Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Болить...
Ти знаєш, як болить кохання зранене камінням сірих буднів, обшарпане холодним вітром байдужості, розгублене осколками кришталю в пилюці доріг, які так і не звели нас докупи?Ти знаєш, як болять думки, які світлячками імпульсів по аксонах від нейрона до нейрона снують павутину роздумів над питаннями: «Чому так сталося? Чому розбіглися? Чому не берегли одне одного, як зіницю ока? Чому дозволили гордості стати на заваді щирості і відвертості? Як посміли 5 років життя назвати помилкою? Як наважились подумати, що колись поряд буде хтось інший, хтось кращий? Навіщо пішов? Чому не зупинила?...» Охоплює розпач від усвідомлення того, що ні одне ґрунтовне пояснення, ні одна аргументована відповідь не заплуталась у цьому мереживі запитань. В ту мить болить серце…
Ти знаєш, як болить серце? Як спазмують вінцеві артерії перекриваючи доступ кисню міокарду? Як тахікардією озивається кожна думка про тебе, кожен звук твого голосу, кожен дотик твоєї долоні?
А може знаєш, як болять спогади? Як вони шовком гаптують мою свідомість, залишаючи кровоточиві дірки після кожного проколу голкою, шов за швом; як після останнього вузлика гострий ланцет реальності жорстоко перерізає незримий зв'язок між минулим і майбутнім… майбутнім, якого не бачу без тебе?
І коли медіатор спогадів торкає перенапружені струни нервів ти знаєш, як розстроєною гітарою щемить душа? Цей потворний звук лунає у вухах, розливається по тілу холодом безнадії, заморожуючи серце, наливаючи свинцевою важкістю мозок змушує опускати руки, закривати очі і снити…
Лише у снах ти, як колись, ніжно мене обіймаєш, я так само пристрасно тебе цілую… У снах немає болю. Сни бережуть кохання, дарують омріяні миті спокою, зачаровуючи свідомість ілюзією щастя…
Ларингоспазмом душать скупі сльози відчаю від усвідомлення втрати, коли вранці прокидаюся в порожньому ліжку, без твоїх теплих рук, без твого рідного погляду. Сльози, котяться по щоках кривими стежинками жалю, обпікають гіркотою губи, спалюючи сліди твоїх поцілунків…
Болить…
Знаєш, з тобою було боляче. Та чи знаєш ти, як болить без тебе?
26.05.2010р.
Імпульс – хвиля збудження яке передається нервовими волокнами.
Аксони – відростки нервових клітин по яких передається збудження від клітини до клітини.
Нейрон – клітина, яка є структурною одиницею нервової системи.
Спазм – тут, мимовільне скорочення гладеньких м’язів судинної стінки, яке призводить до звуження просвіту судин і порушення функції органів.
Вінцеві артерії – інша назва коронарні артерії, судини, які кровопостачають серце.
Міокард – серцевий м’яз.
Тахікардія – збільшення частоти серцевих скорочень.
Шовк – тут, шовний матеріал, який застосовують в хірургії.
Ланцет – інша назва скальпель, невеликий хірургічний ніж.
Медіатор – тут, маленька пластикова, металева або кістяна пластинка у вигляді краплі, призначена для гри на гітарі.
Ларингоспазм – мимовільне скорочення м’язів гортані, яке призводить до звуження голосової щілини, таким чином утруднючи дихання.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
