ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
1945. Пора у дорогу
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Есе для деда*
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
* * *
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Скриня мовчання
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Вячеслав Руденко
2026.07.29 12:10
Там, де в дощі у паєтках загалу
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.

Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Ода Батьківщині
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
* 156 *
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба

Охмуд Песецький
2026.07.29 08:27
Розрив
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.

А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
* * *
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі (продовження 3)
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім (The Doors)
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
Питання до осені
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя

Вячеслав Руденко
2026.07.28 19:02
У водах, у землях, у хвилях вогню
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.

Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,

Світлана Пирогова
2026.07.28 15:01
Океан аромотерапії
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.

Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Повернення
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
* 155 *
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Рим
Крізь романтику марева рим
Ти здаєшся ворожо-чужим,
Таємничий, мов вічності дим –
Рим.

Твої корені з давніх легенд.
Ти уже не столиця, а бренд.
І лиця не ховаєш у грим.
Ти короткий і грізний –
Рим.

Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим.

Ти на камені церкви стоїш,
Твої діти – Мадрид і Париж,
Вічний спокій і вітру нестрим –
Рим.

Ти надбав дивовижних скарбів,
Втратив лік для служниць і рабів,
Маєш безліч похилених спин,
А у мене довіку один –
Він.

Він у мене довіку один.
Що зробив ти із ним, Авентин?
Та потьмарить крила голубінь
Не дозволено навіть тобі.

Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло,
Що опору душі поверне.
Не судіть, не кленіте мене.

За межею, за мурами я,
В порожнечу долоня моя.
Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?

Він у мене довіку один.
Замурований в камені стін.
Місто вічне і непобориме.
Хто насправді ти, хто ти, Риме?
3.01.2010




Найвища оцінка Ігор Павлюк 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Артур Сіренко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-05 19:15:15
Переглядів сторінки твору 13827
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.138 / 5.75  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.342 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-05 19:35:38 ]
Дякую за навіяння спогадів про Вічне Місто.
Незабутнє місто. Ах - Рим.
Скільки рим до нього підібрала...
А скільки здогадливих асоціяцій виникає :)
Нехай любов палає вічним вогнем у твоєму серці.
З Новим Роком, Ле`!
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 20:35:09 ]
Гарно пишете, пані Лесю, але у цих ось рядках "Та хіба ти заплачеш за ним,
Рим?" граматична помилочка видніє, бо ж українська мова й тим відрізняється від інших, що тут прекрасні і чаруючі кличні відмінки.... Може, якось відкорегуєте?....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:19:35 ]
Тут, як на мене, не обов'язково видніє звертання, скоріше суть, означення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 21:52:34 ]
Як на мене, то це майже вдала спроба написати монументальне полотно. Сучасні автори таким штилем, до великого жалю, майже розучилися писати. Загалом навіює асоціації з однойменним фільмом Федеріко Фелліні, з тією лише різницею, що маестро там - здебільшого - ставив питання, а не відповідав на них. Але це асоціації...

"Ти короткий і грізний –
Рим." - напрочуд тонка, гостра і точна асоціація. Як зблиск. Це чи не найкращий образ вірша.

"Ти над морем долоні простер,
Кожен другий тут – легіонер,
Ти пануєш над світом старим –
Рим."

Цю строфу теж можна вважати дуже вдалою. В ній дихає історія, і це додає особливого шарму творові.

Одначе, на превеликий жаль, маємо справу і з цілим рядом недоліків.

"Таємничий, мов вічності дим" - я щиро подивований з того, що досвідчений автор дозволяє собі такий, з Вашого дозволу, наскрізь банальний рядок, який одразу зводить нанівець всі подальші враження. Якби я був на місці авторки, я б його точно викинув.

Слово "бренд", безумовно, з іншого ряду, і в цьому тексті виглядає досить безглуздо.

"Авентин" потребує кличного відмінка. Це теж безумовно.

Деякі рими, на зразок "я - моя", "скарбів - рабів" мають досить блідий і бідний вигляд. Тим більше, в такій короткій строфі вони особливо впадають у вічі. З наголосами - теж є проблеми.

Але найголовніше навіть не це. Прикро, що так добре початий вірш, нічим не закінчився. Авторка обмежилася кліше на зразок "довіку один", "вічне і непобориме" і вивершила текст риторичним запитом до ідентифікації: хто ти насправді?

І дуже шкода, що така красива рвучка строфіка, така - подеколи - влучна метафорика знівельовані.

Якби я був автором цього вірша, я би набрався мужності і завершив вірш оцією строфою:

"Він сплатив тобі мито стократ.
І немає дороги назад.
Не порушив. Але поза тим
Він ніколи не буде твоїм!"

З побажаннями творчих успіхів,

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:25:27 ]
Важко погодитися з більшістю тез, яким, схоже, одне лише й виправдання - скупість наших, чоловічих відчуттів.

А щодо закінчення - то це теж чудовий метод - залишити чіткий погляд у потрібному напрямку, та ще із запитанням, безумовно, ті, хто в темі - відразу знаходять оту, вирішальну для них картину, на яку і направлений погляд авторки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-06 11:38:28 ]
Дуже гарненько! Так звучно про Вічне Місто. Пригадав собі, коли був у ньому у 1988 році. Дуже дякую.
З повагою Василь Шляхтич

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-13 14:18:49 ]
Який к бісу Рим!!!
Якщо ВІН для мене ОДИН!!!!!!
Пані Лесю, оце вона є, класика жіночої душі. Тепліє серце, світліє голова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 12:36:12 ]
От Мужики!
Хвалять Лесю, а нема кому 6 балів поставити Жінці!
Приєднуюсь до компліментів - і ставлю 6.

Тепер є бали.
:)

До зустрічі, Лесю.

ІП.
:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 13:16:45 ]
Видатній Жінці! Однозначно - сучасники завжди недооцінюють те, Справжнє, що довкола них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-07-08 13:41:28 ]
Так чомусь подумалося, що Рим стоїть і досі... А незамінних людей не буває.)

Я – не скверна. Я те джерело,
Що очистить скорботне чоло..

Побільше б таких джерел!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 02:00:43 ]
Дуже цікавий вірш і по стилістиці і по глибині філософічності. Автор ставить більше питань ніж дає відповідей - така література і повинна бути...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-07-28 09:39:32 ]
Дорога Лесю, вітаю з Днем Народження,
Вічний ваш прихильник!

http://maysterni.com/publication.php?id=29264

Примарні силуети кращих днів -
минулі, й ті, які переді мною,
так схожі - тим усім, чого хотів,
і що в кінці дісталося герою.

А розсудив би на тверезий глузд,
і спершу мудро втішився главою
од Лесі Романчук, і гордих уст
би не кривив опісля з гіркотою.

Та прочитав би декілька книжок,
гляди і не розм’якнув із отою,
що всі романи знає на зубок,
і ліжко в’яже не лише з фатою.

Я помилявся. Думав – ось-де світ,
моєї суті викликаний грою.
А виявилось – все уже як слід
описане жіночою рукою.