ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.07.08 13:08
Не ловіть мене
Не ловіть мене, як рибку срібну —
Вислизну на глибину із рук.
На шалені витівки ще здібна
Лиш, коли почую серця стук.
Есемески сиплються горохом,
Синь у бороду, а біс в ребро.
Аватарку виклали нівроку,
Та з перини сиплеться перо.

хома дідим
2026.07.08 10:43
* 134 *
на третій день ізранку лишившись врешті-решт на самоті відчиняє вікна знімає покривала із дзеркал запалює ароматичні палички · ставить чайник на газ відкриває закриває холодильник їсти не хочеться · хочеться якомога ретельніше вимити холодильник · після ч

Віктор Кучерук
2026.07.08 06:57
* * *
Проганяю ілюзії,
Позбуваюсь надій,
Бо з невірною музою
Я уже сам не свій.
Більш її не затримую,
Не продовжую гру, -
Сам справляюся з римами
І помалу творю.

Катерина Савельєва
2026.07.08 00:50
Поспiшай
Серед гiр заховавшись вiд свiту,
Зупинився збентежений час.
Вiн собi не дозволив любити,
Аби вогник в душi не погас.

Сонце й мiсяць за руки взялися,
Танцувавши на небi щодня.
"На шляху, тiльки не помилися", -

Іван Потьомкін
2026.07.07 21:15
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнув би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй сьогодні: "Дзуськи!"

Вячеслав Руденко
2026.07.07 19:47
Кінець еклоги.
Так сяйво пам’яті про видихи і вдихи
Є перевтіленням бар’єру срібних сфер,
Бомонд малих отих у спогляданні грифів
Є узбережжям всесвіту вогню без барвників,
Та те що бачить він – не бачимо допіру -
Так мабуть треба, в тому радості нема,
Тікай до ске

Володимир Бойко
2026.07.07 14:31
Мимохіть
Як йдеш крізь терня до зірок –
То мимохіть торкаєш неба.
В захмарних розсипах думок
Знаходиш завжди щось для себе.

Борис Костиря
2026.07.07 14:06
Дім
Так зрісся з домом, що уже не хочу
Виходити нікуди, хоч убий,
Іти в полон до золотої ночі
Чи відбивати виклики юрби.

У цьому домі радість безумовна
І безкінечна, ніби океан.
Прозріння незглибиме, неспростовне

хома дідим
2026.07.07 12:26
* 133 *
в цій сюрреальності
хтось ґазда хтось пролаза
ще дехто думає що він
кіногерой
є і такі хто залюбки
на хліб усіх їх мазав
на хліб із маслом
заробляє бо

Роксолана Вірлан
2026.07.07 09:40
Замежне
Зельними, густими коридорами -
йду без одіяння, шалю, станика -
легшати зі звуками прозорими.
Мною причащаються комарики.

Вивірки несуть гриби та ласощі,
звурджуються обрії віддалені.
Де ви нині, сови усезнаючі -

Тетяна Левицька
2026.07.07 08:22
Чи підеш зі мною...
Я з тобою — в розвідку, а ти
Чи підеш зі мною на край світу,
Де немає горя, самоти
І блищать цирконієм самшити?

Де гойдає древній океан
Паперовий човник безнадії,
А хмільних очей терпкий дурман

Мар'ян Кіхно
2026.07.07 06:44
«Демонолатрія» (уривок)
Нікола Ремі, таємний радник найсвітлішого герцога Лотарингії та громадський адвокат його герцогства Найяснішому Принцю та Найвидатнішому Кардиналу Шарлю Льотаринському*; Щонайнавдячному Покровителю та Патрону, Нікола Ремі БАЖАЄ ВІЧНОГО ЩАСТЯ Вінце

Віктор Кучерук
2026.07.07 06:07
* * *
Кривавим почерком накреслені
Шляхи проходження ракет,
Та знов лише слова улесливі
Про помочі новий пакет.
Постійно рішення вовтузячи,
Смертей продовжуєте час, -
Ви хочте нам здаватись друзями,
Здійнявши хвилі втішних фраз.

Артур Курдіновський
2026.07.06 21:55
Вмикаю інтонацію
Я вмикаю інтонацію
Зачаровано-піднесену.
А душа - в реанімації
Білим кольором закреслена.

Ані ноти суму в голосі,
Кожний звук - залізна палиця.
А душа тихенько молиться

С М
2026.07.06 21:50
Торкнися (The Doors)
Гов, агов, агов, агов
Торкнися, бейбі
Чи не видиш, не страхаюсь я?
О що ти їй наобіцяв?
І що вона тобі сказала?
О що ти їй наобіцяв?

Тебе я любитиму

Борис Костиря
2026.07.06 14:02
Попереду
Така застиглість і драглистість.
Ми грузнемо у цих лісах,
Там, де промчався юний лицар
У лабіринтах, наче птах.
Попереду важка гонитва,
Нудна, протяжна суєта.
Попереду запекла битва,
Аж квітне стогін у вустах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Рим
Крізь романтику марева рим
Ти здаєшся ворожо-чужим,
Таємничий, мов вічності дим –
Рим.

Твої корені з давніх легенд.
Ти уже не столиця, а бренд.
І лиця не ховаєш у грим.
Ти короткий і грізний –
Рим.

Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим.

Ти на камені церкви стоїш,
Твої діти – Мадрид і Париж,
Вічний спокій і вітру нестрим –
Рим.

Ти надбав дивовижних скарбів,
Втратив лік для служниць і рабів,
Маєш безліч похилених спин,
А у мене довіку один –
Він.

Він у мене довіку один.
Що зробив ти із ним, Авентин?
Та потьмарить крила голубінь
Не дозволено навіть тобі.

Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло,
Що опору душі поверне.
Не судіть, не кленіте мене.

За межею, за мурами я,
В порожнечу долоня моя.
Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?

Він у мене довіку один.
Замурований в камені стін.
Місто вічне і непобориме.
Хто насправді ти, хто ти, Риме?
3.01.2010




Найвища оцінка Ігор Павлюк 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Артур Сіренко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-05 19:15:15
Переглядів сторінки твору 13781
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.138 / 5.75  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.342 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-05 19:35:38 ]
Дякую за навіяння спогадів про Вічне Місто.
Незабутнє місто. Ах - Рим.
Скільки рим до нього підібрала...
А скільки здогадливих асоціяцій виникає :)
Нехай любов палає вічним вогнем у твоєму серці.
З Новим Роком, Ле`!
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 20:35:09 ]
Гарно пишете, пані Лесю, але у цих ось рядках "Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?" граматична помилочка видніє, бо ж українська мова й тим відрізняється від інших, що тут прекрасні і чаруючі кличні відмінки.... Може, якось відкорегуєте?....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:19:35 ]
Тут, як на мене, не обов'язково видніє звертання, скоріше суть, означення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 21:52:34 ]
Як на мене, то це майже вдала спроба написати монументальне полотно. Сучасні автори таким штилем, до великого жалю, майже розучилися писати. Загалом навіює асоціації з однойменним фільмом Федеріко Фелліні, з тією лише різницею, що маестро там - здебільшого - ставив питання, а не відповідав на них. Але це асоціації...

"Ти короткий і грізний –
Рим." - напрочуд тонка, гостра і точна асоціація. Як зблиск. Це чи не найкращий образ вірша.

"Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим."

Цю строфу теж можна вважати дуже вдалою. В ній дихає історія, і це додає особливого шарму творові.

Одначе, на превеликий жаль, маємо справу і з цілим рядом недоліків.

"Таємничий, мов вічності дим" - я щиро подивований з того, що досвідчений автор дозволяє собі такий, з Вашого дозволу, наскрізь банальний рядок, який одразу зводить нанівець всі подальші враження. Якби я був на місці авторки, я б його точно викинув.

Слово "бренд", безумовно, з іншого ряду, і в цьому тексті виглядає досить безглуздо.

"Авентин" потребує кличного відмінка. Це теж безумовно.

Деякі рими, на зразок "я - моя", "скарбів - рабів" мають досить блідий і бідний вигляд. Тим більше, в такій короткій строфі вони особливо впадають у вічі. З наголосами - теж є проблеми.

Але найголовніше навіть не це. Прикро, що так добре початий вірш, нічим не закінчився. Авторка обмежилася кліше на зразок "довіку один", "вічне і непобориме" і вивершила текст риторичним запитом до ідентифікації: хто ти насправді?

І дуже шкода, що така красива рвучка строфіка, така - подеколи - влучна метафорика знівельовані.

Якби я був автором цього вірша, я би набрався мужності і завершив вірш оцією строфою:

"Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!"

З побажаннями творчих успіхів,

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:25:27 ]
Важко погодитися з більшістю тез, яким, схоже, одне лише й виправдання - скупість наших, чоловічих відчуттів.

А щодо закінчення - то це теж чудовий метод - залишити чіткий погляд у потрібному напрямку, та ще із запитанням, безумовно, ті, хто в темі - відразу знаходять оту, вирішальну для них картину, на яку і направлений погляд авторки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-06 11:38:28 ]
Дуже гарненько! Так звучно про Вічне Місто. Пригадав собі, коли був у ньому у 1988 році. Дуже дякую.
З повагою Василь Шляхтич

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-13 14:18:49 ]
Який к бісу Рим!!!
Якщо ВІН для мене ОДИН!!!!!!
Пані Лесю, оце вона є, класика жіночої душі. Тепліє серце, світліє голова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 12:36:12 ]
От Мужики!
Хвалять Лесю, а нема кому 6 балів поставити Жінці!
Приєднуюсь до компліментів - і ставлю 6.

Тепер є бали.
:)

До зустрічі, Лесю.

ІП.
:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:16:45 ]
Видатній Жінці! Однозначно - сучасники завжди недооцінюють те, Справжнє, що довкола них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 13:41:28 ]
Так чомусь подумалося, що Рим стоїть і досі... А незамінних людей не буває.)

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло..

Побільше б таких джерел!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 02:00:43 ]
Дуже цікавий вірш і по стилістиці і по глибині філософічності. Автор ставить більше питань ніж дає відповідей - така література і повинна бути...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-07-28 09:39:32 ]
Дорога Лесю, вітаю з Днем Народження,
Вічний ваш прихильник!

http://maysterni.com/publication.php?id=29264

Примарні силуети кращих днів -
минулі, й ті, які переді мною,
так схожі - тим усім, чого хотів,
і що в кінці дісталося герою.

А розсудив би на тверезий глузд,
і спершу мудро втішився главою
од Лесі Романчук, і гордих уст
би не кривив опісля з гіркотою.

Та прочитав би декілька книжок,
гляди і не розм’якнув із отою,
що всі романи знає на зубок,
і ліжко в’яже не лише з фатою.

Я помилявся. Думав – ось-де світ,
моєї суті викликаний грою.
А виявилось – все уже як слід
описане жіночою рукою.