ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 3)
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
* 208 *
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Франко. Три жінки
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Гексакварки іще не відкриті
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Третій радянський голод 1946-1947 років
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
* * *
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
ЙОНА
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
"Оце б весні хвалу співати..."
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
Гарольд Барило (Genesis)
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 2)
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
* * *
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
* 207 *
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Трагедія
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Іван Потьомкін
2026.09.19 21:05
***
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до

Ольга Садкова
2026.09.19 20:28
"У блакитнім просторі безмежнім..."
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.

Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,

Юрій Лазірко
2026.09.19 16:37
Моя Бамбіна -- Альбом Теревені від Зеня -- батярські пісні
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...

1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Світлий (1968) / Вірші

  Воспоминание о Любви.

Послушай, послушай, послушай…
Рассказ мой о давней вине.
Послушай, однажды, послушай
Любовь приходила ко мне.

...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-04 15:59:34
Переглядів сторінки твору 18397
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.324 / 5  (4.886 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 3.804 / 4.5  (4.709 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2018.04.09 14:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 16:58:17 ]
"Мы же
были все такими,
Словно
нас не разлучали" - очень светло сказано, сердце откликнулось.
А взгляните, может лучше сказать "без лица в вуали", потому что "у вуали" воспринимается как "возле вуали"
Искренне – О.Л.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 21:58:46 ]
Дякую, Олю, за світлий коментар.
Маєте рацію. Так сприймається краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 21:19:31 ]
"Знаешь,
мне так одиноко." - надзвичайно! Чесно!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:18:06 ]
Приємно - взаємно. Надзвичайно. Щиро.
Дякую, Костянтине, за плече підтримки.

З повагою ВС.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 21:29:15 ]
гарно!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:19:23 ]
Дякую, Тетяно.
Радий вітати Вас на моїй сторінці.

ВС.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:15:12 ]
Не розумію реакції Редакції Майстерень. Можливо, що це і ознака порядності штовхати низькою оцінкою в спину (без жодних пояснень). Залишається лише здогадуватися чим так дошкулив цей вірш... (На цей раз, про ПМ тут нічого не згадувалося). Може, в ньому бракує сексуальності і пристрасті. Чи просто - попав в немилість. І по чому краще стусонути, як не по творах автора. Якщо так, то і нехай.

Як там у Ігоря Талькова:

"Говорят, я крамольный поэт, пусть говорят, Бог им судья.
Придут времена, и подует освежающий бриз, и оценят наш сегодняшний риск
Наши друзья, наши друзья".

А поки редакція Майстерень відмовчується. Ось здається вже і вони.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:55:40 ]
Не слід боятися такої реакції, гірше - її відсутність, а так вірш не залишив байдужим і викликав у кожного свої ( не завжди позитивні) асоціації, це зовсім не Ваша провина. Раджу до цього віднестися по-філософськи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:09:12 ]
Дякую, Наталю !
Ваші роздуми, як і поради цілком слушні. Стерплю і перейду босоніж і через цю стерню невдач і успіхів.
Загартуюсь смиренням вітру і спокоєм води.
Тим більше, коли поруч є такі друзі.

Щиро дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:17:31 ]
Сумна реальність знов Тебе вколола
Своїм колючим поглядом у душу,
Знов за добро і правду платять болем,
Та ти, як завше, все стерпіти мусиш!
Усе, що нам дається - зле і добре,
Приймати маєш Ти, як неминуче.
І знай – лиш серце чисте та хоробре
Здолати зможе всі життєві кручі!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:24:34 ]
У грудях ніби подих застрягає,
А серце вістрям кіл тупий проб’є.
Це знову одинокість огортає,
І знову хтось напій цей подає.
Напій терпкий, з кровавою піною,
І смак його нестерпний і важкий.
Незрозумілий відчай з гіркотою,
І дика біль, і жах наднелюдський.
І хочеться відкинути рукою,
І хочеться втікати у світи.
Та світ стає суцільною стіною.
І на губах напій цей розтає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:26:27 ]
Погляд мав бути "мерзенним", а чомусь написалось "колючим" і вийшло наче "масло масляне", та Ви, сподіваюсь, все і так вірно зрозуміли...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:30:00 ]
Коли світ жорстокий так боляче ранить у груди
Й здається безвихідь, не можеш нещастя здолати,
Ти вір, що новий день до Тебе привітнішим буде
І завтра зумієш вершини життєві здолати,
А ще ворогів Ти поставиш усіх на коліна,
Бо Ти - духом сильний, а що головніше – Людина!
Вір – сонечко з неба промінчик тепла посилає,
Він світить й для Тебе, самотність Твою проганяє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:32:57 ]
Розпач і біль - два супутники вірні
На роздоріжжі і в самоті.
Десь розгубилися друзі і рідні,
І одиноко в краю цім мені.
Я би і втік, куди бігти - не знаю,
Я би і вмер, але жити - ще час.
А тому мучаюсь, каюсь, караюсь,
Доки надії вогник не згас.

Груди мої вогонь обпікає,
Обруч стальний міцно голову стис.
Хто я такий? І чого тут шукаю?
Чому до світу я цього не звик?
Я тут чужий, і мене не приймають,
Все відбувається, ніби вві сні,
Але я вірю, що щось-таки маю,
Що не дозволить зламатись мені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 23:36:08 ]
Хіба не очевидно, що вірш написаний не зовсім російською мовою? Та й ритмізація на "3"? До чого тут щось інше?
Пане Василю, вам напевно десятки разів зауважували вже тут, що ритм у вас постійно збивається. Що не гарно допускати збіги приголосних там, де це легко уникнути.

Зрештою тут Майстерні, і тих, хто не править свої тексти, не працює над ними, сварять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:47:16 ]
Звісно, що вірш написано китайськими ієрогліфами з єврейським акцентом.
Так, Володимире! Мені вже тут десятки раз ввічливо натякають, що чванитися тут можна лише спокусливою строфою, вишуканою римою, і ритмом зі світом в ногу.
І куди вже нам смертним до розуміння збігу приголосних, діє-форм і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:40:39 ]
Втікаєш від міста шаленого ритмів,
Від правил, умовностей і алгоритмів,
Від натовпу злого, що лють продукує,
Душевних сліпців, що не бачать й не чують.
Втікаєш від підлих людей, що навколо,
Яким насолода – завдати лиш болю,
І тільки за те, що ти ІНШИЙ - готові
Напитись твоєї ще теплої крові...
Втікаєш від гамору вулиць нечистих,
Що тільки по святах помпезно-врочисті,
Від тисяч очей, що ненавистю світять
Лишень на догоду облудному світу.
Від тих, хто могили розриті лишає,
Хто ближнього свого за ворога має.
Від зрад і лукавства жорстокого світу
До скону втікатимеш несамовито!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:49:51 ]
Десь там в синім океані,
На дні неба голубім,
Пливе човен у вигнанні,
Човен трьох моїх вітрил.
Одна - то світи незнанні,
А дві - крила золоті,
А три - мої невблаганні.
Це ти - острів моїх мрій.
Це ти - острів мій незнаний,
Це ти - в хвилях самоти,
Це ти - берег із омани,
Це ти - друже, назавжди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-05 00:15:41 ]
У світах самоти ми, мабуть, не одні –
Раптом хтось добре слово промовить мені,
Хтось пришле гарну звістку з далеких світів
І розвіє мій смуток, що в серце забрів.
Хтось молитву промовить за душу мою,
Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою,
А як ворог на мене піде із мечем –
В мить останню хтось завжди підставить плече...
Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя –
Свою душу лиш вірою зцілюю я,
А ще - Друга словами, що сум прожене
І життя моє світлом осяє земне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-05 00:25:46 ]
Не залишаймо все як є,
Напризволяще не кидаймо,
А на оновленій землі
Борімося й перемагаймо.
Ще не досягнуто мети,
Брехні не вирвано коріння.
І хто це зробить, як не ми?
Хто має це синівське вміння?


1   2   3   Переглянути все