ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,

Юрій Лазірко
2026.01.26 18:11
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...

Приспів:

В Горова Леся
2026.01.26 16:48
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!

Марія Дем'янюк
2026.01.26 16:19
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...

Олена Побийголод
2026.01.26 12:08
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою

Ольга Олеандра
2026.01.26 09:09
Маю знайти у цьому мороці світло і сенс – свої власні.
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.

Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот

Ярослав Чорногуз
2026.01.26 07:03
Мені б тендітну і жадану
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.

Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях

Віктор Насипаний
2026.01.26 06:04
Давно так в класі смішно не було.
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к

Таїсія Кюлас
2026.01.25 23:32
О, ці святі у рясах, що сотні ставлять на коліна!

Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.

Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.

Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Людмила Коломоец (1953) / Вірші

 МОЙ ПЕРВЫЙ СТИХ...

Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите не війні.

Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.

Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик –

як підводний човен

у морі диму, жаху і вогню.

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.

Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Душа в словах – як море в перископі,
І спомин той – як відсвіт на чолі…
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.


Лина Костенко
Перевод с украинского Л.Коломоец

МОЙ ПЕРВЫЙ СТИХ

Мой первый стих, написанный в окопе,
От взрывов рассыпавшейся стене,
Когда тонули звёзды в гороскопе
И детство, наше сгинуло в войне.

Лилась пожаров огненная лава,
Стояли в серых кратерах сады.
И захлебнулась наша переправа
Безумным шквалом пламени, воды.

И белый свет стал с чёрною обводкой.
И огненная ночь была подсветкой дня.
А тот окопчик - был подводной лодкой
Средь моря дыма, ужаса, огня.

Всё это не было ни зайчиком, ни волком:
Мир окровавленный, обуглена земля!
Писала я, едва ли не осколком,
Большие буквы, словно с букваря.

Мне бы играться в жмурки, прыгать в «классы»,
В мечтах летать бы в сказки из гравюр.
А я стихи писала о фугасах,
И чёрный смерти видела прищур.

И боль, недетских тех переживаний,
Какой на сердце оставляет шрам!
Когда не скажешь обо всём стихами -
Немой душа останется от ран.

Душа в словах, как море в перископе
Воспоминания – они так тяжки мне.
Мой первый стих, написанный в окопе.
Был напечатан просто на земле.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-18 11:31:57
Переглядів сторінки твору 5829
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.767 / 5  (4.099 / 5.23)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.687
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.01.26 15:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Труш (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-18 13:07:27 ]
Дуже люблю поезію Ліни Костенко і в такому варіанті вона є не менш прекрасною. Не важливо якою мовою, основне чітко передано думки і переживання автора.
Вам велике спасибі, що не зіпсували перекладом форми віша і особливостей манери написання автора і надали можливість нашим братам-слов"янам насолоджуватись поезією нашої поетеси на рідній мові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-18 14:19:28 ]
Приєднаюся до другої частини цього комента, бо збиралась написати приблизно те саме.

Але з першою не погоджусь, бо я вважаю, що якраз і важливо, якою мовою писала Ліна Костенко. І в оригіналі він кращий. Але - повторюся - спроба донести укр.поезію для нерозуміючих укрмову, але розуміючих російську - похвальна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-10-18 15:11:47 ]
Юлю, правильно українською: для тих, які не розуміють...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-18 15:49:36 ]
ну і шо? дякую, кеп, я це знаю)) але це комент, і я можу писати як хочу. бо коменти в інеті - це типу розмовна мова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-18 14:53:04 ]
Взагалі, правилом хорошого тону вважається надання оригіналу під текстом перекладу - для порівняння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-10-18 15:10:47 ]
Або можна текст оригіналу надати як епіграф. Але чи не буде це порушенням авторських прав Ліни Костенко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-18 18:34:21 ]
Ось оригінал. У наступних перекладах достатньо просто копіювати текст з інтернету і вставляти - дляцього не потрібно мати укр. клавіатуру :)

Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите не війні.

Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.

Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик –

як підводний човен

у морі диму, жаху і вогню.

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.

Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Душа в словах – як море в перископі,
І спомин той – як відсвіт на чолі…
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-18 18:38:00 ]
У Вашому перекладі багато недоліків. Якщо у Вас є бажання, я можу на них зупинитися докладно.
З повагою, МП.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 12:02:49 ]
Первая строфа.
У автора "на стене", у Вас "на" исчезло вместо со смыслом. Следующие две строчки - смысл искажен. У Вас получается, что детство тонуло тоже, а у автора, что оно теряло звезды в гороскопе.
Как вариант:

Мой первый стих, написанный в окопе,
на взрывом покорёженной стене,
когда теряло звёзды в гороскопе
святое детство, что погибло на войне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 12:11:41 ]
Вторая строфа.
Пожары не могут литься. У автора - льется лава. И сады не цвели кратерами, а стояли в кратерах. Это искажение авторских образов.
Вариант:

Лилась пожаров огненная лава,
стояли в серых кратерах сады,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 12:16:08 ]
В третьей строфе "для дня" - в фонетическом отношении плохо.

В четвертой - "кривавий світ" - это не свет, а мир.
Вариант:
Всё это не было ни зайчиком, ни волком:
Мир окровавлен и обуглена земля!
Писала я, едва ли не осколком,
Большие буквы, словно с букваря.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 12:27:07 ]
Шестая строфа.
Боль в русском языке женского рода. И "недетских" вместе.

В седьмой строфе "челе" смотрится чужеродно (несовпадение высокого "чело" и всего окружающего). У автора это просто "лоб". Хотя тут есть трудность для переводчика, согласна. Но надо думать.

Тем не менее, желаю Вам не останавливаться, а переводить дальше и совершенствоваться. Оно того стоит.

З повагою, Мрія Поета.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 11:14:14 ]
Ого, які страшні бувають у поетів мрії!)) Хто б мене так вкрив... критикою :)))

Дуже люблю Ліну Костенко, не люблю переклади, вони втрачають багато, але до Вашого твору, Людмило, зауважень зовсім не було - одним подихом, без зашпортувань читається! (Хіба що тільки 2-га стрічка, там дійсно згубилось "на")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 11:16:09 ]
Ого, які страшні бувають у поетів мрії!)) Хто б мене так вкрив... критикою :)))

Дуже люблю Ліну Костенко, не люблю переклади, вони втрачають багато, але до Вашого твору, Людмило, зауважень зовсім не було - одним подихом, без зашпортувань читається! (Хіба що тільки 2-га стрічка, там дійсно згубилось "на")