ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (кочегарю)
Образ твору finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-21 22:11:43
Переглядів сторінки твору 9561
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 21:55:12 ]
Уже никому ничего не грозит.
С истопником проведена беседа.
Как высотник привыкает к высоте, забывая о многих метрах пропасти под ногами, так и люди иных профессий забывают об опасности - и не столько своей жизни, как жизни, окружающей их - с ее кольцевыми маршрутами трамваев, мостами, а главное - с людьми.
У меня приятель был, который за лошадьми присматривал, добрейшей души человеком. А был приятель из докторов. Редчайший циник. Но мастер своего дела. Он мне как-то плечо вправлял. Я себя ощущал тряпичной куклой. Но эта кукла выздоровела и благополучно живет и доныне.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 21:53:55 ]
Добре кочегарити, пане Олексію. Схоже, що від надмірно- емоційного стану, ваш твір самопереплавився. Відбувся природній процес відокремлення шлаку від золота. Змаліло, зміліло ваше чтиво... Проте, привабливості не втратило ні на йоту. Навпаки, читається на одному подиху. Тепер - шедевр. Спробую перейняти від вас досвід, якщо не заперечуєте, бо судячи з ваших дописувань, простіру для росту в мене вистачає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 22:05:28 ]
Я видел Ваше стихотворение, на страничке возле которого было большое количество отзывов, а, м.б., и советов. Хотел было подключиться и я, но увидел, что оно то ли печаталось, то ли прошло более или менее серьезные испытания - и я отказал себе в своем участии. И дело не в Вас и не в нем.
Я вижу, как люди цепко держатся за свои творческие достижения - я имею в виду произведения. Среди последних есть такие, которые нужно осмысливать, принимая во внимание поэтические предпочтения автора как его своеобразную поэтическую нишу, а есть и такие, что хочется по-доброму посочувствовать читателям той недавней эпохи, которым оно адресовалось (приходило в дом в ворохе газет с рекламой и прочей беллетристикой покупательского направления) и себе, что пытаюсь заниматься, по-моему, совершенно бесполезным занятием.
И возвращаюсь к себе.
Спасибон за теплое слово.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-01-24 00:00:39 ]
Олексей! Неужели критическая точка? Держись, парень! Знал бы ты, как лиричен мир с твоим присутствием... Не унывай, пожалуйста1ё


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-29 20:38:48 ]
Я с лирикой, наверное, "завязываю", Васильевич. Ибо лишняя она в нынешней суровой жизни, и годится, м.б., разве что для ночных упражнений под одеялом или для охоты с фоторужьем. Еще для ботаников-мальчиков и сентиментальных дедов старшего пред- и после- пенсионного возраста.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-24 12:08:47 ]
І я пам'ятаю одного дядька. Пішов на болото зимою, покосити трохи по люду на підстилку худобі. Якраз облава була на "славних лицарів" УПА. Навіть не розбиралися - зимою і з косою, значить носив в схрон їсти банді. 25 років Воркути. Але після краху товариша Сталіна випустили. Зняли судимість, вибачилися. Мовляв, помилочка вийшла. Тільки сім років "корисного воркутинського клімату" за вину без вини не повернули.
А в нас вугілля тепер навіть донецького немає. Кажуть дорого, а платити у вас немає чим. Скоро і земельку будуть віднімати, щоб виправити "перекоси жовтня сімнадцятого". То-то сміху буде.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-29 20:34:05 ]
Земля должна быть в руках рачительного хозяина.
А история, рассказанная тобой, страшная.
Я же мужикам в палате вот уже как неделю другие рассказываю.
Удач-дач-дач.
Я не ожидал такого внимания.


1   2   3   Переглянути все