ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Людмила Линдюк (1947) /
Проза
Оленчина пригода
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оленчина пригода
Осяйного червневого ранку, коли всі діти з Оленчиного та сусідніх
дворів вже розбіглися по дитячих садках та найцікавішіх своїх справах,
хвороба не пустила дівчинку з дому. Вчепилася й тримає.
Та Оленка була впертою і не послухалася негідниці: тихесенько піднялася,
щоб бабуня не почула, і підійшла до вікна.
Аж раптом побачила всміхнене обличчя свіжого повітря, що глузливо
поглядало на неї, ніби піддражнювало: «А я таке чудове й просторе, так
гарно вмію гратися з хлопчиками й дівчатками, особливо з хворими...
Виходь!» Сонечко посміхалося так яскраво, що Оленчині оченята примру
жилися й покрилися щедрою вологою.
– Невже ти плачеш? – це вже фіранка здивовано гойднулася вітерцем,
що гайнув до дівчинки через відчинену хвірточку. Оленка поставила
стільчик, залізла на нього й швидко всілася на підвіконня.
Мені треба видужати, ось тоді й пограємося з вами! А зараз не
дражніть мене!
Але ні сонечко, ні свіже повітря, ні фіранка й не думали
чіплятися. Вони ніби й не помічали дівчинки, перегукуючись та
дивуючи один одного то добрими промінцями, то легким
поштовхом вітерця, що відганяв порохи до річного беріжка, то
обережним торканням... Оленка засумувала: так погано, що
не можна побігати наввипередки, позмагатися з сусідським
хлопчиком Олексою... Хто гарніше пограє на бузиновій дудочці або
на листячку з жовтої акації, хто вище залізе на кучерявий явір, чи
більше назбирає квіточок для віночка, кому більше впаде в долоні
прозорих дощинок і хто потім підкине їх угору, до дощика, щоб не
забував, ще приходив?!
Злізла вона з підвіконня й пішла до них, своїх друзів, чекаючих
на неї. Хатні двері навіть не рипнули. Вони знали, куди йде Оленка,
і не хотіли, щоб бабуся завернула її. «Я тільки на хвилиночку, на
одну-єдину мить! Доторкнуся до них і повернуся в ліжко!»– так
думала дівчинка, а хвороба й не заперечувала: «Йди. Довше моєю
будеш. Мені теж потрібні друзі». Але вона даремно сподівалася на
довгу дружбу: пестуючи Оленку, даруючи їй добрі почуття, друзі
зробили дівчинку веселою та щасливою. Мама з татом, повер
нувшись з роботи, похвалили їх удвох з бабунею: – Які ви молодці,
що зуміли подолати хворобу! Та Оленка добре знала, хто є
дійсними молодцями. Тісно пригорнувшись до бабусі, вона чомусь
попросила:
– Пробач мені, будь ласка, що пішла без дозволу! Але свіже повітря
надзвичайно чудове! Я тебе дуже люблю!
2005 р.
дворів вже розбіглися по дитячих садках та найцікавішіх своїх справах,
хвороба не пустила дівчинку з дому. Вчепилася й тримає.
Та Оленка була впертою і не послухалася негідниці: тихесенько піднялася,
щоб бабуня не почула, і підійшла до вікна.
Аж раптом побачила всміхнене обличчя свіжого повітря, що глузливо
поглядало на неї, ніби піддражнювало: «А я таке чудове й просторе, так
гарно вмію гратися з хлопчиками й дівчатками, особливо з хворими...
Виходь!» Сонечко посміхалося так яскраво, що Оленчині оченята примру
жилися й покрилися щедрою вологою.
– Невже ти плачеш? – це вже фіранка здивовано гойднулася вітерцем,
що гайнув до дівчинки через відчинену хвірточку. Оленка поставила
стільчик, залізла на нього й швидко всілася на підвіконня.
Мені треба видужати, ось тоді й пограємося з вами! А зараз не
дражніть мене!
Але ні сонечко, ні свіже повітря, ні фіранка й не думали
чіплятися. Вони ніби й не помічали дівчинки, перегукуючись та
дивуючи один одного то добрими промінцями, то легким
поштовхом вітерця, що відганяв порохи до річного беріжка, то
обережним торканням... Оленка засумувала: так погано, що
не можна побігати наввипередки, позмагатися з сусідським
хлопчиком Олексою... Хто гарніше пограє на бузиновій дудочці або
на листячку з жовтої акації, хто вище залізе на кучерявий явір, чи
більше назбирає квіточок для віночка, кому більше впаде в долоні
прозорих дощинок і хто потім підкине їх угору, до дощика, щоб не
забував, ще приходив?!
Злізла вона з підвіконня й пішла до них, своїх друзів, чекаючих
на неї. Хатні двері навіть не рипнули. Вони знали, куди йде Оленка,
і не хотіли, щоб бабуся завернула її. «Я тільки на хвилиночку, на
одну-єдину мить! Доторкнуся до них і повернуся в ліжко!»– так
думала дівчинка, а хвороба й не заперечувала: «Йди. Довше моєю
будеш. Мені теж потрібні друзі». Але вона даремно сподівалася на
довгу дружбу: пестуючи Оленку, даруючи їй добрі почуття, друзі
зробили дівчинку веселою та щасливою. Мама з татом, повер
нувшись з роботи, похвалили їх удвох з бабунею: – Які ви молодці,
що зуміли подолати хворобу! Та Оленка добре знала, хто є
дійсними молодцями. Тісно пригорнувшись до бабусі, вона чомусь
попросила:
– Пробач мені, будь ласка, що пішла без дозволу! Але свіже повітря
надзвичайно чудове! Я тебе дуже люблю!
2005 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію