ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.11 20:41
небосвітло вищезає
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог

Ірина Вовк
2026.09.11 18:51
ЦИКЛ І МЕСОПОТАМІЯ (Додаток)

«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.

С М
2026.09.11 16:51
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?

Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім

Ольга Садкова
2026.09.11 15:18
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.

По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.

Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.

Марія Дем'янюк
2026.09.11 13:18
Білка бігає по гілках,
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.

Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!

Борис Костиря
2026.09.11 12:29
Відбувся у природі збій,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.

Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,

Вячеслав Руденко
2026.09.11 11:37
Не сумно, ні! — палає бовдур,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.

Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,

Віктор Кучерук
2026.09.11 06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.

Артур Сіренко
2026.09.10 22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло

хома дідим
2026.09.10 21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс

Ольга Садкова
2026.09.10 21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.

Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,

Євген Федчук
2026.09.10 19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по

Вячеслав Руденко
2026.09.10 15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.

Борис Костиря
2026.09.10 12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.

Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети

Ірина Вовк
2026.09.10 08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється

Вячеслав Руденко
2026.09.10 08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (моряк)
finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-16 22:12:27
Переглядів сторінки твору 3946
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 01:16:08 ]
Оце я щось цікавеньке пропустила... Виявляється, ліричного героя в армію забрали! Чи він за своєю волею пішов? А як же послушниця? Невже все навіки позаду?
А взагалі цікава перспектива: з монастиря в морячки. Как с корабля на бал. Тільки навпаки.

Успіхів Вашому непостійному лір.героєві! Істинний поет!
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:08:24 ]
Я уже не знаю, верить его рассказам или самому анализировать скудные детали его биографии, ибо интересная фреска складывается. Упоминания об оставленных женщинах (а, возможно, и семьях), о ежедневной работе на алименты и финансовую помощь, метания между обычнейшей якуткой и послушницей (так по-моему), суточные дежурства в какой-то едва ли не пожарной части, а теперь, оказывается, в портупее на ядерном флоте. Мичман, что ли, или офицер? Упоминание о Ломоносове не как о поэте, а как об ученом, открывшем закон, который в дальнейшем получил широчайшее развитие, также было сделано наверняка неспроста. А не пострадал ли он от лучевой болезни? Реакторы ведь не только что-то дают, но и что-то отнимают. И в этом есть проявление бессмертного закона, о котором я также слышал - закона компенсаций. Ничто ведь не проходит бесследно. А непостоянство в настроении говорит о мощном творческом начале это ЛГ, скромность - о воспитанности.
Спасибон )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кум Микола (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 02:13:41 ]
частіше до баришень виходь, морячок, а то всю форму переведеш...;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:15:37 ]
И от общения с барышнями можно похудеть, что приведет и к смене полноты с XL на меньшую. Портупея - это пустяк. Два новых отверстия - и она затянута.
А барышням свойственно изводить то лукавыми обещаниями, то изменами, то просто неопределенностью. Не от того ли мужика тянет к бабам попроще?
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 09:52:01 ]
Ось це наш парень. Зразу флотську виправку видно. Не те що щурі сухопутні, кавуна за ремень засунути можна.
А куди лімерики пропали?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 10:05:21 ]
Наверное, не стоило их оставлять.
Во-первых, в запасниках сайта есть и другие, написанные, соответственно, и другими поэтами. То есть, своеобразная ниша уже занята. Зачем же толкаться? Потом я сомневаюсь в том, что мои могут быть встречены с должным пониманием. Хорошо, что их позитивно встретил ты, Мария, Любовь.
Мои лимерики могли быть бессмысленными, но они такими и должны быть, в то же время в них наблюдалась какая-то логика. Это минус или плюс?
Как рассудить...
Поэтической образности в них маловато, а поэтов или читателей из числа современных искателей интересуют, наверное, новые поэтические образы. А что находят? Географию (ибо она д.б. в лимериках), незатейливый юмор (а он и должен быть таким)?
В общем, убрал, но голова работает и в направлении новых. Придумывать бессмыслицы не легче, чем тужиться в поиске новых поэтических образов для своих стихотворений. И не писать, если даже и пишется, это тоже нелегко. Но это способствует выработке в себе стойких позитивных моральных качеств, одним из которых есть сила воли.
Спасибон. Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 21:44:07 ]
уважаемый Алексей, я в шоке от вашего литгероя и всего выше сказанного, просто рву живот от смеха, ну он у вас и мечтатель, то в Сибири, то на флоте, то...желаю Вам не останавливаться, и испробовать свой талант и талант героя во всех ролях!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:37:57 ]
Но он таков, Вика.
Фантазирует он или врет, мне неведомо.
Но он живой человек, а не какая-то досужая выдумка, "барабашка" или зомби.
А люди - это наивысшая ценность нашей планеты, наряду, конечно же, с фауной и флорой, после ее (планеты) самой. Я его слушаю, часто не веря рассказанному им. Но возразить не могу. Более того - если есть возможность, то пробую ловить его на слове. Не-а. Не врет, получается.
Поэтому я, совершенно не приукрашивая, переписываю рассказанное им так, как мы видим.
Спасибон за пожелание.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:16:52 ]
Куди нам, піхотинцям, за "ядерним" моряком... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:45:24 ]
Я вот пробую успевать.
Уже морскую походку разучиваю, плевки по ветру, курение в рукав, привычку не оставлять ладонь в раскрыве двери или люка, во время рассматривания чего-то вдали инстинктивно складывать ладони в форму бинокля, одевая свой лисий треух, середину его выравниваю по воображаемой кокарде. И, конечно же, выглядеть всегда молодцевато. Кое-что удается.
Спасибон. Попробуй, Мишель, и тебе удастся. Я когда-то ДСШ по классу футбола занимался, и мы все ходили так, словно бы у нас по мячу подмышкой. Сейчас смешно вспоминать - но было ведь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 15:57:08 ]
То все бутафорія. Три речі не дозволить собі моряк ніколи. Не плюне в море, не вб'є чайку і не застібне бушлат на всі гудзики.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:05:50 ]
Насчет бушлата я бы так категорически не заявлял. Разве что на берегу. Матросы еще любят бескозырку носить практически вертикально, ибо где ее еще наденешь, как не на берегу?
А в море попробуй расстегнись, да при ветре. И дело не в простудных заболеваниях, а в парусности.
Я узнаю у ЛГ. Может быть, они еще чего-то не делают?
Я знаю, что они женщин бросают, пьют и упиваются, тратятся до последнего рубля, в карты играют, матерятся. А кое-кто мечтает о еще никем не найденных сокровищах Таинственного острова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 16:31:09 ]
Я ж сказав "на всі". А хоч один не застібнутий це вже і є не всі.
А п'ють. І багато п'ють. І Зімній брали. І казачкі їх ще з громадянської пам'ятають. І все інше. Але то на судах. На кораблях дисципліна, брат.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:37:19 ]
А капитан и командир - это два разных человека )))