(Translation of Ihor Pavlyuk "ЖІНКА")

Neither joy nor sorrow to restore,
Dreamed about her as a crane to soar.
Do you see the woman? She’s a sea
And I love her as a song to sing.

On the blue porch of a tale, on hay,
On the right side of a tsar she lays.
She’s the woman which received the grace
Such as monastery icons face.

Look – a fox sleeps on her pallid neck,
And a sable plays with tresses – you can check.
She is neither holy nor a slut
For she’s blessed with children, in a rut.

And when Fate was changing finger-rings,
As a willow all its golden strings,
Falling down – like bleeding heart in size,
Going up – the Passion of the Christ.

Who’s the one who should embrace her now?
Angel binds the Satan as tree boughs.
She’s the sea to wander and address,
In a black-white sail she should be dressed.

21 January 2010

(Original text below)

ЖІНКА

Не було ні радості, ні горя.
Снилася, як небо журавлю,
Жінка, що хотіла бути морем,
І яку, як пісню, я люблю.

Десь на сіні, в синіх сінях казки,
Одесную квітки і царя...
Жінку, що зазнала стільки ласки,
Як ікона у монастирях.

Спить лисиця їй на білій шиї,
Соболь – на розплетеній косі...
Не свята вона і не повія,
Бо жила й родила, як усі.

І коли міняла доля перстень,
Як себе вербина золота,
Жінка впала, наче кров на серце,
Піднялася віями Христа.

Хто її у світі цім пригорне?
Коли ангел в’яже сатану,
Жінку, що хотіла бути морем,
В чорно-білий парус одягну.