Галина Фітель
Поезія “Космічна істерика”


Бліднуть плями на Сонці, червоніє Меркурій від люті,
бризка ртуттю-слиною на сотні парсеків довкруг.
І Венера забула любов, бо кольчугою перса закуті.
Всі планети біжать на Чумацький некошений луг.

Вже мобільник у Сонця розплавився від повідомлень:
що за жарти красуня твоя дозволяє собі?
Ми дали їй і нафту, і срібло, і злото, і кисень, і водень,
вже забула хіба, як забракло вина і хлібів?

Пише Альфа Центавра до Бета Персею:
– Так, любий,
мабуть, треба скликати міжзоряний Синедріон –
синьоока планета Земля жовто шкірить китайського зуба –
мало Місяця й Марса, подай ще Сатурн і Плутон.

– Знаю, люба Алголь, зачекай, молоде та зелене,
знов озонові дири туманять злегенька мізки.
Поки місячний виросте сад і зелена евглена
проживе там три дні, хай не тягне до Марса руки.

А Сатурн і Плутон – то ще ті козаки галактичні:
на розкішнії кільця комети розпушують хвіст.
Чорні діри давно вже полюють на війни космічні,
і танцюють в боях таємничо-зникаючий твіст.

Може , вистачить їй для початку простенької кари,
навчимо попередженням нашу малечу, зажди.
Скажем, спека у липні, чи в січні грозовії хмари.
Та порядок у Космосі ми наведемо завжди.


пародія

Сонце в трансі – вже вкотре Венера пропала з орбіти!
Третю ніч десь гуля – отакої собі дозволя…
Ті планети як діти, ті планети, направду, як діти –
Кароока Венера й синьоока красуня Земля.

Вже сусідці дзвонив – посміялась Проксіма Кентавра:
Поприходять вони, підросли, не хвилюйтесь,сусід!
Ненароком якось натякнула на карлика-мавра,
Може звабив з орбіт його астероїдний слід?

Ще зелені які – що парсеків для них квадрильйони,
Як з’явилось в Сатурна новé еротичне кільце?
Тут безсильні, не діють усі галактичні закони,
От рецепт би новий, щоб зробить макіяж на лице…

А парсек – сміхотá! Три на десять в шістнадцятій метра.
Рік туди, рік назад – то піщинка для Всесвіту, мить…
Кавалери оті… Та навіщо ж так нáніч без светра?
Сексуально і модно – а вранці ось горло болить…

Взять Нептун і Плутон – так нічого, як родичі-тезки…
Чи Юпітер – ого! Він найбільший й багатий, як Крез!
Та летять від Землі на Меркурій такі SMS-ки,
Що пробачте, незручно й читати таке SMS…

Зрозуміло, що перса в кольчузі вже стали, як дюни…
Тут складається наче обом вам безпрограшний план:
Але ви зрозумійте – Меркурій для вас ще заюний,
Я не проти Сатурна, на крайній випадок Уран.

От хапнула би Марса за руку й сказала: – “Пройдемось!”
Ну, червоний. І що? Але місяців має аж два…
Добре – близько! А зле – то що трохи підглядує Деймос.
Обіцяють, що скоро там яблуні будуть й трава.

Все! З’явились би тільки! Я вам розтлумачу уранці…
Бо порядок в Системі – найперше завдання! Так ось –
Кавалерам отим приготовані протуберанці…
Знов розряд батареї? Чи щось вже “космічне” стряслόсь?..


6.11.2010