Дід Панько продав телицю,
Добре поросятко,
Та й зібрався до столиці
Накупить манатків.

Каже баба: -купиш юбку,
Макітру хорошу,
Ну, й собі щось дешевеньке.
Та не тринькай гроші!

Сидить баба на припічку,
Діда виглядає.
А вже ж того баламута
П’ятий день немає.

Заявила в міліцію:
-Ой, шукайте діда!
Чи живий він, чи здоровий,
Чом назад не їде?

А міліція прислала
Отаку відписку:
“Ваш супруг—владелец фирмы
«Пантелей енд Пріська.”

Понапрасну отвлекли вы
Мужа от работы.
Для милиции же поиск—
Лишние заботы”

Геть щось баба не второпа:
Спаси Матир Божа!
Того, що їй написали,
Зрозуміть не може...

Раптом чує: шум мотора,
Хряпнули дверцята...
У піджаці новомоднім
Дід зайшов до хати.

--Стрічай, бабо, бізнесмена,--
Гукнув він з порога.—
Жаль, що мало часу в мене,
Жде назад дорога.

Відтепер я дистриб’ютер,
Менеджер і брокер.
Взяв кредит, придбав комп’ютер,
Та й офіс нівроку.

Маю “Турбо-Запорожця”.
Експортна поставка!
Ось дивись, в кишені пейджер,
Тільки щось не гавка.

Як зумію подолати
Негативний приріст,
Баксів стільки буду мати,
Що тобі й не снилось.

А приїхав я сьогодні
Тебе попрохати,
Щоб ти, бабо, дала згоду
Шлюб наш розірвати.

Бо забрати тебе в місто-
То вже було б диво.
В тебе ж п’яти порепані,
І вдача лайлива!

Я вже “новий українець”,
Ти мені не рівня...
Забажав я взяти жінку
Панського коріння.

А де взяти? Близ готелю,
Де офіс наймаю,
Стільки ходить їх гарненьких,
Що й ліку немає.

Секретарка—чисто фея!
Талія тоненька...
Запросив її в кафе я,
Зігріла серденько.

--Якби знала, що ти ласий
До тоненьких талій,
Я б тобі в узвар сипнула
Циганистий калій!

--Отруїть за якусь кралю?
Ну, ти, бабо, гониш!...
Що ж. Між нами все пропало.
Віддзвонили дзвони.

--А ти думав, за тобою
Буду умлівати?
Іди з хати, волоцюго,
Гультяїще клятий!

Твої друзі товстопузі,
І оті дівулі,
Ось побачиш: тобі скрутять
Отакенну дулю!

--Я торчу! Ти вже, в натурі,
Мов тим жалом дишеш.
Маю бізнес я легальний,
І є, типу, “криша”.

--В тебе “криша” поїхала,
І в голові шпарка!
Тобі ж, діду, молодиця—
Мертвому припарка.

В тебе ж грамоти три класи,
Знань тих кіт наплакав.
А що вмієш рахувати,
Ти б і не балакав.

--Не зацитькуй мене, Мотре!
Бо не маєш сенсу.
Я вже третій раз, чи вкотре,
Був у екстрасенса.

Він за сотню долю править,
Має гороскопи,
То сказав: про мене знають
Навіть у Європі.

-Таке диво розгадати-
Невеликий клопіт:
Все село тут тебе знає,
А живем в Європі.

-Хоч в Європі, та не буду
В цім хуторі скніти.
Будь здорова. Тримай бакса,
Купиш собі “снікерс”.

-І я ж тебе почастую,
З печі рогачами!
Отой цмукерс будеш гризти
Кутніми зубами!

-От психічка! Таки всипле
Мені на горіхи.
Бабо! Збіглися сусіди!
Завершай свій... бріхвінг.

По дворищу дід пронісся,
В кабіну упхався,
І рвонув машину з місця,
Аж кофта здулася.

Ще раз баба кочергою
Услід погрозила,
Пожурилась... Бог з тобою,
Їдь, як я немила.

Горе горем, а в господі
Клопоту чимало:
Треба вже сапать в городі,
Курка заквоктала...

2
Вже й зима настала люта.
Сніги, заметілі.
Вийшла баба до комори
По якомусь ділу.

Ба! Дід стоїть коло хвіртки,
Клямкою дзеленька.
Старий платок поверх шапки,
Пальтечко благеньке.

Геть промерзли вже чоботи,
Вуса зледеніли.
Ще й гукає:--Впусти, Мотю.
Є до тебе діло.

-Чого ж ти оце старцюєш
В отих штанцях куцих!
Мабуть, бакси вже не гріють,
Бо тремтиш, як цуцик.

-Прогорів мій бізнес, Мотю.
Вовчі там закони…
Якщо й піду на роботу-
Тільки до ОМОНУ.

Якби... борщу гарячого,
Сала, цибулину,
Та на піч...Впусти, бабусю,
Бо отут і згину.

Зглянься, Господом благаю,
Впусти до світлиці.
Я й дрівець тобі врубаю,
Принесу водиці.

А як стане на погоду,
Поклепаю коси.
Там, дивись, вкошу отави,
Доки будуть роси...

Пожаліла баба діда.
Впустила до хати.
Покупала, обігріла,
Що іще сказати?..

Як поліз наш дід на піч—
Злазити не хоче.
На черіні розімлівши,
Бабі щось шепоче:

-Ми вже разом сорок років,
Моя добра феє.
Ждала ти, як Пенелопа
Ждала Одісея...

А дідам пораду дав би.
Хай кожен послуха:
Не форсіть! Тримайтесь баби,
Як вовна кожуха.