ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій…
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Рим
Крізь романтику марева рим
Ти здаєшся ворожо-чужим,
Таємничий, мов вічності дим –
Рим.

Твої корені з давніх легенд.
Ти уже не столиця, а бренд.
І лиця не ховаєш у грим.
Ти короткий і грізний –
Рим.

Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим.

Ти на камені церкви стоїш,
Твої діти – Мадрид і Париж,
Вічний спокій і вітру нестрим –
Рим.

Ти надбав дивовижних скарбів,
Втратив лік для служниць і рабів,
Маєш безліч похилених спин,
А у мене довіку один –
Він.

Він у мене довіку один.
Що зробив ти із ним, Авентин?
Та потьмарить крила голубінь
Не дозволено навіть тобі.

Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло,
Що опору душі поверне.
Не судіть, не кленіте мене.

За межею, за мурами я,
В порожнечу долоня моя.
Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?

Він у мене довіку один.
Замурований в камені стін.
Місто вічне і непобориме.
Хто насправді ти, хто ти, Риме?
3.01.2010




Найвища оцінка Ігор Павлюк 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Артур Сіренко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-05 19:15:15
Переглядів сторінки твору 12449
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.138 / 5.75  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.342 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-05 19:35:38 ]
Дякую за навіяння спогадів про Вічне Місто.
Незабутнє місто. Ах - Рим.
Скільки рим до нього підібрала...
А скільки здогадливих асоціяцій виникає :)
Нехай любов палає вічним вогнем у твоєму серці.
З Новим Роком, Ле`!
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 20:35:09 ]
Гарно пишете, пані Лесю, але у цих ось рядках "Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?" граматична помилочка видніє, бо ж українська мова й тим відрізняється від інших, що тут прекрасні і чаруючі кличні відмінки.... Може, якось відкорегуєте?....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:19:35 ]
Тут, як на мене, не обов'язково видніє звертання, скоріше суть, означення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 21:52:34 ]
Як на мене, то це майже вдала спроба написати монументальне полотно. Сучасні автори таким штилем, до великого жалю, майже розучилися писати. Загалом навіює асоціації з однойменним фільмом Федеріко Фелліні, з тією лише різницею, що маестро там - здебільшого - ставив питання, а не відповідав на них. Але це асоціації...

"Ти короткий і грізний –
Рим." - напрочуд тонка, гостра і точна асоціація. Як зблиск. Це чи не найкращий образ вірша.

"Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим."

Цю строфу теж можна вважати дуже вдалою. В ній дихає історія, і це додає особливого шарму творові.

Одначе, на превеликий жаль, маємо справу і з цілим рядом недоліків.

"Таємничий, мов вічності дим" - я щиро подивований з того, що досвідчений автор дозволяє собі такий, з Вашого дозволу, наскрізь банальний рядок, який одразу зводить нанівець всі подальші враження. Якби я був на місці авторки, я б його точно викинув.

Слово "бренд", безумовно, з іншого ряду, і в цьому тексті виглядає досить безглуздо.

"Авентин" потребує кличного відмінка. Це теж безумовно.

Деякі рими, на зразок "я - моя", "скарбів - рабів" мають досить блідий і бідний вигляд. Тим більше, в такій короткій строфі вони особливо впадають у вічі. З наголосами - теж є проблеми.

Але найголовніше навіть не це. Прикро, що так добре початий вірш, нічим не закінчився. Авторка обмежилася кліше на зразок "довіку один", "вічне і непобориме" і вивершила текст риторичним запитом до ідентифікації: хто ти насправді?

І дуже шкода, що така красива рвучка строфіка, така - подеколи - влучна метафорика знівельовані.

Якби я був автором цього вірша, я би набрався мужності і завершив вірш оцією строфою:

"Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!"

З побажаннями творчих успіхів,

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:25:27 ]
Важко погодитися з більшістю тез, яким, схоже, одне лише й виправдання - скупість наших, чоловічих відчуттів.

А щодо закінчення - то це теж чудовий метод - залишити чіткий погляд у потрібному напрямку, та ще із запитанням, безумовно, ті, хто в темі - відразу знаходять оту, вирішальну для них картину, на яку і направлений погляд авторки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-06 11:38:28 ]
Дуже гарненько! Так звучно про Вічне Місто. Пригадав собі, коли був у ньому у 1988 році. Дуже дякую.
З повагою Василь Шляхтич

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-13 14:18:49 ]
Який к бісу Рим!!!
Якщо ВІН для мене ОДИН!!!!!!
Пані Лесю, оце вона є, класика жіночої душі. Тепліє серце, світліє голова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 12:36:12 ]
От Мужики!
Хвалять Лесю, а нема кому 6 балів поставити Жінці!
Приєднуюсь до компліментів - і ставлю 6.

Тепер є бали.
:)

До зустрічі, Лесю.

ІП.
:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:16:45 ]
Видатній Жінці! Однозначно - сучасники завжди недооцінюють те, Справжнє, що довкола них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 13:41:28 ]
Так чомусь подумалося, що Рим стоїть і досі... А незамінних людей не буває.)

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло..

Побільше б таких джерел!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 02:00:43 ]
Дуже цікавий вірш і по стилістиці і по глибині філософічності. Автор ставить більше питань ніж дає відповідей - така література і повинна бути...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-07-28 09:39:32 ]
Дорога Лесю, вітаю з Днем Народження,
Вічний ваш прихильник!

http://maysterni.com/publication.php?id=29264

Примарні силуети кращих днів -
минулі, й ті, які переді мною,
так схожі - тим усім, чого хотів,
і що в кінці дісталося герою.

А розсудив би на тверезий глузд,
і спершу мудро втішився главою
од Лесі Романчук, і гордих уст
би не кривив опісля з гіркотою.

Та прочитав би декілька книжок,
гляди і не розм’якнув із отою,
що всі романи знає на зубок,
і ліжко в’яже не лише з фатою.

Я помилявся. Думав – ось-де світ,
моєї суті викликаний грою.
А виявилось – все уже як слід
описане жіночою рукою.