ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Артур Сіренко
2026.10.26 22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (моряк)
finita la commedia

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-16 22:12:27
Переглядів сторінки твору 4070
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-11-17 01:16:08 ]
Оце я щось цікавеньке пропустила... Виявляється, ліричного героя в армію забрали! Чи він за своєю волею пішов? А як же послушниця? Невже все навіки позаду?
А взагалі цікава перспектива: з монастиря в морячки. Как с корабля на бал. Тільки навпаки.

Успіхів Вашому непостійному лір.героєві! Істинний поет!
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:08:24 ]
Я уже не знаю, верить его рассказам или самому анализировать скудные детали его биографии, ибо интересная фреска складывается. Упоминания об оставленных женщинах (а, возможно, и семьях), о ежедневной работе на алименты и финансовую помощь, метания между обычнейшей якуткой и послушницей (так по-моему), суточные дежурства в какой-то едва ли не пожарной части, а теперь, оказывается, в портупее на ядерном флоте. Мичман, что ли, или офицер? Упоминание о Ломоносове не как о поэте, а как об ученом, открывшем закон, который в дальнейшем получил широчайшее развитие, также было сделано наверняка неспроста. А не пострадал ли он от лучевой болезни? Реакторы ведь не только что-то дают, но и что-то отнимают. И в этом есть проявление бессмертного закона, о котором я также слышал - закона компенсаций. Ничто ведь не проходит бесследно. А непостоянство в настроении говорит о мощном творческом начале это ЛГ, скромность - о воспитанности.
Спасибон )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кум Микола (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 02:13:41 ]
частіше до баришень виходь, морячок, а то всю форму переведеш...;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 09:15:37 ]
И от общения с барышнями можно похудеть, что приведет и к смене полноты с XL на меньшую. Портупея - это пустяк. Два новых отверстия - и она затянута.
А барышням свойственно изводить то лукавыми обещаниями, то изменами, то просто неопределенностью. Не от того ли мужика тянет к бабам попроще?
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 09:52:01 ]
Ось це наш парень. Зразу флотську виправку видно. Не те що щурі сухопутні, кавуна за ремень засунути можна.
А куди лімерики пропали?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 10:05:21 ]
Наверное, не стоило их оставлять.
Во-первых, в запасниках сайта есть и другие, написанные, соответственно, и другими поэтами. То есть, своеобразная ниша уже занята. Зачем же толкаться? Потом я сомневаюсь в том, что мои могут быть встречены с должным пониманием. Хорошо, что их позитивно встретил ты, Мария, Любовь.
Мои лимерики могли быть бессмысленными, но они такими и должны быть, в то же время в них наблюдалась какая-то логика. Это минус или плюс?
Как рассудить...
Поэтической образности в них маловато, а поэтов или читателей из числа современных искателей интересуют, наверное, новые поэтические образы. А что находят? Географию (ибо она д.б. в лимериках), незатейливый юмор (а он и должен быть таким)?
В общем, убрал, но голова работает и в направлении новых. Придумывать бессмыслицы не легче, чем тужиться в поиске новых поэтических образов для своих стихотворений. И не писать, если даже и пишется, это тоже нелегко. Но это способствует выработке в себе стойких позитивных моральных качеств, одним из которых есть сила воли.
Спасибон. Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 21:44:07 ]
уважаемый Алексей, я в шоке от вашего литгероя и всего выше сказанного, просто рву живот от смеха, ну он у вас и мечтатель, то в Сибири, то на флоте, то...желаю Вам не останавливаться, и испробовать свой талант и талант героя во всех ролях!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:37:57 ]
Но он таков, Вика.
Фантазирует он или врет, мне неведомо.
Но он живой человек, а не какая-то досужая выдумка, "барабашка" или зомби.
А люди - это наивысшая ценность нашей планеты, наряду, конечно же, с фауной и флорой, после ее (планеты) самой. Я его слушаю, часто не веря рассказанному им. Но возразить не могу. Более того - если есть возможность, то пробую ловить его на слове. Не-а. Не врет, получается.
Поэтому я, совершенно не приукрашивая, переписываю рассказанное им так, как мы видим.
Спасибон за пожелание.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:16:52 ]
Куди нам, піхотинцям, за "ядерним" моряком... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:45:24 ]
Я вот пробую успевать.
Уже морскую походку разучиваю, плевки по ветру, курение в рукав, привычку не оставлять ладонь в раскрыве двери или люка, во время рассматривания чего-то вдали инстинктивно складывать ладони в форму бинокля, одевая свой лисий треух, середину его выравниваю по воображаемой кокарде. И, конечно же, выглядеть всегда молодцевато. Кое-что удается.
Спасибон. Попробуй, Мишель, и тебе удастся. Я когда-то ДСШ по классу футбола занимался, и мы все ходили так, словно бы у нас по мячу подмышкой. Сейчас смешно вспоминать - но было ведь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 15:57:08 ]
То все бутафорія. Три речі не дозволить собі моряк ніколи. Не плюне в море, не вб'є чайку і не застібне бушлат на всі гудзики.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:05:50 ]
Насчет бушлата я бы так категорически не заявлял. Разве что на берегу. Матросы еще любят бескозырку носить практически вертикально, ибо где ее еще наденешь, как не на берегу?
А в море попробуй расстегнись, да при ветре. И дело не в простудных заболеваниях, а в парусности.
Я узнаю у ЛГ. Может быть, они еще чего-то не делают?
Я знаю, что они женщин бросают, пьют и упиваются, тратятся до последнего рубля, в карты играют, матерятся. А кое-кто мечтает о еще никем не найденных сокровищах Таинственного острова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 16:31:09 ]
Я ж сказав "на всі". А хоч один не застібнутий це вже і є не всі.
А п'ють. І багато п'ють. І Зімній брали. І казачкі їх ще з громадянської пам'ятають. І все інше. Але то на судах. На кораблях дисципліна, брат.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 16:37:19 ]
А капитан и командир - это два разных человека )))