ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.01.15 21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість

С М
2026.01.15 21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне

снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець

Ярослав Чорногуз
2026.01.15 20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.

Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?

Євген Федчук
2026.01.15 19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє

Юлія Щербатюк
2026.01.15 13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.

Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим

Ольга Олеандра
2026.01.15 11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.

Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати

Борис Костиря
2026.01.15 10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.

Я дива жду в задушливій буденності.

Віктор Кучерук
2026.01.15 07:44
Уже добре утоптаний сніг
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...

Ярослав Чорногуз
2026.01.14 19:17
Мільйонами світять у небі зірки,
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.

У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -

Володимир Мацуцький
2026.01.14 18:23
Моє варення їсть оса,
Допоки їм я суп.
Варення буду їсти сам,
Я прожену осу.

Осу я миттю зачавлю,
Вона поганий гість
Чого осу я не люблю?

Микола Дудар
2026.01.14 12:07
І буде все гаразд.
Надіюсь, вірю… також
Відклеїться маразм —
Принаймні з аміаку…

Гаразди, зазвичай,
Без усмішки не ходять
Маразм з маразмом, хай…

Борис Костиря
2026.01.14 10:52
Не можу я зібратися докупи.
Увага розлітається, мов дим,
Розшарпаний, розбитий і закутий
В розряди вибухів, як пілігрим.
Я думкою літаю поверхово,
Не здатний осягнути глибину.
Вона бреде, немов бідак, по колу,
Не в змозі усвідомити вину.

Світлана Пирогова
2026.01.14 10:45
Здається чистим резюме зими,
Бо жодної не видно плями.
Але в хурделиці - кохання мис,
І лід блищить на свіжих зламах.

- Безвізово пройти б крізь заметіль,
Вину б зітерти й світло-тіні.
Та спростувати аксіому кіл

Іван Потьомкін
2026.01.14 09:17
Коло товаришів неохоче ширив:
Навіщо смутку додавати тим,
Кому не скоро ще до вирію
В далеку путь? Не був святим,
Але й не надто грішним.
Полюбляв тишу замість слів невтішних.
Просив : «Не кладіть у труну-тюрму,
Спаліть і попіл розвійте понад степо

Віктор Кучерук
2026.01.14 06:59
Сонце зирить з-поза хмари,
Повіває морозцем, -
Прогуляюсь трохи зараз,
Помилуюсь гожим днем.
Через гай піду до річки, -
Може, зайця сполохну,
Чи козулям невеличким
Улаштую метушню.

Марія Дем'янюк
2026.01.13 22:57
Упірнула нічка в річку,
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.

Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (кочегарю)
Образ твору finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-21 22:11:43
Переглядів сторінки твору 10803
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 21:55:12 ]
Уже никому ничего не грозит.
С истопником проведена беседа.
Как высотник привыкает к высоте, забывая о многих метрах пропасти под ногами, так и люди иных профессий забывают об опасности - и не столько своей жизни, как жизни, окружающей их - с ее кольцевыми маршрутами трамваев, мостами, а главное - с людьми.
У меня приятель был, который за лошадьми присматривал, добрейшей души человеком. А был приятель из докторов. Редчайший циник. Но мастер своего дела. Он мне как-то плечо вправлял. Я себя ощущал тряпичной куклой. Но эта кукла выздоровела и благополучно живет и доныне.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 21:53:55 ]
Добре кочегарити, пане Олексію. Схоже, що від надмірно- емоційного стану, ваш твір самопереплавився. Відбувся природній процес відокремлення шлаку від золота. Змаліло, зміліло ваше чтиво... Проте, привабливості не втратило ні на йоту. Навпаки, читається на одному подиху. Тепер - шедевр. Спробую перейняти від вас досвід, якщо не заперечуєте, бо судячи з ваших дописувань, простіру для росту в мене вистачає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-23 22:05:28 ]
Я видел Ваше стихотворение, на страничке возле которого было большое количество отзывов, а, м.б., и советов. Хотел было подключиться и я, но увидел, что оно то ли печаталось, то ли прошло более или менее серьезные испытания - и я отказал себе в своем участии. И дело не в Вас и не в нем.
Я вижу, как люди цепко держатся за свои творческие достижения - я имею в виду произведения. Среди последних есть такие, которые нужно осмысливать, принимая во внимание поэтические предпочтения автора как его своеобразную поэтическую нишу, а есть и такие, что хочется по-доброму посочувствовать читателям той недавней эпохи, которым оно адресовалось (приходило в дом в ворохе газет с рекламой и прочей беллетристикой покупательского направления) и себе, что пытаюсь заниматься, по-моему, совершенно бесполезным занятием.
И возвращаюсь к себе.
Спасибон за теплое слово.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-01-24 00:00:39 ]
Олексей! Неужели критическая точка? Держись, парень! Знал бы ты, как лиричен мир с твоим присутствием... Не унывай, пожалуйста1ё


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-29 20:38:48 ]
Я с лирикой, наверное, "завязываю", Васильевич. Ибо лишняя она в нынешней суровой жизни, и годится, м.б., разве что для ночных упражнений под одеялом или для охоты с фоторужьем. Еще для ботаников-мальчиков и сентиментальных дедов старшего пред- и после- пенсионного возраста.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-24 12:08:47 ]
І я пам'ятаю одного дядька. Пішов на болото зимою, покосити трохи по люду на підстилку худобі. Якраз облава була на "славних лицарів" УПА. Навіть не розбиралися - зимою і з косою, значить носив в схрон їсти банді. 25 років Воркути. Але після краху товариша Сталіна випустили. Зняли судимість, вибачилися. Мовляв, помилочка вийшла. Тільки сім років "корисного воркутинського клімату" за вину без вини не повернули.
А в нас вугілля тепер навіть донецького немає. Кажуть дорого, а платити у вас немає чим. Скоро і земельку будуть віднімати, щоб виправити "перекоси жовтня сімнадцятого". То-то сміху буде.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-29 20:34:05 ]
Земля должна быть в руках рачительного хозяина.
А история, рассказанная тобой, страшная.
Я же мужикам в палате вот уже как неделю другие рассказываю.
Удач-дач-дач.
Я не ожидал такого внимания.


1   2   3   Переглянути все