ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Занавішує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля своєю габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомим чужинцем, супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже про

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (моряк)
finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-16 22:12:27
Переглядів сторінки твору 3815
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 01:16:08 ]
Оце я щось цікавеньке пропустила... Виявляється, ліричного героя в армію забрали! Чи він за своєю волею пішов? А як же послушниця? Невже все навіки позаду?
А взагалі цікава перспектива: з монастиря в морячки. Как с корабля на бал. Тільки навпаки.

Успіхів Вашому непостійному лір.героєві! Істинний поет!
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:08:24 ]
Я уже не знаю, верить его рассказам или самому анализировать скудные детали его биографии, ибо интересная фреска складывается. Упоминания об оставленных женщинах (а, возможно, и семьях), о ежедневной работе на алименты и финансовую помощь, метания между обычнейшей якуткой и послушницей (так по-моему), суточные дежурства в какой-то едва ли не пожарной части, а теперь, оказывается, в портупее на ядерном флоте. Мичман, что ли, или офицер? Упоминание о Ломоносове не как о поэте, а как об ученом, открывшем закон, который в дальнейшем получил широчайшее развитие, также было сделано наверняка неспроста. А не пострадал ли он от лучевой болезни? Реакторы ведь не только что-то дают, но и что-то отнимают. И в этом есть проявление бессмертного закона, о котором я также слышал - закона компенсаций. Ничто ведь не проходит бесследно. А непостоянство в настроении говорит о мощном творческом начале это ЛГ, скромность - о воспитанности.
Спасибон )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кум Микола (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 02:13:41 ]
частіше до баришень виходь, морячок, а то всю форму переведеш...;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:15:37 ]
И от общения с барышнями можно похудеть, что приведет и к смене полноты с XL на меньшую. Портупея - это пустяк. Два новых отверстия - и она затянута.
А барышням свойственно изводить то лукавыми обещаниями, то изменами, то просто неопределенностью. Не от того ли мужика тянет к бабам попроще?
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 09:52:01 ]
Ось це наш парень. Зразу флотську виправку видно. Не те що щурі сухопутні, кавуна за ремень засунути можна.
А куди лімерики пропали?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 10:05:21 ]
Наверное, не стоило их оставлять.
Во-первых, в запасниках сайта есть и другие, написанные, соответственно, и другими поэтами. То есть, своеобразная ниша уже занята. Зачем же толкаться? Потом я сомневаюсь в том, что мои могут быть встречены с должным пониманием. Хорошо, что их позитивно встретил ты, Мария, Любовь.
Мои лимерики могли быть бессмысленными, но они такими и должны быть, в то же время в них наблюдалась какая-то логика. Это минус или плюс?
Как рассудить...
Поэтической образности в них маловато, а поэтов или читателей из числа современных искателей интересуют, наверное, новые поэтические образы. А что находят? Географию (ибо она д.б. в лимериках), незатейливый юмор (а он и должен быть таким)?
В общем, убрал, но голова работает и в направлении новых. Придумывать бессмыслицы не легче, чем тужиться в поиске новых поэтических образов для своих стихотворений. И не писать, если даже и пишется, это тоже нелегко. Но это способствует выработке в себе стойких позитивных моральных качеств, одним из которых есть сила воли.
Спасибон. Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 21:44:07 ]
уважаемый Алексей, я в шоке от вашего литгероя и всего выше сказанного, просто рву живот от смеха, ну он у вас и мечтатель, то в Сибири, то на флоте, то...желаю Вам не останавливаться, и испробовать свой талант и талант героя во всех ролях!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:37:57 ]
Но он таков, Вика.
Фантазирует он или врет, мне неведомо.
Но он живой человек, а не какая-то досужая выдумка, "барабашка" или зомби.
А люди - это наивысшая ценность нашей планеты, наряду, конечно же, с фауной и флорой, после ее (планеты) самой. Я его слушаю, часто не веря рассказанному им. Но возразить не могу. Более того - если есть возможность, то пробую ловить его на слове. Не-а. Не врет, получается.
Поэтому я, совершенно не приукрашивая, переписываю рассказанное им так, как мы видим.
Спасибон за пожелание.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:16:52 ]
Куди нам, піхотинцям, за "ядерним" моряком... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:45:24 ]
Я вот пробую успевать.
Уже морскую походку разучиваю, плевки по ветру, курение в рукав, привычку не оставлять ладонь в раскрыве двери или люка, во время рассматривания чего-то вдали инстинктивно складывать ладони в форму бинокля, одевая свой лисий треух, середину его выравниваю по воображаемой кокарде. И, конечно же, выглядеть всегда молодцевато. Кое-что удается.
Спасибон. Попробуй, Мишель, и тебе удастся. Я когда-то ДСШ по классу футбола занимался, и мы все ходили так, словно бы у нас по мячу подмышкой. Сейчас смешно вспоминать - но было ведь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 15:57:08 ]
То все бутафорія. Три речі не дозволить собі моряк ніколи. Не плюне в море, не вб'є чайку і не застібне бушлат на всі гудзики.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:05:50 ]
Насчет бушлата я бы так категорически не заявлял. Разве что на берегу. Матросы еще любят бескозырку носить практически вертикально, ибо где ее еще наденешь, как не на берегу?
А в море попробуй расстегнись, да при ветре. И дело не в простудных заболеваниях, а в парусности.
Я узнаю у ЛГ. Может быть, они еще чего-то не делают?
Я знаю, что они женщин бросают, пьют и упиваются, тратятся до последнего рубля, в карты играют, матерятся. А кое-кто мечтает о еще никем не найденных сокровищах Таинственного острова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 16:31:09 ]
Я ж сказав "на всі". А хоч один не застібнутий це вже і є не всі.
А п'ють. І багато п'ють. І Зімній брали. І казачкі їх ще з громадянської пам'ятають. І все інше. Але то на судах. На кораблях дисципліна, брат.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:37:19 ]
А капитан и командир - это два разных человека )))