ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.

В Горова Леся
2025.12.13 16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.

Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н

Микола Дудар
2025.12.13 12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…

Пиріжкарня Асорті
2025.12.13 08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів. І от що ми маємо в результаті. Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід

Тетяна Левицька
2025.12.13 08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.

Юрій Лазірко
2025.12.13 00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай

Борис Костиря
2025.12.12 22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.

Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (невезуха)
finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-29 20:28:45
Переглядів сторінки твору 7517
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:24:40 ]
Мне трудно дается поэтическая идентификация того или иного направления в литературе в целом. В строительстве - куда ни шло.
Спасибон. Ваши комментарии - бесценны.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 19:47:33 ]
Рассуждать, что правильно, а что нет, на бытовом уровне бессмысленно, действие ведь происходит на стыке мировоззрений, там, где благо для одного, является злом для другого. Политика – это грязный бизнес, замешанный на крови. Если бы миром правило чувство меры и справедливости, мир был бы иным. Но какие мы, таков и наш мир. По большому счёту мы выбираем правительство, чтобы оно действовало в мире от нашего имени, защищая наши интересы не как отдельных личностей, а как некоего сообщества. Отношения внутри сообществ прошли многовековую огранку и регламентируются религиями и законами. Достигла ли эта регламентация совершенства? Нет. И никто не может сказать, достигнем ли мы совершенства в этом отношении. И надо ли. Ведь любая регламентация лишает нас свободы. Даже идеальный баланс между свободой и регламентацией человеческих отношений не может быть стабильным, потому как всегда будут те, кому свободы не хватает, и те, кто всегда готов чувство собственного достоинства обменять на ощущение сытости и комфорта. Кстати, интересная вещь: право на чувство сытости и комфорта есть неотъемлемой частью чувства собственного достоинства, но при этом они могут друг другу противоречить до абсолютной несовместимости… Но в данном случае отношения личность – общество является микроуровнем, а на макроуровне располагаются отношения государство – другое государство-сообщество государств. Какого уровня достигло развитие регламентации отношений на этом уровне? Да по сути дела уровня иерархии в стае, то бишь, кто сильный, тот и прав. Любое, достигшее определённого уровня мощи, государство начинает диктовать более слабым свои правила, поскольку это хорошо для него, как для индивида. Оно навязывает свою точку зрения в экономических, этических и прочих вопросах, и чем более эгоистичны его мотивы, тем более негативны последствия для низшего по рангу. Иерархия в стае – не такая уж простая вещь, как кажется непосвящённому, но до понятия Мораль там ещё далеко. Вот и получается, что зло, внесённое сильными государствами в жизнь слабых на макроуровне, возвращается к гражданам этих сильных государств на микроуровне… До понятия Высокоразвитая Цивилизация нам ещё ох как далеко, поскольку в развитии морали и развитии науки наблюдается явный дисбаланс в пользу последней, легко отдающей себя на службу аморальности. Аморально вносить в чужое общество понятия о достижениях на поприще созидания материальных благ, в то же время не допуская его к этим благам и лишая возможности развиваться своим, предначертанным природой путём. Даже если нам кажется, что мы действуем во имя блага, в результате может оказаться, что нашими благими намерениями дорога в ад выстелена. Вот по этой – то дороге теракты и приходят. И вместо того, чтобы избегать сотворения зла на макроуровне, мы пытаемся спрятаться от него на микроуровне, развивая регламентацию нашей жизни до полного уничтожения понятия свободы во имя сытости и комфорта (Комфортно чувствовать себя в безопасности, не так ли?) А я вот иногда думаю: а если бы меня лишили большей части значимых для меня ценностей, как бы я отнеслась к той части человеческого общества, что пусть косвенно, но виновата в моих бедах, при условии, что непосредственно виновному я отомстить не могу?

Но это так… рассуждения атома более-менее стабильного вещества о химических реакциях в бурлящей смеси. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-01-30 21:39:14 ]
Вы прослушали радиопередачу об истоках терроризма :)
Вообще-то, раз на раз не приходится. Вот как, например, в последнем случае, когда 20-летний уроженец Пятигорска Виталий Раздобудько в международном (!) Домодедово отомстил не за "большую часть значимых для него ценностей", а за лидеров своей же террористической группировки "Ногайский джамаат". Немного несопоставимо, правда, Тань?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-31 00:03:11 ]
Ну,это уже из другого ряда. Ведь существуют и такие, что способны устроить террористический акт только потому, что у них деньги на выпивку закончились... или магазин закрыт... или пол дня света не было... или жена изменила... или... или... Кстати, кто-то же виноват и в том,что для некоего Рардобудько "Ногайский джамаат" стал ценностью, ведь не родился же он террористом, и рос, формировал свои взгляды не в безлюдной пустыне. Кому-то было слишком не комфортно обращать на него своё драгоценное внимание...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 21:11:56 ]
***А сейчас я в бинтах, однорукий, без уха,
Видит солнце в туманах единственный глаз.*** -
що Ви накоїли з ЛГ?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:09:36 ]
Ради его будущей (пускай хоть сотни раз случайной и неинтересной Вам) встречи с Вами, он выживет.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-31 13:15:45 ]
Що там сталося Алєксій? Попав в невеличку яму з кулаками чи надаєш посильну допомогу тим хто пережив черговий перехват у поперек?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:13:32 ]
Даже не знаю, что ответить, о Александр, после всего, о чем поведал. Во что-то одно придется не поверить.