Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
08:27
Змістовна мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирон Шагало (1957) /
Публіцистика
/
БАТЬКОВА СПАДЩИНА
Чому тепер не співають
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чому тепер не співають
Ці роздуми-спогади батько записав десь у кінці 1970-х років. Порушив цим доволі болючу тему – співучий народ перестає бути співучим. І справді, чому тепер ми менше співаємо? Спів – невід’ємна часточка людського єства. Чому ми її губимо? Чи можна собі уявити, що солов’ї, жайворонки, ба навіть, даруйте, півні перестали співати? А ми? А наші діти, внуки, правнуки – чи будуть вони співати?
(Подано зі скороченням, з невеликими виправленнями).
.................
Чому типер не співають
Богато чуємо від старших людей спогадів про те, що колись молодь, та і дорослі, повсюду часто співали. А на сьогодня тих співів не чути, бо ніхто чомусь не хоче співати. Те зауваження правдиве, що колись більше співалось, а на сьогодня щось ніхто не хоче співати. Але тут на це є і точна відповідь. Колись, як не було тої техніки, як радіо, телевізор, магнітофон, радіола, нічо людині не співало, то людина мусіла сама собі співати. А на сьогодня нащо кому співати, як йому співає техніка. Всі ми старші добре пам’ятаємо, як то колись паслось худобу в полі, в лісі, на пасовиськах, та як ті пастухи виспівували. Пасуть худобу і по сьогодня, але вже мовчать. Ідеш поміж села полями, пасовиськами, і часто можна зустрінути молодь, яка пасе худобу і тут між ними їм грає транзистор. […]
Кілька років тому зайшов я в одну околицю наших прикарпатських гір, днина була сонячна, гарна. За селом в долині між горами по лугах, по берегах потоків пасе ціле село свою худобу. Тут бачу і молодь, і літніх людей. Всюди тишина, лише до неї де-не-де перекликаються пастухи. При дорозі пасе своїх корів літній вже чоловік. Я підійшов та заговорив до того чоловіка: «Чому не співаєте?» А він мені у відповідь: «Я вам скажу, що сам часто думав над тим, що типер сталось, що так ті наші пасовиська мовчать. От були б ви тут, чоловіче, зайшли в те місце ще тому 20 років назад, ви б тоді почули, які тут були співи, як то все співало, що аж луна лісами верхів гуділа. А сьогодня щось таке настало, що не лише люди, а навіть птахі не хочуть співати. То мабуть така мода пішла. Як бачите, на все є мода, мусить бути мода і на пісню. Колись була мода співати, а типер мовчати. Ви навіть погляньте на весілля. Колись було на весіллі таке, що у танцях гості співали до музик. А на сьогодня все навпаки: пішла мода, що гості, танцюючи, мовчать, а співають музиканти».
Коли пішов я дальше, то в тій прегарній околиці почув лише, як одна дівчина, пасучи корів, співала собі пісню. Ще я був парубком, в нашому селі, та і кругом по всіх селах, було таке заведено, що коли в клубі були танці, от музиканти роблять собі коротку перерву. Тоді молоді сходяться на середину зали, стають в круг і починають співати якусь пісню. Проспівали, музика заграла, і знов танці. А в кожду перерву молодь співала. Було в селі, сільські аматори роблять якусь п’єсу. На п’єсу приходить не лише молодь, а і старші. До початку п’єси народ починає співати якусь пісню. Проспівали, почалась п’єса. В перерві п’єси, між діями, в залі народ співає. А типер чогось того нігде нема, нема того співу ні на танцях, ні на п’єсах. Бувало колись літом молодь зійдеться в тихий погідний вечір на вулицю села, поговорили, пожартували, і тут не обходилось без якоїсь пісні. На сьогодня перейдіть вечорами всі села, і не знаю, чи можна би було почути десь на вулиці, щоб зібрана молодь співала. Було чути колись співи на вечір, коли молодь повертала з полів з роботи в село домів. Сьогодні від деяких старших людей можна почути таке: «Щоб хотіла та наша молодь типер співати, то не заспіває, бо в них нема голосів. Я вже чула, як вони співають – то не спів, а рипіння». А співбесідник на це говорить: «Як вони зможуть гарно заспівати, коли вони ніколи на співають. Щоб співати, треба собі виробляти голос у співі».
Говорять ще і таке, що типер співають тільки там, де пахне горілкою. А пам’ятаймо, що колись всі села співали без каплі горілки.
(1982, 2010)
(Подано зі скороченням, з невеликими виправленнями).
.................
Чому типер не співають
Богато чуємо від старших людей спогадів про те, що колись молодь, та і дорослі, повсюду часто співали. А на сьогодня тих співів не чути, бо ніхто чомусь не хоче співати. Те зауваження правдиве, що колись більше співалось, а на сьогодня щось ніхто не хоче співати. Але тут на це є і точна відповідь. Колись, як не було тої техніки, як радіо, телевізор, магнітофон, радіола, нічо людині не співало, то людина мусіла сама собі співати. А на сьогодня нащо кому співати, як йому співає техніка. Всі ми старші добре пам’ятаємо, як то колись паслось худобу в полі, в лісі, на пасовиськах, та як ті пастухи виспівували. Пасуть худобу і по сьогодня, але вже мовчать. Ідеш поміж села полями, пасовиськами, і часто можна зустрінути молодь, яка пасе худобу і тут між ними їм грає транзистор. […]
Кілька років тому зайшов я в одну околицю наших прикарпатських гір, днина була сонячна, гарна. За селом в долині між горами по лугах, по берегах потоків пасе ціле село свою худобу. Тут бачу і молодь, і літніх людей. Всюди тишина, лише до неї де-не-де перекликаються пастухи. При дорозі пасе своїх корів літній вже чоловік. Я підійшов та заговорив до того чоловіка: «Чому не співаєте?» А він мені у відповідь: «Я вам скажу, що сам часто думав над тим, що типер сталось, що так ті наші пасовиська мовчать. От були б ви тут, чоловіче, зайшли в те місце ще тому 20 років назад, ви б тоді почули, які тут були співи, як то все співало, що аж луна лісами верхів гуділа. А сьогодня щось таке настало, що не лише люди, а навіть птахі не хочуть співати. То мабуть така мода пішла. Як бачите, на все є мода, мусить бути мода і на пісню. Колись була мода співати, а типер мовчати. Ви навіть погляньте на весілля. Колись було на весіллі таке, що у танцях гості співали до музик. А на сьогодня все навпаки: пішла мода, що гості, танцюючи, мовчать, а співають музиканти».
Коли пішов я дальше, то в тій прегарній околиці почув лише, як одна дівчина, пасучи корів, співала собі пісню. Ще я був парубком, в нашому селі, та і кругом по всіх селах, було таке заведено, що коли в клубі були танці, от музиканти роблять собі коротку перерву. Тоді молоді сходяться на середину зали, стають в круг і починають співати якусь пісню. Проспівали, музика заграла, і знов танці. А в кожду перерву молодь співала. Було в селі, сільські аматори роблять якусь п’єсу. На п’єсу приходить не лише молодь, а і старші. До початку п’єси народ починає співати якусь пісню. Проспівали, почалась п’єса. В перерві п’єси, між діями, в залі народ співає. А типер чогось того нігде нема, нема того співу ні на танцях, ні на п’єсах. Бувало колись літом молодь зійдеться в тихий погідний вечір на вулицю села, поговорили, пожартували, і тут не обходилось без якоїсь пісні. На сьогодня перейдіть вечорами всі села, і не знаю, чи можна би було почути десь на вулиці, щоб зібрана молодь співала. Було чути колись співи на вечір, коли молодь повертала з полів з роботи в село домів. Сьогодні від деяких старших людей можна почути таке: «Щоб хотіла та наша молодь типер співати, то не заспіває, бо в них нема голосів. Я вже чула, як вони співають – то не спів, а рипіння». А співбесідник на це говорить: «Як вони зможуть гарно заспівати, коли вони ніколи на співають. Щоб співати, треба собі виробляти голос у співі».
Говорять ще і таке, що типер співають тільки там, де пахне горілкою. А пам’ятаймо, що колись всі села співали без каплі горілки.
(1982, 2010)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
