Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2023.12.07
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вікторія Осташ (1972) /
Новини (Поезія)
Слідами доброчинної акції на "Перехресті" 9 листопада 2010 р. в НСПУ
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слідами доброчинної акції на "Перехресті" 9 листопада 2010 р. в НСПУ
Говорити про доброчинність письменства нині, у часи ганебного духовного зубожіння, викликаного, як не парадоксально, повною свободою творчості (у тому числі – свободою від будь-яких моральних норм і умовностей), не те що немодно – лише якось незвично. Але що таке «звичність»? Вона досягається лише повторюваністю певних дій. Тож ніхто не завадить перетворити огляд доброчинних заходів на добру звичку.
Перша доброчинна акція на «Перехресті» відбулась! Нехай і нечисленною виявилась кількість її активних учасників, але ж сталося! Так, можна довго розводитись про «невідгукливість» чи то пак «пасивність» сучасного письменства, коли йдеться не про презентації нововиданих книжок і не про урочистості з приводу вручення престижних літпремій… Можна безкінечно нарікати на консервативність керівництва Будинку письменників, та й самої НСПУ, на невиконані обіцянки декого із нині-відомих письменників, які попередньо ніби зголосилися взяти участь у доброчинних заходах, зокрема, в Літературній дискусії щодо призначення поезії. Можна… Але не будемо! Бо «у всякого своя доля, і свій шлях широкий», себто кожен самотужки до всього має дійти. Не будемо жалітися на інших і нарікати на долю ще й тому, що нам з вами вона посміхнулася, дозволивши хоча б трохи долучитися до «живої» справи. Нам справді пощастило!
За щасливим збігом обставин чергове літстудійне зібрання перетворилось на справжнє літературно-музичне свято: тут тобі і літературна частина (дискусія, конкурс поезій, поза-конкурсні виступи цікавих поетів, серед яких самобутня молода поетка Анна Малігон і майстер українського верлібру Микола Семенюк, лауреат премії імені Павла Тичини), і концерт сучасної музики, і навіть …доброчинний ярмарок із справжньою фото-сесією і кавовим частуванням! Щоправда, за три останні пункти довелось таки поборотися із адміністрацією Будинку письменників…
Не за чутками знаючи про особливі умови співіснування офіціозу і творчого «елементу» у цій будівлі, я не особливо здивувалась сумнівам директора Будинку, коли зайшла мова про ярмарок і кавування. Звісно, хтось десь може подумати, що тут, у славнозвісній будівлі НСПУ, відбуватиметься справжній Сорочинський ярмарок (це жахливо!)… Звісно, фуршети в Будинку заборонені (писаний цей закон чи ні, мені невідомо, але це – закон, який поширюється, щоправда, не на всіх, але зараз не про те…), тож ні про яке «розпиття» кави, навіть від спонсора, не могло бути й мови. І тим більшим було моє здивування, коли нам то все дозволили! Навіть кавування в приміщенні секретаріату! То було майже диво! Але на тому дива й скінчилися. Так, про ярмарок і каву із п. Валерієм Герасимчуком (директором Будинку) було домовлено заздалегідь. А от фотографування… стало для п. Валерія справжнім «сюрпризом»!
Не уявляючи наперед розмаху фото-акції, я і сама була дещо здивована: думала, що йдеться про фото-фіксування ходу дискусії і концерту, аж раптом… таке! Справжні середньовічні строї, реконструйовані учасниками театру історичного танцю «Алентрада»… Справжній профі – фотограф Іван Єршов із професійною апаратурою… І справжні моделі, готові задля доброчинності позувати всюди (біля кожного старовинного каміну! на тлі кожної багато «розкахльованої» стіни!)…
То було справжнє «заворушення» в стінах НСПУ! Ризикну припустити, що останнього разу щось подібне (звісно, у значно більших масштабах!) відбувалось тут в епоху «помаранчевої революції», коли всюди сновигали прихильники попереднього президента країни, а на першому поверсі навіть було встановлено похідну «пічку»! Але часи змінюються… І відтоді НСПУ перетворилась ледь не на комерційну організацію, яка якнайоптимальніше використовує кожну деталь спілчанського інтер’єру. Виявляється, за годину фотозйомки у цих стінах треба викласти аж сто євро! І саме таку суму намагалися отримати від волонтерів Благодійної організації, які намагаються зібрати кошти для дітей, хворих на онкологію, які перебувають на лікуванні в Охматдиті! Достойно справжніх представників справжнього (із посвідченнями членів НСПУ!) красного письменства, чи не так? На щастя, вдалося таки умовити «фінансистів» від НСПУ не стягувати плати за використання («зазнимкування») пишного оздоблення секретаріату, конференц-зали і центральних сходів цього колишнього будинку сахарозаводчика Сімхи Лібермана, у якому, до речі, за віднайденою волонтерами інформацією, колись давно, хоча й недовго (у 1929 – 1930 роках), розташовувались дитяча консультація Охматдиту і дитячий садочок для дітей безробітних імені Надії Крупської.
Оскільки наші організаторські емоції вже вгамувалися, щиро дякуємо керівництву НСПУ і адміністрації Будинку письменників за можливість проведення такої акції, і за всі послаблення режиму, які були здійснені задля нас! Ми розуміємо, наскільки важко даються кожній людині внутрішні зміни, але й сподіваємось, вони відбулися – хоча б най-найменші, бо коли йдеться про світоглядні зрушення, враховується кожен мікрон! Особливу подяку висловлюємо п. Валерію Герасимчукові: саме йому судилося тримати цей удар! І він його витримав, бо наостанок обдарував нас (укупі з волонтерами), хоча й утомленою, але щирою посмішкою…
Як би там не було, нам усе вдалося! Відбулися конкурс поезії у двох номінаціях («для дітей» і «для всіх»), літературна дискусія (за участі письменників Сергія Соловйова, Миколи Семенюка, Андрія Мединського, Геннадія Горового, Валентини Захабури та інших), анкетування (у межах дискусії), концерт сучасної музики, доброчинний ярмарок, кавова вечірка (із обміном книжки або іграшки на гарячий напій), доброчинна фото-сесія.
За інформацією, поширеною координаторами групи допомоги дітям імені Даші Євдокимової «Дар янгола» (співорганізаторів події), під час акції було зібрано 2939,1 грн. Щиро дякую всім учасникам – і літстудійцям, і гостям! Сподіваюсь, це не останній доброчинний захід літстудії.
Долучайтеся до нас! Допомогти комусь, хто того потребує – це не єдина, але реальна можливість жити справжнім життям! Житимемо?
Перша доброчинна акція на «Перехресті» відбулась! Нехай і нечисленною виявилась кількість її активних учасників, але ж сталося! Так, можна довго розводитись про «невідгукливість» чи то пак «пасивність» сучасного письменства, коли йдеться не про презентації нововиданих книжок і не про урочистості з приводу вручення престижних літпремій… Можна безкінечно нарікати на консервативність керівництва Будинку письменників, та й самої НСПУ, на невиконані обіцянки декого із нині-відомих письменників, які попередньо ніби зголосилися взяти участь у доброчинних заходах, зокрема, в Літературній дискусії щодо призначення поезії. Можна… Але не будемо! Бо «у всякого своя доля, і свій шлях широкий», себто кожен самотужки до всього має дійти. Не будемо жалітися на інших і нарікати на долю ще й тому, що нам з вами вона посміхнулася, дозволивши хоча б трохи долучитися до «живої» справи. Нам справді пощастило!
За щасливим збігом обставин чергове літстудійне зібрання перетворилось на справжнє літературно-музичне свято: тут тобі і літературна частина (дискусія, конкурс поезій, поза-конкурсні виступи цікавих поетів, серед яких самобутня молода поетка Анна Малігон і майстер українського верлібру Микола Семенюк, лауреат премії імені Павла Тичини), і концерт сучасної музики, і навіть …доброчинний ярмарок із справжньою фото-сесією і кавовим частуванням! Щоправда, за три останні пункти довелось таки поборотися із адміністрацією Будинку письменників…
Не за чутками знаючи про особливі умови співіснування офіціозу і творчого «елементу» у цій будівлі, я не особливо здивувалась сумнівам директора Будинку, коли зайшла мова про ярмарок і кавування. Звісно, хтось десь може подумати, що тут, у славнозвісній будівлі НСПУ, відбуватиметься справжній Сорочинський ярмарок (це жахливо!)… Звісно, фуршети в Будинку заборонені (писаний цей закон чи ні, мені невідомо, але це – закон, який поширюється, щоправда, не на всіх, але зараз не про те…), тож ні про яке «розпиття» кави, навіть від спонсора, не могло бути й мови. І тим більшим було моє здивування, коли нам то все дозволили! Навіть кавування в приміщенні секретаріату! То було майже диво! Але на тому дива й скінчилися. Так, про ярмарок і каву із п. Валерієм Герасимчуком (директором Будинку) було домовлено заздалегідь. А от фотографування… стало для п. Валерія справжнім «сюрпризом»!
Не уявляючи наперед розмаху фото-акції, я і сама була дещо здивована: думала, що йдеться про фото-фіксування ходу дискусії і концерту, аж раптом… таке! Справжні середньовічні строї, реконструйовані учасниками театру історичного танцю «Алентрада»… Справжній профі – фотограф Іван Єршов із професійною апаратурою… І справжні моделі, готові задля доброчинності позувати всюди (біля кожного старовинного каміну! на тлі кожної багато «розкахльованої» стіни!)…
То було справжнє «заворушення» в стінах НСПУ! Ризикну припустити, що останнього разу щось подібне (звісно, у значно більших масштабах!) відбувалось тут в епоху «помаранчевої революції», коли всюди сновигали прихильники попереднього президента країни, а на першому поверсі навіть було встановлено похідну «пічку»! Але часи змінюються… І відтоді НСПУ перетворилась ледь не на комерційну організацію, яка якнайоптимальніше використовує кожну деталь спілчанського інтер’єру. Виявляється, за годину фотозйомки у цих стінах треба викласти аж сто євро! І саме таку суму намагалися отримати від волонтерів Благодійної організації, які намагаються зібрати кошти для дітей, хворих на онкологію, які перебувають на лікуванні в Охматдиті! Достойно справжніх представників справжнього (із посвідченнями членів НСПУ!) красного письменства, чи не так? На щастя, вдалося таки умовити «фінансистів» від НСПУ не стягувати плати за використання («зазнимкування») пишного оздоблення секретаріату, конференц-зали і центральних сходів цього колишнього будинку сахарозаводчика Сімхи Лібермана, у якому, до речі, за віднайденою волонтерами інформацією, колись давно, хоча й недовго (у 1929 – 1930 роках), розташовувались дитяча консультація Охматдиту і дитячий садочок для дітей безробітних імені Надії Крупської.
Оскільки наші організаторські емоції вже вгамувалися, щиро дякуємо керівництву НСПУ і адміністрації Будинку письменників за можливість проведення такої акції, і за всі послаблення режиму, які були здійснені задля нас! Ми розуміємо, наскільки важко даються кожній людині внутрішні зміни, але й сподіваємось, вони відбулися – хоча б най-найменші, бо коли йдеться про світоглядні зрушення, враховується кожен мікрон! Особливу подяку висловлюємо п. Валерію Герасимчукові: саме йому судилося тримати цей удар! І він його витримав, бо наостанок обдарував нас (укупі з волонтерами), хоча й утомленою, але щирою посмішкою…
Як би там не було, нам усе вдалося! Відбулися конкурс поезії у двох номінаціях («для дітей» і «для всіх»), літературна дискусія (за участі письменників Сергія Соловйова, Миколи Семенюка, Андрія Мединського, Геннадія Горового, Валентини Захабури та інших), анкетування (у межах дискусії), концерт сучасної музики, доброчинний ярмарок, кавова вечірка (із обміном книжки або іграшки на гарячий напій), доброчинна фото-сесія.
За інформацією, поширеною координаторами групи допомоги дітям імені Даші Євдокимової «Дар янгола» (співорганізаторів події), під час акції було зібрано 2939,1 грн. Щиро дякую всім учасникам – і літстудійцям, і гостям! Сподіваюсь, це не останній доброчинний захід літстудії.
Долучайтеся до нас! Допомогти комусь, хто того потребує – це не єдина, але реальна можливість жити справжнім життям! Житимемо?
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
