ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.02.25 18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине

Артур Курдіновський
2026.02.25 18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!

Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.

Ігор Шоха
2026.02.25 17:32
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,

Віктор Кучерук
2026.02.25 15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.

Борис Костиря
2026.02.25 13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.

Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,

Юрій Гундарів
2026.02.25 10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,

Тетяна Левицька
2026.02.25 08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.

Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче

В Горова Леся
2026.02.24 22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.

Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало

Артур Курдіновський
2026.02.24 18:35
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!

Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 

Ірина Вовк
2026.02.24 12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євгенія Найчук (1984) / Проза

 Перша кров
Її шкіра пахне металом. Так пахнуть долоні, в яких довго тримали дрібняки. У дитинстві він кривився, коли зализував ранки, бо смак крові залишав враження посмоктаної монети. Устав і пошльопав у туалет.
Сутінки виповзали з кімнати так само поволі, як і входили в неї.
Вона прокинулася від шуму змитої води. Очей не розплющувала, хотіла затримати відчуття. Сьогодні їй наснилася любов – юнацька, захоплена, коли цілують руки і говорять «моя маленька». Що ж, вона не хотіла цього від першого, а другий на таку любов не має підстав. Відчула, як чоловік ліг на край ліжка.
Учора день видався вогким, надто очевидними – сліди недавньої зливи. Пісок сочився вологою, пахло роздушеними черв’яками і равликами. До районного готелю добиралися важко. Слід було поводитися дуже обережно, на кожному кроці можна по коліна зав’язнути в багнюці. Вона змучилася. Втома не пройшла і до сьогодні. Готельна кімнатка, порожня і самотня, не викликала бажання підніматися. Та й на річку вони навряд чи підуть – не вгадали з погодою. Жінка почала дрімати.
Чоловік думав, що якби її загнати під душ, щоб змити той настирливий металевий присмак, то потім можна було б трохи розслабитися. А втім, задоволення з нею таке собі. Може, пізніше.
Якби знаття, скільки буде мороки з цим готелем. Баба на рецепції – справжня жидівка. Здається, недодала здачі. От дурень, треба було відразу перерахувати, а тепер він уже й сам не пам’ятає, скільки коштує номер. Запитати в жінки?
Сутінки випливають, висотують із кімнати чорний пилок таємничості. Штора заважає світлу прийти на їх місце. Тому утворюється ніби вакуум, велике ніщо, яке нíчим і нікому заповнити.
Простирадло теж ніби вологе, як і білий день за шторою, закручується довкола тіла, доводиться вигинатися, що, втім, жінка робить не дуже вправно. Тиша протиприродна, навіть ліжко вперто мовчить.
Виходять за кілька хвилин до відправки автобуса. На диво, розпогодилося. Чоловік підганяє жінку, адже це через неї вони запізнюються.
Сон був справді гарний, вона зітхає і по-котячому мружить очі.
Автостанція побудована вкрай невдало, будівлю треба огинати і тому огляд обмежений. Водій це добре знає, тому ніколи не розганяється. «Львів» зупинився простісінько перед дівчиною. Правда, вона таки впала і, здається, пошкрябалася, бо кров забруднила стегно. Але нічого страшного, до весілля заживе.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-06 19:56:48
Переглядів сторінки твору 2834
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.564 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.986 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.03.21 14:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-06 20:55:17 ]
Сумно якось... і правдивоЗ повагою Ореста.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євгенія Найчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-07 08:31:12 ]
за правдивість - дякую. хтілося би хоч трохи рівнятися на чехова. щодо сумності - теж приємно чути, бо закінчується начебто оптимістично. звичайнісінький ранок. здається, те, що хотіла сказати - сказалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-06 23:43:04 ]
дійсно сумно...і наводить певні висновки...5+


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євгенія Найчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-07 08:38:33 ]
о! висновки - це чудово! сподіваюся, без моралізаторства з мого боку )) "не ходите, дети, в Африку гулять". але таки так


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-07 10:10:14 ]
дійсно, написано чудово. У певні моменти - мурашки по шкірі. А цього добитись важко.