ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Вірші

 авітаміноз

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Наталія Клименко 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Катерина Савельєва 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-09 22:49:45
Переглядів сторінки твору 37734
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.031 / 5.63  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 5.345 / 6  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-10 11:35:24 ]
і шо???

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 11:42:22 ]
шо..шо.. (боїться (соромиться?) сказати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-10 11:46:43 ]
чого ж тут соромитися? шо єстеєссно, то... :)
звідки взагалі такі сумніви?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 11:16:20 ]
помітно_помітно:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-10 12:37:59 ]
Вітання Сергію! Перечитав твій вірш. На ньому, вочевидь відбиток твоєї баладності. Особливо 1 частина. У порівнянні з попередніми творами твої слова спрощуються, мелодика зростає, а твоя специфічно твоя образність лишається. Друга частина мені в'яжеться важче. вона нібито й повязана, але той взаємозв'язок втрачається у загальній тональності, ритміці, мелодиці. Це як ліричний відступ. Мені особисто перша частина органічніша і автентичніша. Гарний твір!
Щиро, Микола


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 19:31:04 ]
за неї мене й сварять - за першу частину.
люди не хотять дивитись глибше ніж видає.
(хитається в розпачі зі сторони_в_сторону).
дяка тобі, Миколо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-10 15:36:10 ]
вопчє_то, там зазначена потреба в найстрогішій критиці! і це не жарти (пафосно)
Ото найстрогіша критика зараз і буде! Вірш дами читають, а дамі габанську сигару пропонують замість філіжанки ароматної кави до чарки Hennessy. І спробуй тут вловити повний кайф від вірша без кави, задихаючись від диму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 19:35:01 ]
швидко - одним залпом - випиває все недамське. відкорковує дамське. оскільки нікого немає, випиває і його.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-10 21:58:23 ]
Дама приходить, бачить, що все випито, з горя затягується сигарою. Жах! Казала мені доня, мамо, тікай від компа. А Мінздоров"я попереджає останній раз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-10 20:10:05 ]
Я вражена, ці кульбаби, тіло-в-тіло, січень...

(Помаленьку так і непомітно закохуюся у вас...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 21:40:00 ]
тіло-в-тіло - це ви про що? (нервується)
(давайте швидше, а то я вже... давно.... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-10 21:41:37 ]
тіло-в-тіло - "я присягаюся в тебе врости
опійним квітнем"
Оу...Уже...Ммм...Давно? (Опустила очі і ніби дивиться кудись далеко з рум'яними щоками)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 23:08:37 ]
тут має йти безліч "тематичних" смайликів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-11 08:37:02 ]
Кхм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 20:21:29 ]
О, тільки пішов, як вже і обпилися, і обкурились. Шо знач паєзия - річ дивовижна )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 21:24:25 ]
поезія, Вітре, то здивування...
зайшов - побачив що все видудлили - здивувався - пішов :(
а якщо й обкурилися - то здивуванню немає меж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-10 22:11:51 ]
швидко - одним залпом - випиває все недамське. відкорковує дамське. оскільки нікого немає, випиває і його.
А потім "все видудлили". "Ми король"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 23:07:42 ]
ага :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-12 20:31:10 ]
/думає про куль-бабу на хребті/
Сергійцю, тут ти якийсь трохи єнакший і це не може не тішити.
/почухує собі вітрила пафосу, во-бере-ж-но дихає аби не здулися спадохрони/
Не пікажеш куди... аби в бога_душу_маму потрапити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-12 21:08:50 ]
я взагалі інакший. ще інакшіший, ніж ти думаєш. що не може не лякати мене... просто старанно приховую це:маскуюся текстами. а то було б ніяково перед людьми... (без тіні іронії)

стосовно ж твого питання - стаєш перед дзеркалом, згадуєш в подробицях всілякі крайньовеликі штуки зі свого життя: як то - любов/смерть/радість/горе... можна зраду якусь... на це все тіло озивається якимось певним місцем - ставиш там крейдою хрестик: от саме туди.
(тут з певною іронією... але хто його знає)


1   2   3   4   5   6   Переглянути все