ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Голуб /
Поеми
Про діда Панька, менеджмент і сучасний бізнес.
Дід Панько продав телицю,
Добре поросятко,
Та й зібрався до столиці
Накупить манатків.
Каже баба: -купиш юбку,
Макітру хорошу,
Ну, й собі щось дешевеньке.
Та не тринькай гроші!
Сидить баба на припічку,
Діда виглядає.
А вже ж того баламута
П’ятий день немає.
Заявила в міліцію:
-Ой, шукайте діда!
Чи живий він, чи здоровий,
Чом назад не їде?
А міліція прислала
Отаку відписку:
“Ваш супруг—владелец фирмы
«Пантелей енд Пріська.”
Понапрасну отвлекли вы
Мужа от работы.
Для милиции же поиск—
Лишние заботы”
Геть щось баба не второпа:
Спаси Матир Божа!
Того, що їй написали,
Зрозуміть не може...
Раптом чує: шум мотора,
Хряпнули дверцята...
У піджаці новомоднім
Дід зайшов до хати.
--Стрічай, бабо, бізнесмена,--
Гукнув він з порога.—
Жаль, що мало часу в мене,
Жде назад дорога.
Відтепер я дистриб’ютер,
Менеджер і брокер.
Взяв кредит, придбав комп’ютер,
Та й офіс нівроку.
Маю “Турбо-Запорожця”.
Експортна поставка!
Ось дивись, в кишені пейджер,
Тільки щось не гавка.
Як зумію подолати
Негативний приріст,
Баксів стільки буду мати,
Що тобі й не снилось.
А приїхав я сьогодні
Тебе попрохати,
Щоб ти, бабо, дала згоду
Шлюб наш розірвати.
Бо забрати тебе в місто-
То вже було б диво.
В тебе ж п’яти порепані,
І вдача лайлива!
Я вже “новий українець”,
Ти мені не рівня...
Забажав я взяти жінку
Панського коріння.
А де взяти? Близ готелю,
Де офіс наймаю,
Стільки ходить їх гарненьких,
Що й ліку немає.
Секретарка—чисто фея!
Талія тоненька...
Запросив її в кафе я,
Зігріла серденько.
--Якби знала, що ти ласий
До тоненьких талій,
Я б тобі в узвар сипнула
Циганистий калій!
--Отруїть за якусь кралю?
Ну, ти, бабо, гониш!...
Що ж. Між нами все пропало.
Віддзвонили дзвони.
--А ти думав, за тобою
Буду умлівати?
Іди з хати, волоцюго,
Гультяїще клятий!
Твої друзі товстопузі,
І оті дівулі,
Ось побачиш: тобі скрутять
Отакенну дулю!
--Я торчу! Ти вже, в натурі,
Мов тим жалом дишеш.
Маю бізнес я легальний,
І є, типу, “криша”.
--В тебе “криша” поїхала,
І в голові шпарка!
Тобі ж, діду, молодиця—
Мертвому припарка.
В тебе ж грамоти три класи,
Знань тих кіт наплакав.
А що вмієш рахувати,
Ти б і не балакав.
--Не зацитькуй мене, Мотре!
Бо не маєш сенсу.
Я вже третій раз, чи вкотре,
Був у екстрасенса.
Він за сотню долю править,
Має гороскопи,
То сказав: про мене знають
Навіть у Європі.
-Таке диво розгадати-
Невеликий клопіт:
Все село тут тебе знає,
А живем в Європі.
-Хоч в Європі, та не буду
В цім хуторі скніти.
Будь здорова. Тримай бакса,
Купиш собі “снікерс”.
-І я ж тебе почастую,
З печі рогачами!
Отой цмукерс будеш гризти
Кутніми зубами!
-От психічка! Таки всипле
Мені на горіхи.
Бабо! Збіглися сусіди!
Завершай свій... бріхвінг.
По дворищу дід пронісся,
В кабіну упхався,
І рвонув машину з місця,
Аж кофта здулася.
Ще раз баба кочергою
Услід погрозила,
Пожурилась... Бог з тобою,
Їдь, як я немила.
Горе горем, а в господі
Клопоту чимало:
Треба вже сапать в городі,
Курка заквоктала...
2
Вже й зима настала люта.
Сніги, заметілі.
Вийшла баба до комори
По якомусь ділу.
Ба! Дід стоїть коло хвіртки,
Клямкою дзеленька.
Старий платок поверх шапки,
Пальтечко благеньке.
Геть промерзли вже чоботи,
Вуса зледеніли.
Ще й гукає:--Впусти, Мотю.
Є до тебе діло.
-Чого ж ти оце старцюєш
В отих штанцях куцих!
Мабуть, бакси вже не гріють,
Бо тремтиш, як цуцик.
-Прогорів мій бізнес, Мотю.
Вовчі там закони…
Якщо й піду на роботу-
Тільки до ОМОНУ.
Якби... борщу гарячого,
Сала, цибулину,
Та на піч...Впусти, бабусю,
Бо отут і згину.
Зглянься, Господом благаю,
Впусти до світлиці.
Я й дрівець тобі врубаю,
Принесу водиці.
А як стане на погоду,
Поклепаю коси.
Там, дивись, вкошу отави,
Доки будуть роси...
Пожаліла баба діда.
Впустила до хати.
Покупала, обігріла,
Що іще сказати?..
Як поліз наш дід на піч—
Злазити не хоче.
На черіні розімлівши,
Бабі щось шепоче:
-Ми вже разом сорок років,
Моя добра феє.
Ждала ти, як Пенелопа
Ждала Одісея...
А дідам пораду дав би.
Хай кожен послуха:
Не форсіть! Тримайтесь баби,
Як вовна кожуха.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про діда Панька, менеджмент і сучасний бізнес.
Дід Панько продав телицю,
Добре поросятко,
Та й зібрався до столиці
Накупить манатків.
Каже баба: -купиш юбку,
Макітру хорошу,
Ну, й собі щось дешевеньке.
Та не тринькай гроші!
Сидить баба на припічку,
Діда виглядає.
А вже ж того баламута
П’ятий день немає.
Заявила в міліцію:
-Ой, шукайте діда!
Чи живий він, чи здоровий,
Чом назад не їде?
А міліція прислала
Отаку відписку:
“Ваш супруг—владелец фирмы
«Пантелей енд Пріська.”
Понапрасну отвлекли вы
Мужа от работы.
Для милиции же поиск—
Лишние заботы”
Геть щось баба не второпа:
Спаси Матир Божа!
Того, що їй написали,
Зрозуміть не може...
Раптом чує: шум мотора,
Хряпнули дверцята...
У піджаці новомоднім
Дід зайшов до хати.
--Стрічай, бабо, бізнесмена,--
Гукнув він з порога.—
Жаль, що мало часу в мене,
Жде назад дорога.
Відтепер я дистриб’ютер,
Менеджер і брокер.
Взяв кредит, придбав комп’ютер,
Та й офіс нівроку.
Маю “Турбо-Запорожця”.
Експортна поставка!
Ось дивись, в кишені пейджер,
Тільки щось не гавка.
Як зумію подолати
Негативний приріст,
Баксів стільки буду мати,
Що тобі й не снилось.
А приїхав я сьогодні
Тебе попрохати,
Щоб ти, бабо, дала згоду
Шлюб наш розірвати.
Бо забрати тебе в місто-
То вже було б диво.
В тебе ж п’яти порепані,
І вдача лайлива!
Я вже “новий українець”,
Ти мені не рівня...
Забажав я взяти жінку
Панського коріння.
А де взяти? Близ готелю,
Де офіс наймаю,
Стільки ходить їх гарненьких,
Що й ліку немає.
Секретарка—чисто фея!
Талія тоненька...
Запросив її в кафе я,
Зігріла серденько.
--Якби знала, що ти ласий
До тоненьких талій,
Я б тобі в узвар сипнула
Циганистий калій!
--Отруїть за якусь кралю?
Ну, ти, бабо, гониш!...
Що ж. Між нами все пропало.
Віддзвонили дзвони.
--А ти думав, за тобою
Буду умлівати?
Іди з хати, волоцюго,
Гультяїще клятий!
Твої друзі товстопузі,
І оті дівулі,
Ось побачиш: тобі скрутять
Отакенну дулю!
--Я торчу! Ти вже, в натурі,
Мов тим жалом дишеш.
Маю бізнес я легальний,
І є, типу, “криша”.
--В тебе “криша” поїхала,
І в голові шпарка!
Тобі ж, діду, молодиця—
Мертвому припарка.
В тебе ж грамоти три класи,
Знань тих кіт наплакав.
А що вмієш рахувати,
Ти б і не балакав.
--Не зацитькуй мене, Мотре!
Бо не маєш сенсу.
Я вже третій раз, чи вкотре,
Був у екстрасенса.
Він за сотню долю править,
Має гороскопи,
То сказав: про мене знають
Навіть у Європі.
-Таке диво розгадати-
Невеликий клопіт:
Все село тут тебе знає,
А живем в Європі.
-Хоч в Європі, та не буду
В цім хуторі скніти.
Будь здорова. Тримай бакса,
Купиш собі “снікерс”.
-І я ж тебе почастую,
З печі рогачами!
Отой цмукерс будеш гризти
Кутніми зубами!
-От психічка! Таки всипле
Мені на горіхи.
Бабо! Збіглися сусіди!
Завершай свій... бріхвінг.
По дворищу дід пронісся,
В кабіну упхався,
І рвонув машину з місця,
Аж кофта здулася.
Ще раз баба кочергою
Услід погрозила,
Пожурилась... Бог з тобою,
Їдь, як я немила.
Горе горем, а в господі
Клопоту чимало:
Треба вже сапать в городі,
Курка заквоктала...
2
Вже й зима настала люта.
Сніги, заметілі.
Вийшла баба до комори
По якомусь ділу.
Ба! Дід стоїть коло хвіртки,
Клямкою дзеленька.
Старий платок поверх шапки,
Пальтечко благеньке.
Геть промерзли вже чоботи,
Вуса зледеніли.
Ще й гукає:--Впусти, Мотю.
Є до тебе діло.
-Чого ж ти оце старцюєш
В отих штанцях куцих!
Мабуть, бакси вже не гріють,
Бо тремтиш, як цуцик.
-Прогорів мій бізнес, Мотю.
Вовчі там закони…
Якщо й піду на роботу-
Тільки до ОМОНУ.
Якби... борщу гарячого,
Сала, цибулину,
Та на піч...Впусти, бабусю,
Бо отут і згину.
Зглянься, Господом благаю,
Впусти до світлиці.
Я й дрівець тобі врубаю,
Принесу водиці.
А як стане на погоду,
Поклепаю коси.
Там, дивись, вкошу отави,
Доки будуть роси...
Пожаліла баба діда.
Впустила до хати.
Покупала, обігріла,
Що іще сказати?..
Як поліз наш дід на піч—
Злазити не хоче.
На черіні розімлівши,
Бабі щось шепоче:
-Ми вже разом сорок років,
Моя добра феє.
Ждала ти, як Пенелопа
Ждала Одісея...
А дідам пораду дав би.
Хай кожен послуха:
Не форсіть! Тримайтесь баби,
Як вовна кожуха.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію