ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
* * *
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.

Тетяна Левицька
2025.11.29 23:08
Група крові
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.

І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю

Микола Дудар
2025.11.29 21:59
***
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…

М Менянин
2025.11.29 18:07
Дай знать
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.

Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Туманність
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Світлана Пирогова
2025.11.29 16:33
Вірші для дітей
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Тернопіль. 10 днів по тому
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Час марних надій (серед падолисту)
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Мов Подорожній Камінь (Bob Dylan)
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
* * *
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.

Тетяна Левицька
2025.11.29 01:38
Боже, Боже...
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
***
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

М Менянин
2025.11.28 21:41
Грув* і грім
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.

+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +

Артур Курдіновський
2025.11.28 19:39
Відпускаю (діалог у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)

***

Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…

В Горова Леся
2025.11.28 17:51
Маленька пташко...
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.

І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!

Тетяна Левицька
2025.11.28 10:02
Від сорому
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.

Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Світлий (1968) / Вірші

  Воспоминание о Любви.

Послушай, послушай, послушай…
Рассказ мой о давней вине.
Послушай, однажды, послушай
Любовь приходила ко мне.

...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-04 15:59:34
Переглядів сторінки твору 17160
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.324 / 5  (4.886 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 3.804 / 4.5  (4.709 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2018.04.09 14:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 16:58:17 ]
"Мы же
были все такими,
Словно
нас не разлучали" - очень светло сказано, сердце откликнулось.
А взгляните, может лучше сказать "без лица в вуали", потому что "у вуали" воспринимается как "возле вуали"
Искренне – О.Л.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 21:58:46 ]
Дякую, Олю, за світлий коментар.
Маєте рацію. Так сприймається краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 21:19:31 ]
"Знаешь,
мне так одиноко." - надзвичайно! Чесно!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:18:06 ]
Приємно - взаємно. Надзвичайно. Щиро.
Дякую, Костянтине, за плече підтримки.

З повагою ВС.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 21:29:15 ]
гарно!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:19:23 ]
Дякую, Тетяно.
Радий вітати Вас на моїй сторінці.

ВС.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:15:12 ]
Не розумію реакції Редакції Майстерень. Можливо, що це і ознака порядності штовхати низькою оцінкою в спину (без жодних пояснень). Залишається лише здогадуватися чим так дошкулив цей вірш... (На цей раз, про ПМ тут нічого не згадувалося). Може, в ньому бракує сексуальності і пристрасті. Чи просто - попав в немилість. І по чому краще стусонути, як не по творах автора. Якщо так, то і нехай.

Як там у Ігоря Талькова:

"Говорят, я крамольный поэт, пусть говорят, Бог им судья.
Придут времена, и подует освежающий бриз, и оценят наш сегодняшний риск
Наши друзья, наши друзья".

А поки редакція Майстерень відмовчується. Ось здається вже і вони.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:55:40 ]
Не слід боятися такої реакції, гірше - її відсутність, а так вірш не залишив байдужим і викликав у кожного свої ( не завжди позитивні) асоціації, це зовсім не Ваша провина. Раджу до цього віднестися по-філософськи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:09:12 ]
Дякую, Наталю !
Ваші роздуми, як і поради цілком слушні. Стерплю і перейду босоніж і через цю стерню невдач і успіхів.
Загартуюсь смиренням вітру і спокоєм води.
Тим більше, коли поруч є такі друзі.

Щиро дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:17:31 ]
Сумна реальність знов Тебе вколола
Своїм колючим поглядом у душу,
Знов за добро і правду платять болем,
Та ти, як завше, все стерпіти мусиш!
Усе, що нам дається - зле і добре,
Приймати маєш Ти, як неминуче.
І знай – лиш серце чисте та хоробре
Здолати зможе всі життєві кручі!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:24:34 ]
У грудях ніби подих застрягає,
А серце вістрям кіл тупий проб’є.
Це знову одинокість огортає,
І знову хтось напій цей подає.
Напій терпкий, з кровавою піною,
І смак його нестерпний і важкий.
Незрозумілий відчай з гіркотою,
І дика біль, і жах наднелюдський.
І хочеться відкинути рукою,
І хочеться втікати у світи.
Та світ стає суцільною стіною.
І на губах напій цей розтає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:26:27 ]
Погляд мав бути "мерзенним", а чомусь написалось "колючим" і вийшло наче "масло масляне", та Ви, сподіваюсь, все і так вірно зрозуміли...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:30:00 ]
Коли світ жорстокий так боляче ранить у груди
Й здається безвихідь, не можеш нещастя здолати,
Ти вір, що новий день до Тебе привітнішим буде
І завтра зумієш вершини життєві здолати,
А ще ворогів Ти поставиш усіх на коліна,
Бо Ти - духом сильний, а що головніше – Людина!
Вір – сонечко з неба промінчик тепла посилає,
Він світить й для Тебе, самотність Твою проганяє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:32:57 ]
Розпач і біль - два супутники вірні
На роздоріжжі і в самоті.
Десь розгубилися друзі і рідні,
І одиноко в краю цім мені.
Я би і втік, куди бігти - не знаю,
Я би і вмер, але жити - ще час.
А тому мучаюсь, каюсь, караюсь,
Доки надії вогник не згас.

Груди мої вогонь обпікає,
Обруч стальний міцно голову стис.
Хто я такий? І чого тут шукаю?
Чому до світу я цього не звик?
Я тут чужий, і мене не приймають,
Все відбувається, ніби вві сні,
Але я вірю, що щось-таки маю,
Що не дозволить зламатись мені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 23:36:08 ]
Хіба не очевидно, що вірш написаний не зовсім російською мовою? Та й ритмізація на "3"? До чого тут щось інше?
Пане Василю, вам напевно десятки разів зауважували вже тут, що ритм у вас постійно збивається. Що не гарно допускати збіги приголосних там, де це легко уникнути.

Зрештою тут Майстерні, і тих, хто не править свої тексти, не працює над ними, сварять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:47:16 ]
Звісно, що вірш написано китайськими ієрогліфами з єврейським акцентом.
Так, Володимире! Мені вже тут десятки раз ввічливо натякають, що чванитися тут можна лише спокусливою строфою, вишуканою римою, і ритмом зі світом в ногу.
І куди вже нам смертним до розуміння збігу приголосних, діє-форм і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:40:39 ]
Втікаєш від міста шаленого ритмів,
Від правил, умовностей і алгоритмів,
Від натовпу злого, що лють продукує,
Душевних сліпців, що не бачать й не чують.
Втікаєш від підлих людей, що навколо,
Яким насолода – завдати лиш болю,
І тільки за те, що ти ІНШИЙ - готові
Напитись твоєї ще теплої крові...
Втікаєш від гамору вулиць нечистих,
Що тільки по святах помпезно-врочисті,
Від тисяч очей, що ненавистю світять
Лишень на догоду облудному світу.
Від тих, хто могили розриті лишає,
Хто ближнього свого за ворога має.
Від зрад і лукавства жорстокого світу
До скону втікатимеш несамовито!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:49:51 ]
Десь там в синім океані,
На дні неба голубім,
Пливе човен у вигнанні,
Човен трьох моїх вітрил.
Одна - то світи незнанні,
А дві - крила золоті,
А три - мої невблаганні.
Це ти - острів моїх мрій.
Це ти - острів мій незнаний,
Це ти - в хвилях самоти,
Це ти - берег із омани,
Це ти - друже, назавжди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-05 00:15:41 ]
У світах самоти ми, мабуть, не одні –
Раптом хтось добре слово промовить мені,
Хтось пришле гарну звістку з далеких світів
І розвіє мій смуток, що в серце забрів.
Хтось молитву промовить за душу мою,
Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою,
А як ворог на мене піде із мечем –
В мить останню хтось завжди підставить плече...
Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя –
Свою душу лиш вірою зцілюю я,
А ще - Друга словами, що сум прожене
І життя моє світлом осяє земне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-05 00:25:46 ]
Не залишаймо все як є,
Напризволяще не кидаймо,
А на оновленій землі
Борімося й перемагаймо.
Ще не досягнуто мети,
Брехні не вирвано коріння.
І хто це зробить, як не ми?
Хто має це синівське вміння?


1   2   3   Переглянути все