Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Болить...
Ти знаєш, як болять думки, які світлячками імпульсів по аксонах від нейрона до нейрона снують павутину роздумів над питаннями: «Чому так сталося? Чому розбіглися? Чому не берегли одне одного, як зіницю ока? Чому дозволили гордості стати на заваді щирості і відвертості? Як посміли 5 років життя назвати помилкою? Як наважились подумати, що колись поряд буде хтось інший, хтось кращий? Навіщо пішов? Чому не зупинила?...» Охоплює розпач від усвідомлення того, що ні одне ґрунтовне пояснення, ні одна аргументована відповідь не заплуталась у цьому мереживі запитань. В ту мить болить серце…
Ти знаєш, як болить серце? Як спазмують вінцеві артерії перекриваючи доступ кисню міокарду? Як тахікардією озивається кожна думка про тебе, кожен звук твого голосу, кожен дотик твоєї долоні?
А може знаєш, як болять спогади? Як вони шовком гаптують мою свідомість, залишаючи кровоточиві дірки після кожного проколу голкою, шов за швом; як після останнього вузлика гострий ланцет реальності жорстоко перерізає незримий зв'язок між минулим і майбутнім… майбутнім, якого не бачу без тебе?
І коли медіатор спогадів торкає перенапружені струни нервів ти знаєш, як розстроєною гітарою щемить душа? Цей потворний звук лунає у вухах, розливається по тілу холодом безнадії, заморожуючи серце, наливаючи свинцевою важкістю мозок змушує опускати руки, закривати очі і снити…
Лише у снах ти, як колись, ніжно мене обіймаєш, я так само пристрасно тебе цілую… У снах немає болю. Сни бережуть кохання, дарують омріяні миті спокою, зачаровуючи свідомість ілюзією щастя…
Ларингоспазмом душать скупі сльози відчаю від усвідомлення втрати, коли вранці прокидаюся в порожньому ліжку, без твоїх теплих рук, без твого рідного погляду. Сльози, котяться по щоках кривими стежинками жалю, обпікають гіркотою губи, спалюючи сліди твоїх поцілунків…
Болить…
Знаєш, з тобою було боляче. Та чи знаєш ти, як болить без тебе?
26.05.2010р.
Імпульс – хвиля збудження яке передається нервовими волокнами.
Аксони – відростки нервових клітин по яких передається збудження від клітини до клітини.
Нейрон – клітина, яка є структурною одиницею нервової системи.
Спазм – тут, мимовільне скорочення гладеньких м’язів судинної стінки, яке призводить до звуження просвіту судин і порушення функції органів.
Вінцеві артерії – інша назва коронарні артерії, судини, які кровопостачають серце.
Міокард – серцевий м’яз.
Тахікардія – збільшення частоти серцевих скорочень.
Шовк – тут, шовний матеріал, який застосовують в хірургії.
Ланцет – інша назва скальпель, невеликий хірургічний ніж.
Медіатор – тут, маленька пластикова, металева або кістяна пластинка у вигляді краплі, призначена для гри на гітарі.
Ларингоспазм – мимовільне скорочення м’язів гортані, яке призводить до звуження голосової щілини, таким чином утруднючи дихання.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)