ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не

Артур Курдіновський
2026.06.10 17:20
Вся голова - у творчому процесі!
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.

Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,

Борис Костиря
2026.06.10 13:35
Хтось уривається в буття
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.

Хтось уривається у сон,

Віктор Кучерук
2026.06.10 06:20
Мляво позначається на ранок
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.

Борис Костиря
2026.06.09 19:11
Запорошило всі мости,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.

Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,

Олена Побийголод
2026.06.09 13:34
Михайло Свєтлов (1903-1964; народився й провів молодість в Україні)

Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.

Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,

Вячеслав Руденко
2026.06.09 11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.

Володимир Мацуцький
2026.06.09 09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.

Тетяна Левицька
2026.06.09 08:20
Смарагдові очі, волосся руде,
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра

Віктор Кучерук
2026.06.09 07:21
Ягідками чорними ожина,
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.

С М
2026.06.09 06:16
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів

Неїл Лорен
2026.06.09 01:42
бо кожен тримає дорогу свою
і помилки робить на власний розсуд
я з ким не буває багато п'ю
вона тупо трощить посуд

і так воно все день за днем трива
і котиться повагом далі й далі
і тільки байдужість, немов трава

Артур Курдіновський
2026.06.09 00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.

Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,

Домінік Арфіст
2026.06.08 22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор

хома дідим
2026.06.08 21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євгенія Найчук (1984) / Проза

 Перша кров
Її шкіра пахне металом. Так пахнуть долоні, в яких довго тримали дрібняки. У дитинстві він кривився, коли зализував ранки, бо смак крові залишав враження посмоктаної монети. Устав і пошльопав у туалет.
Сутінки виповзали з кімнати так само поволі, як і входили в неї.
Вона прокинулася від шуму змитої води. Очей не розплющувала, хотіла затримати відчуття. Сьогодні їй наснилася любов – юнацька, захоплена, коли цілують руки і говорять «моя маленька». Що ж, вона не хотіла цього від першого, а другий на таку любов не має підстав. Відчула, як чоловік ліг на край ліжка.
Учора день видався вогким, надто очевидними – сліди недавньої зливи. Пісок сочився вологою, пахло роздушеними черв’яками і равликами. До районного готелю добиралися важко. Слід було поводитися дуже обережно, на кожному кроці можна по коліна зав’язнути в багнюці. Вона змучилася. Втома не пройшла і до сьогодні. Готельна кімнатка, порожня і самотня, не викликала бажання підніматися. Та й на річку вони навряд чи підуть – не вгадали з погодою. Жінка почала дрімати.
Чоловік думав, що якби її загнати під душ, щоб змити той настирливий металевий присмак, то потім можна було б трохи розслабитися. А втім, задоволення з нею таке собі. Може, пізніше.
Якби знаття, скільки буде мороки з цим готелем. Баба на рецепції – справжня жидівка. Здається, недодала здачі. От дурень, треба було відразу перерахувати, а тепер він уже й сам не пам’ятає, скільки коштує номер. Запитати в жінки?
Сутінки випливають, висотують із кімнати чорний пилок таємничості. Штора заважає світлу прийти на їх місце. Тому утворюється ніби вакуум, велике ніщо, яке нíчим і нікому заповнити.
Простирадло теж ніби вологе, як і білий день за шторою, закручується довкола тіла, доводиться вигинатися, що, втім, жінка робить не дуже вправно. Тиша протиприродна, навіть ліжко вперто мовчить.
Виходять за кілька хвилин до відправки автобуса. На диво, розпогодилося. Чоловік підганяє жінку, адже це через неї вони запізнюються.
Сон був справді гарний, вона зітхає і по-котячому мружить очі.
Автостанція побудована вкрай невдало, будівлю треба огинати і тому огляд обмежений. Водій це добре знає, тому ніколи не розганяється. «Львів» зупинився простісінько перед дівчиною. Правда, вона таки впала і, здається, пошкрябалася, бо кров забруднила стегно. Але нічого страшного, до весілля заживе.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-06 19:56:48
Переглядів сторінки твору 2913
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.564 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.986 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.03.21 14:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ореста Возняк (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-06 20:55:17 ]
Сумно якось... і правдивоЗ повагою Ореста.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євгенія Найчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-07 08:31:12 ]
за правдивість - дякую. хтілося би хоч трохи рівнятися на чехова. щодо сумності - теж приємно чути, бо закінчується начебто оптимістично. звичайнісінький ранок. здається, те, що хотіла сказати - сказалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-06 23:43:04 ]
дійсно сумно...і наводить певні висновки...5+


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євгенія Найчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-07 08:38:33 ]
о! висновки - це чудово! сподіваюся, без моралізаторства з мого боку )) "не ходите, дети, в Африку гулять". але таки так


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-07 10:10:14 ]
дійсно, написано чудово. У певні моменти - мурашки по шкірі. А цього добитись важко.