ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.17
21:38
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2026.07.17
18:48
Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.
Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.
Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:
2026.07.17
16:19
Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.
А може піддалася на поталу
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.
А може піддалася на поталу
2026.07.17
16:15
Частина I: Стрибок Закоханого
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
2026.07.17
13:36
Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.
Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.
Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста
2026.07.17
11:40
богемний сплін любов і ницість
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло
2026.07.17
07:28
Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ
2026.07.17
06:14
Розділ ІІІ: Царський пурпур над Субурою
Коли над Нілом зійшов Сиріус, палац затих. Навіть римські вартові біля воріт пересувалися навшпиньки. У глибокій внутрішній кімнаті, де стіни були викладені холодним зеленкуватим порфіром, Клеопатра народила син
2026.07.17
05:59
Розділ ІІ: Цей круглий світ в Александрії
Вона не готувала для нього ложа зі спартанського пурпуру чи шовків, які привозили купці з Серики. Вона знала, що чоловік, який провів тридцять років у шкіряних наметах серед вогких лісів Галлії, втомився від н
2026.07.16
17:58
Бурлить Польща, шипить Польща, Польща вимагає,
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську
2026.07.16
16:43
Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,
2026.07.16
15:58
Мене могла спасти віра, і вона це зробила.
Така, як моя, напевно, відома багатьом — тим, які йдуть (о, цей вічний образ руху до безсмертя) і знаходять себе.
Це легше зробити, коли перебуваєш наодинці із собою, інколи переходячи від самоти зовнішньої
2026.07.16
13:43
Сповільнений тихий сніжок,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.
Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.
Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,
2026.07.16
13:05
Таємно, щоб ніхто не знав,
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.
Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.
Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –
2026.07.16
12:36
що хотів сказати
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад
2026.07.16
10:27
ЧАСТИНА ПЕРША: ЮЛІЙ
«Я знайшов її в пісках, де час не має влади. Вона була маленькою, але її очі вже вміли рахувати чужі страхи».
(З неофіційних записів ветерана Х ЛЕГІОНУ)
Розділ І: Вага золотого жука
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Шевченко (1972) /
Проза
Перед їж...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перед їж...
Спотикаючись, гублячи капці, він попростував на кухню. Чомусь, зненацька,
так захотілося яблука, неначе перед... З кімнати долинув знавіснілий рик – певно
чудовисько з дівідішного жахіття отримало чергову порцію срібних куль... Забув
натиснути «стоп» - пусте, передивлю... А де отой маленький, вправний ніж, до речі?
Хрумнути, по-простецьки, білявою смакотою він одвик, запитай коли – не згада...
Відрізати скибочку, обдивитися з усіх боків (незважаючи на той факт, що магазинних
яблучок черв`ячок уникає) а тоді вже й до рота. Самий ци...
Ось ти де? Висихаєш в обіймах наглої виделки – а що їй, нержавієчці, стане? Я в тебе позичу його ненадовго, не проти... А то вже сли...
А красиві ж! Червонобокуваті та лискучі... Гра світла вражає – надвечірній
промінь майстерно освітлює подіум стола крізь фіранку. Натюрморту блага... Треба буде...
... Різь!.. Овва! Яблуко катапультувалося з неслухняних пальців, відстреливши
собі бока. Гупнуло, приречено, килимом, котнулося під ніжку стола. А ось ніж – той роздратовано дзенькнув, зачепивши тарілку з плодами, мовляв, навряд чи вдасться
сьогодні вас поколошматити. І, майже одночасно, на тарілчине бильце стрибнула крапелька, за нею – ще одна. З руки? Кров? Та ж ні! Чому ж тоді чорна?!
Глянув на пальця – ранка манісінька чорніє – як у отого монстряччя з трилера. З кімнати знов ревнуло...
Кинувся до люстра... Закопилив пальцями неврізаної руки повіку...
Бу!.. Чорніла в яблуці (вже тепер ока) темінь несусвітня. Не переймаючись відкопилити повіки – повільно сповз додолу...
Гра світла продовжувала вражати саму себе – оскільки він вже нічого не бачив.
І не чув, як ота екранна звірина доривала чиєсь нещасне єство... Їй було глибоко
байдуже на цю квартиру, оцього художника, недомальований плакат і на отой
каламарчик чорнила, що вдало маскувався, приміряючи собі все темніші шати мряки, що насувалася...
* * *
Очуняв він від рику? Та ж ні... Рик ні до чого. Рик...лама (як добре мати ще й радіо вдома).
« Рідке мило, що вбиває всі відомі і невідомі бак... Завжди мийте руки перед їж...»
21.12.09
так захотілося яблука, неначе перед... З кімнати долинув знавіснілий рик – певно
чудовисько з дівідішного жахіття отримало чергову порцію срібних куль... Забув
натиснути «стоп» - пусте, передивлю... А де отой маленький, вправний ніж, до речі?
Хрумнути, по-простецьки, білявою смакотою він одвик, запитай коли – не згада...
Відрізати скибочку, обдивитися з усіх боків (незважаючи на той факт, що магазинних
яблучок черв`ячок уникає) а тоді вже й до рота. Самий ци...
Ось ти де? Висихаєш в обіймах наглої виделки – а що їй, нержавієчці, стане? Я в тебе позичу його ненадовго, не проти... А то вже сли...
А красиві ж! Червонобокуваті та лискучі... Гра світла вражає – надвечірній
промінь майстерно освітлює подіум стола крізь фіранку. Натюрморту блага... Треба буде...
... Різь!.. Овва! Яблуко катапультувалося з неслухняних пальців, відстреливши
собі бока. Гупнуло, приречено, килимом, котнулося під ніжку стола. А ось ніж – той роздратовано дзенькнув, зачепивши тарілку з плодами, мовляв, навряд чи вдасться
сьогодні вас поколошматити. І, майже одночасно, на тарілчине бильце стрибнула крапелька, за нею – ще одна. З руки? Кров? Та ж ні! Чому ж тоді чорна?!
Глянув на пальця – ранка манісінька чорніє – як у отого монстряччя з трилера. З кімнати знов ревнуло...
Кинувся до люстра... Закопилив пальцями неврізаної руки повіку...
Бу!.. Чорніла в яблуці (вже тепер ока) темінь несусвітня. Не переймаючись відкопилити повіки – повільно сповз додолу...
Гра світла продовжувала вражати саму себе – оскільки він вже нічого не бачив.
І не чув, як ота екранна звірина доривала чиєсь нещасне єство... Їй було глибоко
байдуже на цю квартиру, оцього художника, недомальований плакат і на отой
каламарчик чорнила, що вдало маскувався, приміряючи собі все темніші шати мряки, що насувалася...
* * *
Очуняв він від рику? Та ж ні... Рик ні до чого. Рик...лама (як добре мати ще й радіо вдома).
« Рідке мило, що вбиває всі відомі і невідомі бак... Завжди мийте руки перед їж...»
21.12.09
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1998 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1998 seconds