ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
2025.12.15
07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вяцек Вяцек /
Вірші
З пізнього напівліричного
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З пізнього напівліричного
Урбан МСМХІІ
Хрестна хода
Чи хрестовий похід
Quo vadis,
Ти,
наш новий Урбан?
Я можу стати твоїм лицарем
Але котрого ордену?
Я міг би бути новим Савлом,
Але чи ти воскреснеш перед ним?
Ти величніше усіх пірамід
Я мізерніше жмені квасолі
Але й ти не обіймеш
усіх тих
бескид
Які наймити
сіяли
мною
* * *
сповідь спайдермена
Коли я мав зо триста пар очей
з десяток рук і надцять ніг
Я нервував та бився
своїм чолом зпітнілим
об міцний горіх
(бо сь я не був таким як то усі)
Усі волали:
«Дайош сала!»
А я...
Я лишень позіхав
і в небі чумаками
зубрівку смакував
Тепер у мене
між ногами
підріс моцненький дуб
Коріннями
глибоко
заліз проклятий душогуб!
Одсохли руки, ноги здали
вдерев'яніла голова
І дупчитися лишень
тепер моя судьба
* * *
Тайни
Нехай я ніколи не побачу
Твій перший раз
Ну що ж, зараз я пробачу
Твій перший раз
Але нехай мій останній раз
Ніколи не побачиш ти
Останній раз я вибухну у всесвіт
Молочним шляхом
Серед потаємних глибин
Я ввійду в гирла дівочих галактик
І розтану метеоритним дощем
По орбітах міріадів зірок
Які ніколи так і не дізнаються
Мого імені
Як і ніколи не повірять в те,
Що я – просто людина,
Що засліплена сяйвом
Твоїх рожевих променів
Я обміняю цю тайну
На сотні твоїх
І день стане білим
А повітря – прозорим
І вчорашній сизий туман
Осяде на наших щоках
Криштально-чистою
Вранішньою
Росою
* * *
DELeВІЗОР
Ти зачиняєш галасливу скриню
І знову опиняєшся на самоті у власноруч зітканих тенетах
Тенетах
Чужих мрій та фантазій
Частка тебе продовжує буксувати
У їх карамельному полоні,
І твоя знесилена вісь марно прагне звільнитися
Од нової порції приторно-солодкого адреналіну
Ти починаєш розуміти
Що з кожним наступним зануренням
у калейдоси алюзій
Окови ставатимуть все цупкішими
А твоя облисіла карма
й надалі продовжуватиме кришталізуватися
На запітнілому від обіймів екрані
Екрані
Чужих мрій та фантазій
Ти вже не раз запитував себе:
“Чого їм потрібно від мене?
Нехай собі забирають мого кота чи папугу –
Усі ж бо говорять, що од них більше пуття
Але чому я?”
Ти вже занадто дорослий, щоб задавати подібні питання
Хоча... клацни по каналам,
І на гарячому від поцілунків екрані
Ти знайдеш собі відповідь на будь-який смак
Смак
Чужих мрій та фантазій
Хрестна хода
Чи хрестовий похід
Quo vadis,
Ти,
наш новий Урбан?
Я можу стати твоїм лицарем
Але котрого ордену?
Я міг би бути новим Савлом,
Але чи ти воскреснеш перед ним?
Ти величніше усіх пірамід
Я мізерніше жмені квасолі
Але й ти не обіймеш
усіх тих
бескид
Які наймити
сіяли
мною
* * *
сповідь спайдермена
Коли я мав зо триста пар очей
з десяток рук і надцять ніг
Я нервував та бився
своїм чолом зпітнілим
об міцний горіх
(бо сь я не був таким як то усі)
Усі волали:
«Дайош сала!»
А я...
Я лишень позіхав
і в небі чумаками
зубрівку смакував
Тепер у мене
між ногами
підріс моцненький дуб
Коріннями
глибоко
заліз проклятий душогуб!
Одсохли руки, ноги здали
вдерев'яніла голова
І дупчитися лишень
тепер моя судьба
* * *
Тайни
Нехай я ніколи не побачу
Твій перший раз
Ну що ж, зараз я пробачу
Твій перший раз
Але нехай мій останній раз
Ніколи не побачиш ти
Останній раз я вибухну у всесвіт
Молочним шляхом
Серед потаємних глибин
Я ввійду в гирла дівочих галактик
І розтану метеоритним дощем
По орбітах міріадів зірок
Які ніколи так і не дізнаються
Мого імені
Як і ніколи не повірять в те,
Що я – просто людина,
Що засліплена сяйвом
Твоїх рожевих променів
Я обміняю цю тайну
На сотні твоїх
І день стане білим
А повітря – прозорим
І вчорашній сизий туман
Осяде на наших щоках
Криштально-чистою
Вранішньою
Росою
* * *
DELeВІЗОР
Ти зачиняєш галасливу скриню
І знову опиняєшся на самоті у власноруч зітканих тенетах
Тенетах
Чужих мрій та фантазій
Частка тебе продовжує буксувати
У їх карамельному полоні,
І твоя знесилена вісь марно прагне звільнитися
Од нової порції приторно-солодкого адреналіну
Ти починаєш розуміти
Що з кожним наступним зануренням
у калейдоси алюзій
Окови ставатимуть все цупкішими
А твоя облисіла карма
й надалі продовжуватиме кришталізуватися
На запітнілому від обіймів екрані
Екрані
Чужих мрій та фантазій
Ти вже не раз запитував себе:
“Чого їм потрібно від мене?
Нехай собі забирають мого кота чи папугу –
Усі ж бо говорять, що од них більше пуття
Але чому я?”
Ти вже занадто дорослий, щоб задавати подібні питання
Хоча... клацни по каналам,
І на гарячому від поцілунків екрані
Ти знайдеш собі відповідь на будь-який смак
Смак
Чужих мрій та фантазій
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0837 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0837 seconds