Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Людмила Линдюк (1947) /
Проза
Сойка-дуплянка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сойка-дуплянка
Жив у колишньому світі цар Берендей. І якщо хто-небудь з вас
думає, що зараз піде мова про стародавні часи, – він помиляється.
Поміркуйте самі. Прокинувся Берендей рано-ранісінько, а ранок уже
сміється, дивуючись веселій грі вітра. Гуде під колесами дорога, а
на столах у дитячому садку вже стоїть ароматна їжа!
І закортіло Берендею визирнути через царське віконце зі свого
терема у довколишній світ. Його увагу привернуло незвичне
видовище: з дупла величезного дуба хтось по-господарськи викидає
зіпсовані жолуді, горіхову скорлупу, луску соняшникових зерен, брудні
пухівки, навіть мілку соломку, розділену на шматочки. Широко
розкривши очі, Берендей – на то він і цар! – почав міркувати: хто це в
його володіннях такий ранній чистюля? Як же він здивувався, коли
замість білочки, котру він мав надію побачити тут, з дупла з’явилася
птаха з синім дзеркальцем на крилі та невеличким «тривожним»
хохолком. Це була сойка – руйнівниця мілких гніздечок. Ще більше
здивувався Берендей: «Чому ж вона наводить порядок саме в білчиному
дуплі? Де ж сама господиня? Неподобство у царстві!»
І раптом він побачив, що птаха тягне білку за пухнастий хвіст, намага
ючись виштовхнути і саму її, а білка ніскільки не опирається. Так ось у
чому справа! Білочка чомусь загинула в дуплі, а сойка, очевидно, намага
ється зайняти її місце. Але як же більчата? Вже такий час, що у попередньої
господині дупла повинні з’явитися малятки!
Берендей схвильовано потер собі скроні: «Можливо, сойка з’їла їх?»
Відповідь він отримав пізніше, коли сойка відправилася в дальній ліс і
прилетіла звідти з жолудями. Туди-сюди літала вона, начебто човник,
там-сям пурхали її крила, і ні разу не повернулася з порожнім клювом.
Намагаючись встигнути, поки птиця не з’явилася наступного разу,
Берендей відправив до дупла жвавого горобчика: «Дізнайся, чи живі
більчата». Той швидко приніс новину, що живі, але жолудів не їдять –
ще занадто малі.
– Ага! Виходить, що сойка проявила благородство та збирається
підгодувати малюків! – радів лісовий цар. – Треба відправити горобчика
до старої мудрої сови: нехай підкаже, як врятувати пташенят і допомогти
птасі.
Сказано – зроблено! Мудра сова дала термінову телеграму: «Більчатам
потрібна білка, котра має маляток. Тоді і допомога сойки піде усім на користь».
Що тут почалося в лісі! Пернаті – підлеглі Берендея – ринулися на розшуки
мами-більчихи і скоро, недалечко від царського терема, знайшли таку в
крислатих гілках старого клена, де жила вона з двома своїми діточками.
Скільки було радощів, коли чужа білочка погодилася допомогти сирітським
малюкам! Навіть завжди сумний дуб веселіше підняв повіки своїх втомлених
очей. А сойка, радісна від такої допомоги, разом зі своїми подругами почала
носити білочці та її потомству гриби і ягідки, жолуді та горіхи. Мудра сова теж
клопоталася: як тільки надходила темна нічь, вона з друзями чергувала біля дупла,
не допускаючи в нього жодного хижого брата.
Цар Берендей, задоволений подібним ходом справи, об’явив сойці та її
подругам, усім горобчикам, що допомагали більчатам, Берендеєвську подяку,
даруючи кожному учаснику спасіння більчат персональні царські подарунки.
Ось і казці кінець, а хто слухав – молодець!
2005 р.
думає, що зараз піде мова про стародавні часи, – він помиляється.
Поміркуйте самі. Прокинувся Берендей рано-ранісінько, а ранок уже
сміється, дивуючись веселій грі вітра. Гуде під колесами дорога, а
на столах у дитячому садку вже стоїть ароматна їжа!
І закортіло Берендею визирнути через царське віконце зі свого
терема у довколишній світ. Його увагу привернуло незвичне
видовище: з дупла величезного дуба хтось по-господарськи викидає
зіпсовані жолуді, горіхову скорлупу, луску соняшникових зерен, брудні
пухівки, навіть мілку соломку, розділену на шматочки. Широко
розкривши очі, Берендей – на то він і цар! – почав міркувати: хто це в
його володіннях такий ранній чистюля? Як же він здивувався, коли
замість білочки, котру він мав надію побачити тут, з дупла з’явилася
птаха з синім дзеркальцем на крилі та невеличким «тривожним»
хохолком. Це була сойка – руйнівниця мілких гніздечок. Ще більше
здивувався Берендей: «Чому ж вона наводить порядок саме в білчиному
дуплі? Де ж сама господиня? Неподобство у царстві!»
І раптом він побачив, що птаха тягне білку за пухнастий хвіст, намага
ючись виштовхнути і саму її, а білка ніскільки не опирається. Так ось у
чому справа! Білочка чомусь загинула в дуплі, а сойка, очевидно, намага
ється зайняти її місце. Але як же більчата? Вже такий час, що у попередньої
господині дупла повинні з’явитися малятки!
Берендей схвильовано потер собі скроні: «Можливо, сойка з’їла їх?»
Відповідь він отримав пізніше, коли сойка відправилася в дальній ліс і
прилетіла звідти з жолудями. Туди-сюди літала вона, начебто човник,
там-сям пурхали її крила, і ні разу не повернулася з порожнім клювом.
Намагаючись встигнути, поки птиця не з’явилася наступного разу,
Берендей відправив до дупла жвавого горобчика: «Дізнайся, чи живі
більчата». Той швидко приніс новину, що живі, але жолудів не їдять –
ще занадто малі.
– Ага! Виходить, що сойка проявила благородство та збирається
підгодувати малюків! – радів лісовий цар. – Треба відправити горобчика
до старої мудрої сови: нехай підкаже, як врятувати пташенят і допомогти
птасі.
Сказано – зроблено! Мудра сова дала термінову телеграму: «Більчатам
потрібна білка, котра має маляток. Тоді і допомога сойки піде усім на користь».
Що тут почалося в лісі! Пернаті – підлеглі Берендея – ринулися на розшуки
мами-більчихи і скоро, недалечко від царського терема, знайшли таку в
крислатих гілках старого клена, де жила вона з двома своїми діточками.
Скільки було радощів, коли чужа білочка погодилася допомогти сирітським
малюкам! Навіть завжди сумний дуб веселіше підняв повіки своїх втомлених
очей. А сойка, радісна від такої допомоги, разом зі своїми подругами почала
носити білочці та її потомству гриби і ягідки, жолуді та горіхи. Мудра сова теж
клопоталася: як тільки надходила темна нічь, вона з друзями чергувала біля дупла,
не допускаючи в нього жодного хижого брата.
Цар Берендей, задоволений подібним ходом справи, об’явив сойці та її
подругам, усім горобчикам, що допомагали більчатам, Берендеєвську подяку,
даруючи кожному учаснику спасіння більчат персональні царські подарунки.
Ось і казці кінець, а хто слухав – молодець!
2005 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
