ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирон Шагало (1957) /
Публіцистика
/
БАТЬКОВА СПАДЩИНА
Чому тепер не співають
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чому тепер не співають
Ці роздуми-спогади батько записав десь у кінці 1970-х років. Порушив цим доволі болючу тему – співучий народ перестає бути співучим. І справді, чому тепер ми менше співаємо? Спів – невід’ємна часточка людського єства. Чому ми її губимо? Чи можна собі уявити, що солов’ї, жайворонки, ба навіть, даруйте, півні перестали співати? А ми? А наші діти, внуки, правнуки – чи будуть вони співати?
(Подано зі скороченням, з невеликими виправленнями).
.................
Чому типер не співають
Богато чуємо від старших людей спогадів про те, що колись молодь, та і дорослі, повсюду часто співали. А на сьогодня тих співів не чути, бо ніхто чомусь не хоче співати. Те зауваження правдиве, що колись більше співалось, а на сьогодня щось ніхто не хоче співати. Але тут на це є і точна відповідь. Колись, як не було тої техніки, як радіо, телевізор, магнітофон, радіола, нічо людині не співало, то людина мусіла сама собі співати. А на сьогодня нащо кому співати, як йому співає техніка. Всі ми старші добре пам’ятаємо, як то колись паслось худобу в полі, в лісі, на пасовиськах, та як ті пастухи виспівували. Пасуть худобу і по сьогодня, але вже мовчать. Ідеш поміж села полями, пасовиськами, і часто можна зустрінути молодь, яка пасе худобу і тут між ними їм грає транзистор. […]
Кілька років тому зайшов я в одну околицю наших прикарпатських гір, днина була сонячна, гарна. За селом в долині між горами по лугах, по берегах потоків пасе ціле село свою худобу. Тут бачу і молодь, і літніх людей. Всюди тишина, лише до неї де-не-де перекликаються пастухи. При дорозі пасе своїх корів літній вже чоловік. Я підійшов та заговорив до того чоловіка: «Чому не співаєте?» А він мені у відповідь: «Я вам скажу, що сам часто думав над тим, що типер сталось, що так ті наші пасовиська мовчать. От були б ви тут, чоловіче, зайшли в те місце ще тому 20 років назад, ви б тоді почули, які тут були співи, як то все співало, що аж луна лісами верхів гуділа. А сьогодня щось таке настало, що не лише люди, а навіть птахі не хочуть співати. То мабуть така мода пішла. Як бачите, на все є мода, мусить бути мода і на пісню. Колись була мода співати, а типер мовчати. Ви навіть погляньте на весілля. Колись було на весіллі таке, що у танцях гості співали до музик. А на сьогодня все навпаки: пішла мода, що гості, танцюючи, мовчать, а співають музиканти».
Коли пішов я дальше, то в тій прегарній околиці почув лише, як одна дівчина, пасучи корів, співала собі пісню. Ще я був парубком, в нашому селі, та і кругом по всіх селах, було таке заведено, що коли в клубі були танці, от музиканти роблять собі коротку перерву. Тоді молоді сходяться на середину зали, стають в круг і починають співати якусь пісню. Проспівали, музика заграла, і знов танці. А в кожду перерву молодь співала. Було в селі, сільські аматори роблять якусь п’єсу. На п’єсу приходить не лише молодь, а і старші. До початку п’єси народ починає співати якусь пісню. Проспівали, почалась п’єса. В перерві п’єси, між діями, в залі народ співає. А типер чогось того нігде нема, нема того співу ні на танцях, ні на п’єсах. Бувало колись літом молодь зійдеться в тихий погідний вечір на вулицю села, поговорили, пожартували, і тут не обходилось без якоїсь пісні. На сьогодня перейдіть вечорами всі села, і не знаю, чи можна би було почути десь на вулиці, щоб зібрана молодь співала. Було чути колись співи на вечір, коли молодь повертала з полів з роботи в село домів. Сьогодні від деяких старших людей можна почути таке: «Щоб хотіла та наша молодь типер співати, то не заспіває, бо в них нема голосів. Я вже чула, як вони співають – то не спів, а рипіння». А співбесідник на це говорить: «Як вони зможуть гарно заспівати, коли вони ніколи на співають. Щоб співати, треба собі виробляти голос у співі».
Говорять ще і таке, що типер співають тільки там, де пахне горілкою. А пам’ятаймо, що колись всі села співали без каплі горілки.
(1982, 2010)
(Подано зі скороченням, з невеликими виправленнями).
.................
Чому типер не співають
Богато чуємо від старших людей спогадів про те, що колись молодь, та і дорослі, повсюду часто співали. А на сьогодня тих співів не чути, бо ніхто чомусь не хоче співати. Те зауваження правдиве, що колись більше співалось, а на сьогодня щось ніхто не хоче співати. Але тут на це є і точна відповідь. Колись, як не було тої техніки, як радіо, телевізор, магнітофон, радіола, нічо людині не співало, то людина мусіла сама собі співати. А на сьогодня нащо кому співати, як йому співає техніка. Всі ми старші добре пам’ятаємо, як то колись паслось худобу в полі, в лісі, на пасовиськах, та як ті пастухи виспівували. Пасуть худобу і по сьогодня, але вже мовчать. Ідеш поміж села полями, пасовиськами, і часто можна зустрінути молодь, яка пасе худобу і тут між ними їм грає транзистор. […]
Кілька років тому зайшов я в одну околицю наших прикарпатських гір, днина була сонячна, гарна. За селом в долині між горами по лугах, по берегах потоків пасе ціле село свою худобу. Тут бачу і молодь, і літніх людей. Всюди тишина, лише до неї де-не-де перекликаються пастухи. При дорозі пасе своїх корів літній вже чоловік. Я підійшов та заговорив до того чоловіка: «Чому не співаєте?» А він мені у відповідь: «Я вам скажу, що сам часто думав над тим, що типер сталось, що так ті наші пасовиська мовчать. От були б ви тут, чоловіче, зайшли в те місце ще тому 20 років назад, ви б тоді почули, які тут були співи, як то все співало, що аж луна лісами верхів гуділа. А сьогодня щось таке настало, що не лише люди, а навіть птахі не хочуть співати. То мабуть така мода пішла. Як бачите, на все є мода, мусить бути мода і на пісню. Колись була мода співати, а типер мовчати. Ви навіть погляньте на весілля. Колись було на весіллі таке, що у танцях гості співали до музик. А на сьогодня все навпаки: пішла мода, що гості, танцюючи, мовчать, а співають музиканти».
Коли пішов я дальше, то в тій прегарній околиці почув лише, як одна дівчина, пасучи корів, співала собі пісню. Ще я був парубком, в нашому селі, та і кругом по всіх селах, було таке заведено, що коли в клубі були танці, от музиканти роблять собі коротку перерву. Тоді молоді сходяться на середину зали, стають в круг і починають співати якусь пісню. Проспівали, музика заграла, і знов танці. А в кожду перерву молодь співала. Було в селі, сільські аматори роблять якусь п’єсу. На п’єсу приходить не лише молодь, а і старші. До початку п’єси народ починає співати якусь пісню. Проспівали, почалась п’єса. В перерві п’єси, між діями, в залі народ співає. А типер чогось того нігде нема, нема того співу ні на танцях, ні на п’єсах. Бувало колись літом молодь зійдеться в тихий погідний вечір на вулицю села, поговорили, пожартували, і тут не обходилось без якоїсь пісні. На сьогодня перейдіть вечорами всі села, і не знаю, чи можна би було почути десь на вулиці, щоб зібрана молодь співала. Було чути колись співи на вечір, коли молодь повертала з полів з роботи в село домів. Сьогодні від деяких старших людей можна почути таке: «Щоб хотіла та наша молодь типер співати, то не заспіває, бо в них нема голосів. Я вже чула, як вони співають – то не спів, а рипіння». А співбесідник на це говорить: «Як вони зможуть гарно заспівати, коли вони ніколи на співають. Щоб співати, треба собі виробляти голос у співі».
Говорять ще і таке, що типер співають тільки там, де пахне горілкою. А пам’ятаймо, що колись всі села співали без каплі горілки.
(1982, 2010)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію