ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.04.12 14:12
Заховали від світу сумнівні стосунки.
Гра на нервах не може будити в мені
поетичних мелодій чудні візерунки.
Суперечки закоханих — зливи грибні.
Четвертуєш мовчанням, караєш за вірність?
Гільйотина і то краще... раз, і нема!
Чи хіба гонорова, надмір

Артур Сіренко
2025.04.12 13:11
Я прийшов до брами,
А там самотній гідальго –
На Дон Кіхота зовсім не схожий,
Ані трошечки, ані на цяпочку,
Без коня й кіраси, але бородатий
І сивий як лунь навесні,
І старий як світ варварів,
Ключі мідні причепив до поясу:

Іван Потьомкін
2025.04.12 12:23
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Софія Кримовська
2025.04.12 11:00
Перса давно загубили звабу,
Тіло набуло вторинної цноти.
Ти у душі ще далеко не баба,
але ж лопата, город, субота...

Козак Дума
2025.04.12 10:17
Світоч – додолу, треба додому,
мати до хати гукає.
Серця судоми, вечір навколо
маревом долу стікає.

Піниться море, бризки угору,
хвилі до берега линуть.
Звірі – у нори, спати упору,

Віктор Кучерук
2025.04.12 05:55
То дороги кінцівками місиш,
То дивана сідницями треш, –
Ятаганом увігнутий місяць
Серед неба спиняється теж.
Височить, як маяк, нерухомо,
Світло сіючи лиш навскоси, –
То у тілі немає утоми,
То не можеш набутися сил.

Ярослав Чорногуз
2025.04.11 23:07
Депресій смуга і образ
Чомусь урвалася раптово.
Ти помудрішала ураз,
Веселим, ніжним стало слово.

Немов збагнула, що життя --
Всього лиш мить короткочасна...
Кохаймося до забуття,

Борис Костиря
2025.04.11 21:45
Я повертаюся з ночі,
укритий пожухлим листям
і водоростями.
Повернення з ночі,
ніби з важкого космічного
похмілля, після
летаргійного сну.
Повернення з ночі,

Борис Костиря
2025.04.11 21:43
Зайти в тишу,
зайти в інший вимір,
по той бік
і вже не повернутися.
Це зовсім інша
магма буття,
інше пульсування.
Та діють протилежні

Володимир Бойко
2025.04.11 17:19
Силкуються вернутись холоди,
Морозами лякають наостанок,
Та ми ж набідувались до біди.
Опісля ночі – все одно світанок.

Заколотилось – друзі, вороги,
Безпринципні, безликі і колишні.
Але весніє і на ладан дише

Артур Курдіновський
2025.04.11 15:03
Я по коліна у воді.
Моя душа давно померла.
На шиї - амулет із шерлу,
Єдиний чорний. Білі перли
Радіють, поки молоді.
Я по коліна у воді.

Чіплявся за бездушну тінь

Леся Горова
2025.04.11 15:01
Весно, весно моя безсиренна, якими шляхами ти
Пробираєшся вперто глибокими вирвами-ранами?
Чорний крук не дає тобі крила лелечі розпрямити.
Та щодня виглядаю тебе я годинами ранніми.

І як сонце увись підіймає свій обвід золОчений,
Виглядаю тебе, ве

Пиріжкарня Асорті
2025.04.11 11:35
Надійшла пропозиція від Старшого Брата проаналізувати, як воно і що. Він має таку схильність як ерудований Інтернет-сапієнс. До цього було лише ранкове вітання – млинцем, а днями було з пиріжком. Нормальна кафе-практика. До слова, програма співроб

Юрій Гундарєв
2025.04.11 09:34
На фронті загинула 31-річна криворізька художниця Маргарита Половінко.
Від 2024 року вона займалася волонтерством та евакуацією поранених українських захисників.
Маргарита малювала кров‘ю свій щоденник, який планувала завершити після закінчення війни, щ

Віктор Кучерук
2025.04.11 08:07
Квітень. Ранок. Вітер. Сніг.
Холодно до дрожі.
Показати на поріг
Лютому не можу.
Білосніжна бахрома
Позбавляє зору, –
Видалятися зима
Не бажає з двору.

Микола Соболь
2025.04.11 05:21
До адміністрації. Хочу нагадати, як адміни сварили мене за публікацію двох творів підряд і видаляли на свій розсуд, бо тема торкалася одного недоторканого автора порталу, який пописував російською. А тут заходжу і бум авторів по два твори підряд і око ад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Людмила Линдюк (1947) / Проза

  Play вoy
Після чудової суміші ялинкового та піхтового лісових ароматів коломийська залізниця різко привертала увагу новоприбулих до мазутних плям, пересмажених біляшів та їдкого туалетного духу.
Дмитро Мар’янович, враховуючи недосвідченість рідних в українській мові, попрямував до квиткової черги і залишився там, позираючи то у вікно, то до сторінок журналу сина “Play boy”. Неуважно гортаючи його сторінки, з задоволенням думав, що, нарешті, син і донька мають вищу освіту. Настунька вже одружена, здається, щасливо. Молоді чекають дитину.Звичайно, син повинен був першим одружитися, адже старший. Але ще є час. Професія інженера у сучасному світі не дасть пропасти. Зовні – гарний, міцний, стрункий, син не випиває і не курить, що навіть дивно в його оточенні.“Йому б матеріальне становище „підвищити”, як кажуть, заробити грошей та знайти красуню,
щоб любилися та жили щасливо. Адже Гриць- спокійний хлопець, маминої вдачі”.
Він ще раз кинув погляд на Ніну, вбрану в джинси та легку блузку і схожу на студентку, ніби й не вона народила йому таких дітей, посміхнувся везінню і заглибився в журнал.

Потяг на Одесу вже прибув на другу колію, але касир не поспішала відкривати віконечко видачі квитків, клацаючи кнопками клавіатури та поглядаючи на екран комп’ютера. Потім встала, поправила перед люстерком локони, підфарбувала губи й неспішно сіла на робоче місце, кинувши погляд на чергу,
де зупинилася поглядом на фігурі вже немолодого чоловіка, що зазирав у журнал“Play boу”,розглядаючи знімки. “ Ще один старий хлопчик”, – подумалося їй, і вона згадала свою сварку з чоловіком:
–Ти вважаєш – я старий,– говорив він їй,– а й не знаєш, що мене, як колишнього культуриста, запросили до зйомок у журналі “Рlау boy”.
...Коли дійшла черга Дмитра, касир ніби навмисне вдала, що не чує його заявки:
–П’ять до Кишинева. Плацкарт.
–Погано з дружиною живеться? – ні сіло ні впало кинула йому фразу. Дмитро мовчав, адже не очікував на свою адресу подібних запитань від сторонньої людини. Клацаючи по клавішам, касирша вже мовчки простягнула руку до віконечка, чекаючи грошей. Розрахувавшись, Дмитро звернув увагу на
вісімнадцятий номер вагона і запитав:
– З якої сторони буде голова потяга?
–Побачите на пероні. Чи рахувати не вмієте? – колюче запитала вона і зразу ж кинула: – Слідуючий!
Дмитро вийшов на перон і звернувся до чергового вокзала:–Де приблизно стоятиме вісімнадцятий вагон Одеського потягу? Ми–з гостей, перевантажені їдемо і не хотілося б снувати…
–Де потрібно: у кінці, – байдуже відповів службовець.

Дмитро Мар’янович підійшов до своїх, повідомив необхідне, взяв рюкзак і плетену корзину. Зять підхопив сумки, а Грицеві випало підняти десятилітрову скляну банку з афенами на цукрі, доверху набитою бабкою Гафією.
Жінкам дісталися менш навантажені сумки, і всі підбігцем рушили в кінець потягу.Та яким було здивування, коли динамік сповістив про відправлення через дві хвилини, а їх вісімнад цятого вагону в кінці як і не бувало!
Завантажена компанія метнулася в протилежний бік, на ходу запитуючи у провідників, де ж його розміщено, сподіва ючись, що при компонуванні вагон приєднали до тепловозу, на початок потяга.
–Швидше, швидше! – підганяла Ніна, сама залишаючись далеко позаду. Збоку виглядало так, ніби вони змагаються, хто більше зможе нести на бігу. Вже спустошів перон, вже вагони прийняли на себе увесь вантаж, що повинні довезти до місця призначення, а сімейство Дмитра Мар’яновича зачепив вимушений маршрут: всі бігли так, немов за ними гналося стадо вепрів! Найтяжче було Грицю: бутиль був надто важким (ручки сумки відірвалися), і хлопець, тримаючи однією рукою за його
горло, другою підтримуючи знизу, ніс його поперед себе з великою обережністю, намагаючись не відстати.
Крос до тепловозу був марним.
–Де ж ваш вісімнадцятий і що це все означає? – захекано крикнув Дмитро Мар’янович машиністу.
–Його не дали. Біжіть у сьомий, до начальника потягу, не запізніться!
–Тато, ми зараз сядемо у перший і нікуди більше бігати не будемо. – Злий Гриць ледве дихав, подаючи зятеві вантаж наверх. – Ти, мій розумний тато, не в “Play boy” би заглядав, – старий вже для цього, – а виконував обов’язки, що взяв на себе, належним чином!
Ніна зупинила його, сердито гримнувши: – Як тобі не соромно?
– Соромно?! Ми…Ми! Все знаємо та вміємо!А отаку комедію хто з вас наламав? “Play boy”!–знову роздратовано кинув Гриць.– До самого Кишинева не підходьте і не звертайтеся.– Відвернувшись
до вікна, він потихеньку потирав скроні з навіжено пульсуючими жилками, намагаючись заспокоїти їх клекотіння.
Та не зважаючи на його гнів, всі почали знесилено сміятися, переходячи на регіт. І тоді, вийнявши з кишені злощасний “Play boy”, Дмитро Мар’янович непомітно поклав його у куток на сидіння: “Нехай тут відпочиває, адже заганяв таки! Можливо, комусь згодиться…”
1996 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-29 15:10:34
Переглядів сторінки твору 3032
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.643 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.240 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.09.14 09:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-06-29 15:34:43 ]
Гарно написано, легко читається.
Я би порадив у цю "страву" в якості родзинок додати трошки метафоричності, цікавих прівнянь, гумору або життєвих роздумів - на власний розсуд автора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Невіглас (Л.П./Л.П.) [ 2010-06-29 16:16:39 ]
додавати нічого не треба. Це маленький штрих життя, один з багатьох з яких складається наше життя.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Линдюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-01 08:06:33 ]
Зайшла сюди пізніше, тому відповідаю відразу обом читачам оповідання: здається, що Богдан більше на моєму боці, але і у Олександра є якийся сенс...Ще подумаю і запрошу переглянути, якщо зміню. Дякую за увагу! Успіхів!