Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:27
Скачуть блискітки і примхи
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.
Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.
Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
2026.10.24
18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Будзин (1990) /
Проза
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Індіанець вмостився в м’яке крісло. Його очі блукали по кімнаті поки не натрапили на обрамлену фотокартку, що самотньо стояла на каміні. Четверо молодих індіанців дивилися прямо у вічі та усміхалися з неї.
Чоловік відвів погляд, під очима набігли маленькі крапельки, важке дихання вирвалось з старих грудей.
“А колись вони були живі…” – важкі думки набігали на старого індіанця.
Часу лишалось все менше, тому він взяв з столика довгу люльку набиту сумішшю трав і поклав у рот. Пізніше, нащупав на тому ж столику сірникову коробку і запалив люльку.
Угору повився ріденький зеленуватий димок, він все розростався і розростався, допоки не утворив невелику хмарку над курцем.
Індіанець почав мугикати собі під ніс якийсь незрозумілий віршик, він вимовляв його, неначе співав пісню, від чого хмаринка тоненькою смугою попливла в камін, а звідти—на свіже повітря над хатиною. І замість того, щоб розчинитися і зникнути, дим розростався, купчився, утворюючи над хатиною індіанця, справжню хмару.
Ошелешені наростаючою хмарою, чоловіки, що до того часу оточили будинок старого і помалу наближались до нього, виставивши перед себе рушниці, зупинились як вкопані. Ніхто не ворушився, тільки німі погляди на хмару.
А індіанець і дальше співав свою пісеньку, ввійшовши в транс, від чого хмара росла з не– баченою швидкістю. Спочатку тінь від хмари огорнула тільки будиночок старого індіанця і його землі, але згодом вона вже простягалась на десятки миль, тягнучи за собою темну, густу хмару.
Коли чоловіки нарешті опам’яталися і кинулись до хатини старого, то тінь покривала останні клаптики землі “великої” Америки, а увірвавшись в хатину, знайшли тільки обм’якле тіло старця.
Тінь зникла разом із життям індіанця, але люди в США ще довго пам’ятатимуть ті дві хвилини, коли їх накрила небачена досі тінь, бо з того часу Америка пішла в упадок, її охопив хаос, хвороби, паніка, економічна прірва, і уже через декілька років на цій, колись великій землі, нежило ні одної живої душі.
Держава перетворилась на велику безлюдну пустелю.
Чоловік відвів погляд, під очима набігли маленькі крапельки, важке дихання вирвалось з старих грудей.
“А колись вони були живі…” – важкі думки набігали на старого індіанця.
Часу лишалось все менше, тому він взяв з столика довгу люльку набиту сумішшю трав і поклав у рот. Пізніше, нащупав на тому ж столику сірникову коробку і запалив люльку.
Угору повився ріденький зеленуватий димок, він все розростався і розростався, допоки не утворив невелику хмарку над курцем.
Індіанець почав мугикати собі під ніс якийсь незрозумілий віршик, він вимовляв його, неначе співав пісню, від чого хмаринка тоненькою смугою попливла в камін, а звідти—на свіже повітря над хатиною. І замість того, щоб розчинитися і зникнути, дим розростався, купчився, утворюючи над хатиною індіанця, справжню хмару.
Ошелешені наростаючою хмарою, чоловіки, що до того часу оточили будинок старого і помалу наближались до нього, виставивши перед себе рушниці, зупинились як вкопані. Ніхто не ворушився, тільки німі погляди на хмару.
А індіанець і дальше співав свою пісеньку, ввійшовши в транс, від чого хмара росла з не– баченою швидкістю. Спочатку тінь від хмари огорнула тільки будиночок старого індіанця і його землі, але згодом вона вже простягалась на десятки миль, тягнучи за собою темну, густу хмару.
Коли чоловіки нарешті опам’яталися і кинулись до хатини старого, то тінь покривала останні клаптики землі “великої” Америки, а увірвавшись в хатину, знайшли тільки обм’якле тіло старця.
Тінь зникла разом із життям індіанця, але люди в США ще довго пам’ятатимуть ті дві хвилини, коли їх накрила небачена досі тінь, бо з того часу Америка пішла в упадок, її охопив хаос, хвороби, паніка, економічна прірва, і уже через декілька років на цій, колись великій землі, нежило ні одної живої душі.
Держава перетворилась на велику безлюдну пустелю.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
