26 листопада дві дівчини-садистки в Полтаві (в сусідньому будинку, перед моїм вікном...) довели подругу до суїциду. Катували цілу ніч, "під горілку" вигадували приниження. Вранці дівчина викинулася з 4-го поверху.
Вона знаходиться в комі.

Цукрову пудру віршів на столі
Спокійно залишу - не вкраде Валя.

Повчора витік глузд, як сік, з голів –
І двійко подруг третю катували.
Та, буцімто, украла пудру й лак,
Помада на губах здалась „моєю”.
„Вона б украла, підла, й „Кадиллак”,
Так не було!”.
Злоба повзла змією...

Як випили, взялися поучать -
Вогнем і склом - „подруженьку-крадійку”.
(Я саме входила, півсонна, в чат.
Сусід шукав, бо ж листопад, снодійне...).

Волосся підпалили. В унітаз
Засунули по шию – промивали.
Був поряд храм.
Спаситель їх не спас,
А янгол-охоронець... знов куняли.

Пркинулись таланти: ”Малювать!”-
І лаком „Ти - тварина” написали.
Вони гарчали - п”яні: ”Під крова-а-ать!”
А жертва м"якла, ноги їм лизала.

Повчання вбили дівчині у лоб.
"Отак злодюжок вчать повсюдно!!!"
Упало дзеркальце.
Збирали скло -
І різали, мов аркуш, спину, груди.

Стогнала зболено:"У храм піду...
Господь мої гріхи... і ваші... бачить".
Пила водичку із долонь - руду.
Мучительки жували сало, качку.

Весь одяг відібрали. Повели.
Хай випере криваву постіль жертва!
Сміялися над гіркою золи:
”Тепер не крастиме! Давай спокійно жерти.”

А жертва – уже нишком – на балкон.
Він бовванів – її єдиний вихід...

Я не почула, вироївся сон,
Її падіння - в ореолі крихіт.

Як свічка з тортика,
упала на асфальт –
під човгання,
сирени,
сміх і мат...





листопад 2010