ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2025.08.09 13:45
У тобі без тебе (The Beatles)
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
КІТ НА КНИЖКОВОМУ РОЗВАЛІ
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
Читацький щоденник. Андрій Сем‘янків
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
1980. Кішка Рижка
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
* * *
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
В Переливаннях Вічності
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Не затьмарить ніщо натхненних
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
Відьмача. Піввертання (The Jimi Hendrix Experience)
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Утрата
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
***
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Князь московський Василь Темний
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
1958. Капосний кіт
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мовчати (газель)
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Неоднозначні думки -7
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Жила-була собачка (до 1998)
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Світлий (1968) / Вірші

  Воспоминание о Любви.

Послушай, послушай, послушай…
Рассказ мой о давней вине.
Послушай, однажды, послушай
Любовь приходила ко мне.

...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-04 15:59:34
Переглядів сторінки твору 16858
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.324 / 5  (4.886 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 3.804 / 4.5  (4.709 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2018.04.09 14:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 16:58:17 ]
"Мы же
были все такими,
Словно
нас не разлучали" - очень светло сказано, сердце откликнулось.
А взгляните, может лучше сказать "без лица в вуали", потому что "у вуали" воспринимается как "возле вуали"
Искренне – О.Л.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 21:58:46 ]
Дякую, Олю, за світлий коментар.
Маєте рацію. Так сприймається краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 21:19:31 ]
"Знаешь,
мне так одиноко." - надзвичайно! Чесно!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:18:06 ]
Приємно - взаємно. Надзвичайно. Щиро.
Дякую, Костянтине, за плече підтримки.

З повагою ВС.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 21:29:15 ]
гарно!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:19:23 ]
Дякую, Тетяно.
Радий вітати Вас на моїй сторінці.

ВС.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:15:12 ]
Не розумію реакції Редакції Майстерень. Можливо, що це і ознака порядності штовхати низькою оцінкою в спину (без жодних пояснень). Залишається лише здогадуватися чим так дошкулив цей вірш... (На цей раз, про ПМ тут нічого не згадувалося). Може, в ньому бракує сексуальності і пристрасті. Чи просто - попав в немилість. І по чому краще стусонути, як не по творах автора. Якщо так, то і нехай.

Як там у Ігоря Талькова:

"Говорят, я крамольный поэт, пусть говорят, Бог им судья.
Придут времена, и подует освежающий бриз, и оценят наш сегодняшний риск
Наши друзья, наши друзья".

А поки редакція Майстерень відмовчується. Ось здається вже і вони.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 22:55:40 ]
Не слід боятися такої реакції, гірше - її відсутність, а так вірш не залишив байдужим і викликав у кожного свої ( не завжди позитивні) асоціації, це зовсім не Ваша провина. Раджу до цього віднестися по-філософськи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:09:12 ]
Дякую, Наталю !
Ваші роздуми, як і поради цілком слушні. Стерплю і перейду босоніж і через цю стерню невдач і успіхів.
Загартуюсь смиренням вітру і спокоєм води.
Тим більше, коли поруч є такі друзі.

Щиро дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:17:31 ]
Сумна реальність знов Тебе вколола
Своїм колючим поглядом у душу,
Знов за добро і правду платять болем,
Та ти, як завше, все стерпіти мусиш!
Усе, що нам дається - зле і добре,
Приймати маєш Ти, як неминуче.
І знай – лиш серце чисте та хоробре
Здолати зможе всі життєві кручі!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:24:34 ]
У грудях ніби подих застрягає,
А серце вістрям кіл тупий проб’є.
Це знову одинокість огортає,
І знову хтось напій цей подає.
Напій терпкий, з кровавою піною,
І смак його нестерпний і важкий.
Незрозумілий відчай з гіркотою,
І дика біль, і жах наднелюдський.
І хочеться відкинути рукою,
І хочеться втікати у світи.
Та світ стає суцільною стіною.
І на губах напій цей розтає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:26:27 ]
Погляд мав бути "мерзенним", а чомусь написалось "колючим" і вийшло наче "масло масляне", та Ви, сподіваюсь, все і так вірно зрозуміли...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:30:00 ]
Коли світ жорстокий так боляче ранить у груди
Й здається безвихідь, не можеш нещастя здолати,
Ти вір, що новий день до Тебе привітнішим буде
І завтра зумієш вершини життєві здолати,
А ще ворогів Ти поставиш усіх на коліна,
Бо Ти - духом сильний, а що головніше – Людина!
Вір – сонечко з неба промінчик тепла посилає,
Він світить й для Тебе, самотність Твою проганяє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:32:57 ]
Розпач і біль - два супутники вірні
На роздоріжжі і в самоті.
Десь розгубилися друзі і рідні,
І одиноко в краю цім мені.
Я би і втік, куди бігти - не знаю,
Я би і вмер, але жити - ще час.
А тому мучаюсь, каюсь, караюсь,
Доки надії вогник не згас.

Груди мої вогонь обпікає,
Обруч стальний міцно голову стис.
Хто я такий? І чого тут шукаю?
Чому до світу я цього не звик?
Я тут чужий, і мене не приймають,
Все відбувається, ніби вві сні,
Але я вірю, що щось-таки маю,
Що не дозволить зламатись мені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 23:36:08 ]
Хіба не очевидно, що вірш написаний не зовсім російською мовою? Та й ритмізація на "3"? До чого тут щось інше?
Пане Василю, вам напевно десятки разів зауважували вже тут, що ритм у вас постійно збивається. Що не гарно допускати збіги приголосних там, де це легко уникнути.

Зрештою тут Майстерні, і тих, хто не править свої тексти, не працює над ними, сварять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:47:16 ]
Звісно, що вірш написано китайськими ієрогліфами з єврейським акцентом.
Так, Володимире! Мені вже тут десятки раз ввічливо натякають, що чванитися тут можна лише спокусливою строфою, вишуканою римою, і ритмом зі світом в ногу.
І куди вже нам смертним до розуміння збігу приголосних, діє-форм і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:40:39 ]
Втікаєш від міста шаленого ритмів,
Від правил, умовностей і алгоритмів,
Від натовпу злого, що лють продукує,
Душевних сліпців, що не бачать й не чують.
Втікаєш від підлих людей, що навколо,
Яким насолода – завдати лиш болю,
І тільки за те, що ти ІНШИЙ - готові
Напитись твоєї ще теплої крові...
Втікаєш від гамору вулиць нечистих,
Що тільки по святах помпезно-врочисті,
Від тисяч очей, що ненавистю світять
Лишень на догоду облудному світу.
Від тих, хто могили розриті лишає,
Хто ближнього свого за ворога має.
Від зрад і лукавства жорстокого світу
До скону втікатимеш несамовито!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:49:51 ]
Десь там в синім океані,
На дні неба голубім,
Пливе човен у вигнанні,
Човен трьох моїх вітрил.
Одна - то світи незнанні,
А дві - крила золоті,
А три - мої невблаганні.
Це ти - острів моїх мрій.
Це ти - острів мій незнаний,
Це ти - в хвилях самоти,
Це ти - берег із омани,
Це ти - друже, назавжди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-02-05 00:15:41 ]
У світах самоти ми, мабуть, не одні –
Раптом хтось добре слово промовить мені,
Хтось пришле гарну звістку з далеких світів
І розвіє мій смуток, що в серце забрів.
Хтось молитву промовить за душу мою,
Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою,
А як ворог на мене піде із мечем –
В мить останню хтось завжди підставить плече...
Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя –
Свою душу лиш вірою зцілюю я,
А ще - Друга словами, що сум прожене
І життя моє світлом осяє земне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-05 00:25:46 ]
Не залишаймо все як є,
Напризволяще не кидаймо,
А на оновленій землі
Борімося й перемагаймо.
Ще не досягнуто мети,
Брехні не вирвано коріння.
І хто це зробить, як не ми?
Хто має це синівське вміння?


1   2   3   Переглянути все