
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.01
10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують
2025.10.01
08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.
2025.09.30
22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.
Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.
Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені
2025.09.30
21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще
2025.09.30
19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.
Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.
Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
2025.09.30
09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.
2025.09.30
00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.
2025.09.29
22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.
2025.09.29
20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю.
«Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1
2025.09.29
16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,
2025.09.29
12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!
2025.09.29
09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…
Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…
Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
2025.09.28
23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками.
У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня.
Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори.
Велич великих
2025.09.28
22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,
2025.09.28
19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк
2025.09.28
19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Євгенія Найчук (1984) /
Проза
Перша кров
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перша кров
Її шкіра пахне металом. Так пахнуть долоні, в яких довго тримали дрібняки. У дитинстві він кривився, коли зализував ранки, бо смак крові залишав враження посмоктаної монети. Устав і пошльопав у туалет.
Сутінки виповзали з кімнати так само поволі, як і входили в неї.
Вона прокинулася від шуму змитої води. Очей не розплющувала, хотіла затримати відчуття. Сьогодні їй наснилася любов – юнацька, захоплена, коли цілують руки і говорять «моя маленька». Що ж, вона не хотіла цього від першого, а другий на таку любов не має підстав. Відчула, як чоловік ліг на край ліжка.
Учора день видався вогким, надто очевидними – сліди недавньої зливи. Пісок сочився вологою, пахло роздушеними черв’яками і равликами. До районного готелю добиралися важко. Слід було поводитися дуже обережно, на кожному кроці можна по коліна зав’язнути в багнюці. Вона змучилася. Втома не пройшла і до сьогодні. Готельна кімнатка, порожня і самотня, не викликала бажання підніматися. Та й на річку вони навряд чи підуть – не вгадали з погодою. Жінка почала дрімати.
Чоловік думав, що якби її загнати під душ, щоб змити той настирливий металевий присмак, то потім можна було б трохи розслабитися. А втім, задоволення з нею таке собі. Може, пізніше.
Якби знаття, скільки буде мороки з цим готелем. Баба на рецепції – справжня жидівка. Здається, недодала здачі. От дурень, треба було відразу перерахувати, а тепер він уже й сам не пам’ятає, скільки коштує номер. Запитати в жінки?
Сутінки випливають, висотують із кімнати чорний пилок таємничості. Штора заважає світлу прийти на їх місце. Тому утворюється ніби вакуум, велике ніщо, яке нíчим і нікому заповнити.
Простирадло теж ніби вологе, як і білий день за шторою, закручується довкола тіла, доводиться вигинатися, що, втім, жінка робить не дуже вправно. Тиша протиприродна, навіть ліжко вперто мовчить.
Виходять за кілька хвилин до відправки автобуса. На диво, розпогодилося. Чоловік підганяє жінку, адже це через неї вони запізнюються.
Сон був справді гарний, вона зітхає і по-котячому мружить очі.
Автостанція побудована вкрай невдало, будівлю треба огинати і тому огляд обмежений. Водій це добре знає, тому ніколи не розганяється. «Львів» зупинився простісінько перед дівчиною. Правда, вона таки впала і, здається, пошкрябалася, бо кров забруднила стегно. Але нічого страшного, до весілля заживе.
Сутінки виповзали з кімнати так само поволі, як і входили в неї.
Вона прокинулася від шуму змитої води. Очей не розплющувала, хотіла затримати відчуття. Сьогодні їй наснилася любов – юнацька, захоплена, коли цілують руки і говорять «моя маленька». Що ж, вона не хотіла цього від першого, а другий на таку любов не має підстав. Відчула, як чоловік ліг на край ліжка.
Учора день видався вогким, надто очевидними – сліди недавньої зливи. Пісок сочився вологою, пахло роздушеними черв’яками і равликами. До районного готелю добиралися важко. Слід було поводитися дуже обережно, на кожному кроці можна по коліна зав’язнути в багнюці. Вона змучилася. Втома не пройшла і до сьогодні. Готельна кімнатка, порожня і самотня, не викликала бажання підніматися. Та й на річку вони навряд чи підуть – не вгадали з погодою. Жінка почала дрімати.
Чоловік думав, що якби її загнати під душ, щоб змити той настирливий металевий присмак, то потім можна було б трохи розслабитися. А втім, задоволення з нею таке собі. Може, пізніше.
Якби знаття, скільки буде мороки з цим готелем. Баба на рецепції – справжня жидівка. Здається, недодала здачі. От дурень, треба було відразу перерахувати, а тепер він уже й сам не пам’ятає, скільки коштує номер. Запитати в жінки?
Сутінки випливають, висотують із кімнати чорний пилок таємничості. Штора заважає світлу прийти на їх місце. Тому утворюється ніби вакуум, велике ніщо, яке нíчим і нікому заповнити.
Простирадло теж ніби вологе, як і білий день за шторою, закручується довкола тіла, доводиться вигинатися, що, втім, жінка робить не дуже вправно. Тиша протиприродна, навіть ліжко вперто мовчить.
Виходять за кілька хвилин до відправки автобуса. На диво, розпогодилося. Чоловік підганяє жінку, адже це через неї вони запізнюються.
Сон був справді гарний, вона зітхає і по-котячому мружить очі.
Автостанція побудована вкрай невдало, будівлю треба огинати і тому огляд обмежений. Водій це добре знає, тому ніколи не розганяється. «Львів» зупинився простісінько перед дівчиною. Правда, вона таки впала і, здається, пошкрябалася, бо кров забруднила стегно. Але нічого страшного, до весілля заживе.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію