лисеняті! Я такий бовдур! Мені шкода, що я звільнив його з того капкану!
- Синку, ніколи не шкодуй про такі речі. Якщо ми робимо добро, чекаючи наперед вдячності, відплати, взаємності за це – це не добро! Добро – безкоштовне, безкорисне. Воно чинитися саме по собі та не відбирається назад, щоби потім не сталося. Пам’ятай це завжди, малюче. А довіряти – не соромно, навіть коли тобі у відповідь за це лунає сміх. Довіряти – це мистецтво, це уміння серця, - сказав тато орел.
Орлятко ще якийсь час посумувало, а потім повернулося до рідного, затишного гніздечка. Через кілька днів пташеня звільнило з підступних лещат капкана зайченя. От і товариш знайшовся, який не нападе підступно, не зрадить.
Серце орлятка сповнювалося щастям від того, що воно принесло комусь полегкість, зробило світ трішки світлішим і добрішим. А світ відповів взаємністю орлятку.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-30 09:34:24
Переглядів сторінки твору 1269
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.116 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.859 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2015.10.22 22:52
Автор у цю хвилину відсутній