ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.05.24 20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.

Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер

Володимир Каразуб
2024.05.24 19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл

Леся Горова
2024.05.24 18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.

І всотавши

Юрій Гундарєв
2024.05.24 12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…

Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,

Іван Потьомкін
2024.05.24 11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.

Віктор Кучерук
2024.05.24 07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати

Микола Соболь
2024.05.24 04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина? Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.

Микола Соболь
2024.05.23 12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова: Блок СО-СУ-КУР - свято культур, група поетів, кузня сонетів, вир транспорантів, подзвін курантів, рими-ракети, строфи-букети, в гр

Козак Дума
2024.05.23 11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат

Юрій Гундарєв
2024.05.23 11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс. На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,

Ярослав Чорногуз
2024.05.23 09:35
Я лежу, я камінь спотикання... І болить мені оця епоха, Що спіткнулась об судьбу мою. с. 22. Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка

Микола Соболь
2024.05.23 09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.

Артур Курдіновський
2024.05.23 05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Комаров / Вірші

 Иванина Василина

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Василина Іванина


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-11-24 15:02:44
Переглядів сторінки твору 5022
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.373 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.240 / 5.12)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.717
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2021.05.01 20:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-24 15:04:48 ]
Василина Іванина "***"

І тривожить, і мучить сон цей,
що приснився мені: давно
наче струни, промені сонця
я черкала своїм крилом.
Так пісенно тоді літалося,
так ширяла я в синяві!..
Не збагну ніяк, чом це сталося –
наче сили забракло мені.
До земного життя призвичаїлась,
в суєті біжать день за днем.
...Ну а крила... Вони залишаються
непотрібним уже тягарем.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-24 15:09:32 ]
Це, Василино, або один з твоїх ранніх віршів, або тут ти ускладнила все настільки, що не дуже і розбереш. Ритм четвертого рядка збережено до оригіналу і останній рядок так само з розміром. А за решту - як склалося. Без тебе не розберуся.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2010-11-26 18:30:30 ]
...ой, ОК,
а я і не знала про цей переклад :(
Звісно, ранній, ще на другому курсі написаний :(
Дякую Тобі щиро, Серденько, за увагу. Як перечитаю тверезо, будемо виправляти :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-06 21:17:00 ]
/Просто песен тогда летала я
и парила так в небесах!../ – ???
Це ж як, шановне панство, "просто песен" ?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-14 10:36:41 ]
Так, звичайно, зворот тут не "ахти". Звідки він з'явився і сам не можу достовірно сказати. Десь із підсвідомості, колись напевно в когось з письменників зустрічав. В даному контексті "просто_песен" слід розуміти як "между песен", а точніше "среди песен". Тут без корінних російських філологів навряд чи обійдеться, але поки хай залишається в такому варіанті. В одному з віршів Василини я замінив "котики" на "вербы пух". Здається це їй не сподобалось, мовляв росіяни знають значення слова "котики". А ні. Там де Урал слово "котики", як гілка розквітлої лози новина. За зауваження дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2010-12-14 22:59:43 ]
:) ОК!!! я не казала, що не сподобалось! звідки я знаю, чи знають росіяни, що таке котики :))) і в Карпатах не так кажуть – тут "мицки"...
але у цьому перекладі я би хотіла замінити "покоробились" и ще к бытию приспособилась, але не знайшла поки що інших варіантів :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-21 11:43:12 ]
Можливо так, Василино, але це не остаточний варіант.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-05 09:42:39 ]
Чего я его не заметил раньше? Опять, наверное, где-нибудь подрабатывал.
Меня глагол "па́рила" настораживает.
Речь-то о чем? О полете или о бане? По-моему, о первом, хотя я ничего не имею против бань - русских или финских.
Я однажды читал какую-то книжку Михаила Коршунова, удивляясь некоторым авторским особенностям, выражающихся в построении едва ли не каждого предложения.
Наблюдаю аналогичное. Во второй строке можно было бы написать: "виденьем нахлынув". И все было бы тип-топ. Как считаешь?
Нахожу не очень удачной такую рифму как "приспособила" - "скоробила".
А в целом стихотворение восторгает.
И мне бы хотелось написать бы что-нибудь в ту же честь. Но фантазировать не имею права.
Поэзия д.б. максимально правдивой, хотя не без элементов авторской фантазии.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-05 11:42:25 ]
З "парИла все гаразд, саме літала. А ось "приспособила - не скоробила" під великим питанням. Може щось скажеш? Тільки обов'язково довгі форми і ближче до оригіналу. Та і Василині не подобається. Я писав, варіант не остаточний. З "...виденьем нахлынув: давно..." в нормі час наче в злагоді, але може постраждати евфоніка і без того не ух ти яка. Тут Василина потрібна, а її десь немає. Що скажеш?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-05 12:09:55 ]
Насчет Василины ничего сказать не могу.
Насчет ударения могу сказать то, что в твоем стихотворении ударными является каждый второй слог начала строки. По крайней мере, с самого начала заведено было именно так.
Но затем, видимо (это я начал анализировать) возникла необходимость приблизиться к стихотворному размеру оригинала (это в результате анализа я установил его наличие) - такому как анапест.
Посему я не могу помочь сразу. Но от помощи не отказываюсь. Только вот попробую выкроить время.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-05 12:25:48 ]
Ось саме тут і вся суть. Ніяк не можу збагнути як написаний оригінал. Василина призналася, що це один з її ранніх. Я і розмір останнього рядка думав-був залишити. І збиває "прОмені-промЕні"? Іще є. За допомогу благодарствую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-06 12:29:55 ]
Гарно! Бачу, Ви Олександре з присвятою пишете.
Цікаво, чи дійде черга колись до Палагеї ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-09 12:20:31 ]
Це Паласю не присвята, це Паласю переклад вірша Василини. Я з нею, на жаль, не знайомий особисто і ніколи не бачив ні здалеку ні на фото.