Долучусь до цієї цікавої дискусії: є простий експеримент, коли на окремих папірчиках пишуть різні слова, а потім їх перемішують і витягають по одному з купки і розкладають підряд одне за одним - ось і новий модерновий твір! Проте на мою думку тут про творчість нема що і казати. Щось подібне виходить, коли людина витягую з купки слів у своїй голові - це теж не творчість.
Творчість, на мою думу, це якась цілісна ідея для матеріалізації якої ми підбираємо засоби вербальні чи візуальні, але аж ніяк не навпаки: намазюкаємо без жодної думки сяк-так, а тоді починаємо вишукувати ідею, а мо’ там щось змістовне проскочило з "надсвідомості"...
Тому поезія і переказ словника української мови - різні речі, які навіть не повинні називатись "інші поезії", просто "та інше"

на К. Чуковського Ви чомусь так даремно наговорили.
я читав інші переклади Вітмена. вони менш досконалі імхо.

Андеграунд - це творчість без обмежень, але ТВОРЧІСТЬ.
Андеграунду начхати на всі визначення граунду в розумінні кращого за інших з винагородою за перемогу. Всі цінності граунду не дійсні в андеграунді, окрім одної - правдивості творчого процесу, його індивідуальної неповторності - це символ віри від андеграунда до овеграунда (землі небесної).
А дискусія якраз про те, що таке свобода творчості в якій відсутня творчість і є одна свобода. Повна свобода - це хаос, а хаос не може бути творчім, тому що це ентропія, ніщо.

Наша пісня гарна, нова) Український, російський, американський - верлібр він і є верлібр. Тим більше, що як форма віршування виник він якраз у Європі, а не в Україні. Як на мене, з таким же успіхом можна говорити про українські рубаї. А взагалі на такому шанованому сайті хотілося б серйознішої дискусії з цього приводу, із залученням фахових науковців, а не окремих закидів один одному.