ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (моряк)
finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-16 22:12:27
Переглядів сторінки твору 3220
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 01:16:08 ]
Оце я щось цікавеньке пропустила... Виявляється, ліричного героя в армію забрали! Чи він за своєю волею пішов? А як же послушниця? Невже все навіки позаду?
А взагалі цікава перспектива: з монастиря в морячки. Как с корабля на бал. Тільки навпаки.

Успіхів Вашому непостійному лір.героєві! Істинний поет!
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:08:24 ]
Я уже не знаю, верить его рассказам или самому анализировать скудные детали его биографии, ибо интересная фреска складывается. Упоминания об оставленных женщинах (а, возможно, и семьях), о ежедневной работе на алименты и финансовую помощь, метания между обычнейшей якуткой и послушницей (так по-моему), суточные дежурства в какой-то едва ли не пожарной части, а теперь, оказывается, в портупее на ядерном флоте. Мичман, что ли, или офицер? Упоминание о Ломоносове не как о поэте, а как об ученом, открывшем закон, который в дальнейшем получил широчайшее развитие, также было сделано наверняка неспроста. А не пострадал ли он от лучевой болезни? Реакторы ведь не только что-то дают, но и что-то отнимают. И в этом есть проявление бессмертного закона, о котором я также слышал - закона компенсаций. Ничто ведь не проходит бесследно. А непостоянство в настроении говорит о мощном творческом начале это ЛГ, скромность - о воспитанности.
Спасибон )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кум Микола (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 02:13:41 ]
частіше до баришень виходь, морячок, а то всю форму переведеш...;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:15:37 ]
И от общения с барышнями можно похудеть, что приведет и к смене полноты с XL на меньшую. Портупея - это пустяк. Два новых отверстия - и она затянута.
А барышням свойственно изводить то лукавыми обещаниями, то изменами, то просто неопределенностью. Не от того ли мужика тянет к бабам попроще?
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 09:52:01 ]
Ось це наш парень. Зразу флотську виправку видно. Не те що щурі сухопутні, кавуна за ремень засунути можна.
А куди лімерики пропали?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 10:05:21 ]
Наверное, не стоило их оставлять.
Во-первых, в запасниках сайта есть и другие, написанные, соответственно, и другими поэтами. То есть, своеобразная ниша уже занята. Зачем же толкаться? Потом я сомневаюсь в том, что мои могут быть встречены с должным пониманием. Хорошо, что их позитивно встретил ты, Мария, Любовь.
Мои лимерики могли быть бессмысленными, но они такими и должны быть, в то же время в них наблюдалась какая-то логика. Это минус или плюс?
Как рассудить...
Поэтической образности в них маловато, а поэтов или читателей из числа современных искателей интересуют, наверное, новые поэтические образы. А что находят? Географию (ибо она д.б. в лимериках), незатейливый юмор (а он и должен быть таким)?
В общем, убрал, но голова работает и в направлении новых. Придумывать бессмыслицы не легче, чем тужиться в поиске новых поэтических образов для своих стихотворений. И не писать, если даже и пишется, это тоже нелегко. Но это способствует выработке в себе стойких позитивных моральных качеств, одним из которых есть сила воли.
Спасибон. Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 21:44:07 ]
уважаемый Алексей, я в шоке от вашего литгероя и всего выше сказанного, просто рву живот от смеха, ну он у вас и мечтатель, то в Сибири, то на флоте, то...желаю Вам не останавливаться, и испробовать свой талант и талант героя во всех ролях!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:37:57 ]
Но он таков, Вика.
Фантазирует он или врет, мне неведомо.
Но он живой человек, а не какая-то досужая выдумка, "барабашка" или зомби.
А люди - это наивысшая ценность нашей планеты, наряду, конечно же, с фауной и флорой, после ее (планеты) самой. Я его слушаю, часто не веря рассказанному им. Но возразить не могу. Более того - если есть возможность, то пробую ловить его на слове. Не-а. Не врет, получается.
Поэтому я, совершенно не приукрашивая, переписываю рассказанное им так, как мы видим.
Спасибон за пожелание.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:16:52 ]
Куди нам, піхотинцям, за "ядерним" моряком... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:45:24 ]
Я вот пробую успевать.
Уже морскую походку разучиваю, плевки по ветру, курение в рукав, привычку не оставлять ладонь в раскрыве двери или люка, во время рассматривания чего-то вдали инстинктивно складывать ладони в форму бинокля, одевая свой лисий треух, середину его выравниваю по воображаемой кокарде. И, конечно же, выглядеть всегда молодцевато. Кое-что удается.
Спасибон. Попробуй, Мишель, и тебе удастся. Я когда-то ДСШ по классу футбола занимался, и мы все ходили так, словно бы у нас по мячу подмышкой. Сейчас смешно вспоминать - но было ведь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 15:57:08 ]
То все бутафорія. Три речі не дозволить собі моряк ніколи. Не плюне в море, не вб'є чайку і не застібне бушлат на всі гудзики.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:05:50 ]
Насчет бушлата я бы так категорически не заявлял. Разве что на берегу. Матросы еще любят бескозырку носить практически вертикально, ибо где ее еще наденешь, как не на берегу?
А в море попробуй расстегнись, да при ветре. И дело не в простудных заболеваниях, а в парусности.
Я узнаю у ЛГ. Может быть, они еще чего-то не делают?
Я знаю, что они женщин бросают, пьют и упиваются, тратятся до последнего рубля, в карты играют, матерятся. А кое-кто мечтает о еще никем не найденных сокровищах Таинственного острова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 16:31:09 ]
Я ж сказав "на всі". А хоч один не застібнутий це вже і є не всі.
А п'ють. І багато п'ють. І Зімній брали. І казачкі їх ще з громадянської пам'ятають. І все інше. Але то на судах. На кораблях дисципліна, брат.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:37:19 ]
А капитан и командир - это два разных человека )))