ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
Туман
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
***
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ой, чи жи́ві...
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

В Горова Леся
2025.12.01 08:47
На плечІ
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.

Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав

Віктор Кучерук
2025.12.01 05:52
* * *
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...

Ярослав Чорногуз
2025.12.01 02:53
Дива зими
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.

Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,

Олександр Буй
2025.11.30 22:20
Адресат із минулого
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...

Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,

Микола Дудар
2025.11.30 21:25
***
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…

Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,

Євген Федчук
2025.11.30 19:21
* * *
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч

Борис Костиря
2025.11.30 15:15
* * *
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.

Іван Потьомкін
2025.11.30 12:48
***
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,

Тетяна Левицька
2025.11.30 10:34
В любистку
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
* * *
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.

Тетяна Левицька
2025.11.29 23:08
Група крові
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.

І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю

Микола Дудар
2025.11.29 21:59
***
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Рим
Крізь романтику марева рим
Ти здаєшся ворожо-чужим,
Таємничий, мов вічності дим –
Рим.

Твої корені з давніх легенд.
Ти уже не столиця, а бренд.
І лиця не ховаєш у грим.
Ти короткий і грізний –
Рим.

Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим.

Ти на камені церкви стоїш,
Твої діти – Мадрид і Париж,
Вічний спокій і вітру нестрим –
Рим.

Ти надбав дивовижних скарбів,
Втратив лік для служниць і рабів,
Маєш безліч похилених спин,
А у мене довіку один –
Він.

Він у мене довіку один.
Що зробив ти із ним, Авентин?
Та потьмарить крила голубінь
Не дозволено навіть тобі.

Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло,
Що опору душі поверне.
Не судіть, не кленіте мене.

За межею, за мурами я,
В порожнечу долоня моя.
Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?

Він у мене довіку один.
Замурований в камені стін.
Місто вічне і непобориме.
Хто насправді ти, хто ти, Риме?
3.01.2010




Найвища оцінка Ігор Павлюк 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Артур Сіренко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-05 19:15:15
Переглядів сторінки твору 13141
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.138 / 5.75  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.342 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-05 19:35:38 ]
Дякую за навіяння спогадів про Вічне Місто.
Незабутнє місто. Ах - Рим.
Скільки рим до нього підібрала...
А скільки здогадливих асоціяцій виникає :)
Нехай любов палає вічним вогнем у твоєму серці.
З Новим Роком, Ле`!
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 20:35:09 ]
Гарно пишете, пані Лесю, але у цих ось рядках "Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?" граматична помилочка видніє, бо ж українська мова й тим відрізняється від інших, що тут прекрасні і чаруючі кличні відмінки.... Може, якось відкорегуєте?....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:19:35 ]
Тут, як на мене, не обов'язково видніє звертання, скоріше суть, означення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 21:52:34 ]
Як на мене, то це майже вдала спроба написати монументальне полотно. Сучасні автори таким штилем, до великого жалю, майже розучилися писати. Загалом навіює асоціації з однойменним фільмом Федеріко Фелліні, з тією лише різницею, що маестро там - здебільшого - ставив питання, а не відповідав на них. Але це асоціації...

"Ти короткий і грізний –
Рим." - напрочуд тонка, гостра і точна асоціація. Як зблиск. Це чи не найкращий образ вірша.

"Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим."

Цю строфу теж можна вважати дуже вдалою. В ній дихає історія, і це додає особливого шарму творові.

Одначе, на превеликий жаль, маємо справу і з цілим рядом недоліків.

"Таємничий, мов вічності дим" - я щиро подивований з того, що досвідчений автор дозволяє собі такий, з Вашого дозволу, наскрізь банальний рядок, який одразу зводить нанівець всі подальші враження. Якби я був на місці авторки, я б його точно викинув.

Слово "бренд", безумовно, з іншого ряду, і в цьому тексті виглядає досить безглуздо.

"Авентин" потребує кличного відмінка. Це теж безумовно.

Деякі рими, на зразок "я - моя", "скарбів - рабів" мають досить блідий і бідний вигляд. Тим більше, в такій короткій строфі вони особливо впадають у вічі. З наголосами - теж є проблеми.

Але найголовніше навіть не це. Прикро, що так добре початий вірш, нічим не закінчився. Авторка обмежилася кліше на зразок "довіку один", "вічне і непобориме" і вивершила текст риторичним запитом до ідентифікації: хто ти насправді?

І дуже шкода, що така красива рвучка строфіка, така - подеколи - влучна метафорика знівельовані.

Якби я був автором цього вірша, я би набрався мужності і завершив вірш оцією строфою:

"Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!"

З побажаннями творчих успіхів,

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:25:27 ]
Важко погодитися з більшістю тез, яким, схоже, одне лише й виправдання - скупість наших, чоловічих відчуттів.

А щодо закінчення - то це теж чудовий метод - залишити чіткий погляд у потрібному напрямку, та ще із запитанням, безумовно, ті, хто в темі - відразу знаходять оту, вирішальну для них картину, на яку і направлений погляд авторки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-06 11:38:28 ]
Дуже гарненько! Так звучно про Вічне Місто. Пригадав собі, коли був у ньому у 1988 році. Дуже дякую.
З повагою Василь Шляхтич

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-13 14:18:49 ]
Який к бісу Рим!!!
Якщо ВІН для мене ОДИН!!!!!!
Пані Лесю, оце вона є, класика жіночої душі. Тепліє серце, світліє голова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 12:36:12 ]
От Мужики!
Хвалять Лесю, а нема кому 6 балів поставити Жінці!
Приєднуюсь до компліментів - і ставлю 6.

Тепер є бали.
:)

До зустрічі, Лесю.

ІП.
:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:16:45 ]
Видатній Жінці! Однозначно - сучасники завжди недооцінюють те, Справжнє, що довкола них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 13:41:28 ]
Так чомусь подумалося, що Рим стоїть і досі... А незамінних людей не буває.)

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло..

Побільше б таких джерел!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 02:00:43 ]
Дуже цікавий вірш і по стилістиці і по глибині філософічності. Автор ставить більше питань ніж дає відповідей - така література і повинна бути...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-07-28 09:39:32 ]
Дорога Лесю, вітаю з Днем Народження,
Вічний ваш прихильник!

http://maysterni.com/publication.php?id=29264

Примарні силуети кращих днів -
минулі, й ті, які переді мною,
так схожі - тим усім, чого хотів,
і що в кінці дісталося герою.

А розсудив би на тверезий глузд,
і спершу мудро втішився главою
од Лесі Романчук, і гордих уст
би не кривив опісля з гіркотою.

Та прочитав би декілька книжок,
гляди і не розм’якнув із отою,
що всі романи знає на зубок,
і ліжко в’яже не лише з фатою.

Я помилявся. Думав – ось-де світ,
моєї суті викликаний грою.
А виявилось – все уже як слід
описане жіночою рукою.