Кафе. Тераса. Звук шансона. Плюс
фортеці рештки на горі. Дивлюсь,
як білим квітом між соснові гори
лягає май, на столики, на брук,
та ще видінням, тінню – Римарук…
Ну що ж, коли то він, то поговорим.

Удвох, чи ширшим колом. Позаяк
один поляк і (ще один) коньяк
яви й мани завихрюють сполуки.
Співають пíвні навзамін сурмú,
над вуличні вибоїни й храми,
де Божа Мати зрить Христові муки.

Та все ширяють – сміх сказати вслух –
летючі строфи про свободу й дух,
що взяв у спадок пращурів клейноди.
Вита над хлібоїдами піїт,
і заповіт, і луни мудрих гіт,
скасовуючи небуття зі споду.

Дві тисячі якийсь черговий рік,
зневірам і словам згубивши лік,
повзе, мов пірамідою мураха.
Їдальня. Пошта. Квіти. Курс валют.
Змарнілий прапор над державним дахом.
А ще недільний мимовільний люд,
у світлотінях слова «сатьяграха»…





_______________________________________________________
*сатьяграха (санскр.) – захист правди за допомогою правди, термін Махатми Ганді