Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
2026.01.09
19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
2026.01.09
18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
2026.01.09
16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
2026.01.09
15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
2026.01.09
13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
2026.01.09
11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
2026.01.09
10:35
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Рубінська (1990) /
Рецензії
Словом, а не хлібом
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Словом, а не хлібом
Джентілі Антоніо. Хліб і вода: Практичні поради на піст. – Львів: Свічадо, 2011. – 168 с.
Тіло – всезагальна тема обговорення. Телебачення, радіо, метро всіяні різноманітними способами, як покращити своє здоров’я, як схуднути, як вибрати правильний тренажерний зал… Цей список не потребує продовження. Кожен з нас знає, що я маю на увазі. Неодноразово людина, котра у ХХІ столітті живе швидкими темпами і великими відстанями задумується так чи інакше про здоровий спосіб життя. Не знаю, чи є людина, котра не пробувала хоча б якоїсь дієти, усіх жінок турбує їхня вага, як і чоловіків, зрештою. Нам показують картинки «ідеалів» і ми хочемо їх наслідувати. Ми безперервно читаємо склад продуктів, які вживаємо. Ми бігаємо. Ми ходимо на фітнес. Ми їмо менше жирної їжі. Радимося у подруги як скинути зайві два кілограми. Ми ходимо на йогу. Ми робимо все, що пропонують, але в кінцевому результаті, відмовившись від багатьох зручностей, від «неправильної» їжі, від солодкого чи смаженого, від нерегулярного харчування, від їжі на ніч, ми чомусь не почуваємо себе гармонійними чи через вінця щасливими. Ми ще більше втомлюємося від додаткового графіку самодисципліни.
Як на мене, то це відбувається тому, що за всіма цими правилами не стоїть насправді нічого такого, заради чого ми робили б всі ці «технічні» правила здорового способу життя. Зрозумійте мене правильно, я не кажу, що потрібно занедбувати себе. Просто можна подивитися на все по-іншому. Мабуть не випадково мені до рук потрапила книга Антоніо Дженнтілі «Хліб і вода: Практичні поради на піст». Ніколи раніше, я не надавала такого значення посту, як після цієї книги. Я думала, що це чергова богословська важка книга, в якій мене будуть переконувати у тому, що я повинна постити. Але ж ні. Книга мене цілковито вразила і вдихнула нове бачення, навіть нові бачення посту як такого. Автор дуже просто, а разом з тим глибоко відкриває внутрішні замки. У вступі Антоніо Джентілі каже, що піст у книзі буде розглядатися, як певна практика повернення первісної гармонії. Піст, як природня потреба організму і як релігійний досвід може навернути серце і змінити життя. Піст, медитація і молитва, - ось ці три гаранти успіху на шляху до себе. «Хліб і вода…» - не книга теоретичних знань. Тут є конкретні практики застосування посту з його терапевтичним характером і позитивними наслідками для здоров’я. Тут дуже чітко вказані харчі і правильний процес споживання їжі. Також для любителів афоризмів – у книзі подано короткий їхній словничок з найвдалішими висловлюваннями, зібраними на протязі різних епох. Також буде розділ, де любителі фізичних і дихальних вправ відведуть душу, для кращого розуміння є навіть схематичні малюнки. Також детальним є опис очищення свого організму. Загалом, у книзі є дуже багато. Кожен зможе знайти саме те, що буде цікавити лишень його.
Є час споживати їжу, а є час, щоб постити. «Справжнє щастя неможливе без справжнього здоров’я, натомість справжнє здоров’я неможливе без строгого контролю над відчуттями смаку». Піст порівнюють з ліками, які потрібно знати, коли, як і в яких дозах приймати. Маємо бути направду дорослими, мати велике відчуття відповідальності за себе і тих, хто поруч. Поміркованість тут буде найкращою нашою супутницею. Адже піст – це відмова насамперед, це позбавити себе чогось, що прив’язує чи робить залежним. Не завжди позбавлення робить позбавленими. Часто відбувається протилежний процес. Піст тут буде своєрідним шляхом до внутрішньої свободи, словом, а не хлібом, молитвою, а не бігом.
Для тих, хто любить уточнення чи деталізацію, вправний автор розповість про різні характери посту, сфери, різновиди, мотиви, умови. Антоніо Джентілі розповідає про практики посту у різних культурах у дохристиянські часи. Також книга має історії тих, хто постив і жив після народження Спасителя. Часто приємно позбутися матеріального, тоді тіло стає «мовою душі». Кожному з нас потрібна своя терапія душі.
Тіло – всезагальна тема обговорення. Телебачення, радіо, метро всіяні різноманітними способами, як покращити своє здоров’я, як схуднути, як вибрати правильний тренажерний зал… Цей список не потребує продовження. Кожен з нас знає, що я маю на увазі. Неодноразово людина, котра у ХХІ столітті живе швидкими темпами і великими відстанями задумується так чи інакше про здоровий спосіб життя. Не знаю, чи є людина, котра не пробувала хоча б якоїсь дієти, усіх жінок турбує їхня вага, як і чоловіків, зрештою. Нам показують картинки «ідеалів» і ми хочемо їх наслідувати. Ми безперервно читаємо склад продуктів, які вживаємо. Ми бігаємо. Ми ходимо на фітнес. Ми їмо менше жирної їжі. Радимося у подруги як скинути зайві два кілограми. Ми ходимо на йогу. Ми робимо все, що пропонують, але в кінцевому результаті, відмовившись від багатьох зручностей, від «неправильної» їжі, від солодкого чи смаженого, від нерегулярного харчування, від їжі на ніч, ми чомусь не почуваємо себе гармонійними чи через вінця щасливими. Ми ще більше втомлюємося від додаткового графіку самодисципліни.
Як на мене, то це відбувається тому, що за всіма цими правилами не стоїть насправді нічого такого, заради чого ми робили б всі ці «технічні» правила здорового способу життя. Зрозумійте мене правильно, я не кажу, що потрібно занедбувати себе. Просто можна подивитися на все по-іншому. Мабуть не випадково мені до рук потрапила книга Антоніо Дженнтілі «Хліб і вода: Практичні поради на піст». Ніколи раніше, я не надавала такого значення посту, як після цієї книги. Я думала, що це чергова богословська важка книга, в якій мене будуть переконувати у тому, що я повинна постити. Але ж ні. Книга мене цілковито вразила і вдихнула нове бачення, навіть нові бачення посту як такого. Автор дуже просто, а разом з тим глибоко відкриває внутрішні замки. У вступі Антоніо Джентілі каже, що піст у книзі буде розглядатися, як певна практика повернення первісної гармонії. Піст, як природня потреба організму і як релігійний досвід може навернути серце і змінити життя. Піст, медитація і молитва, - ось ці три гаранти успіху на шляху до себе. «Хліб і вода…» - не книга теоретичних знань. Тут є конкретні практики застосування посту з його терапевтичним характером і позитивними наслідками для здоров’я. Тут дуже чітко вказані харчі і правильний процес споживання їжі. Також для любителів афоризмів – у книзі подано короткий їхній словничок з найвдалішими висловлюваннями, зібраними на протязі різних епох. Також буде розділ, де любителі фізичних і дихальних вправ відведуть душу, для кращого розуміння є навіть схематичні малюнки. Також детальним є опис очищення свого організму. Загалом, у книзі є дуже багато. Кожен зможе знайти саме те, що буде цікавити лишень його.
Є час споживати їжу, а є час, щоб постити. «Справжнє щастя неможливе без справжнього здоров’я, натомість справжнє здоров’я неможливе без строгого контролю над відчуттями смаку». Піст порівнюють з ліками, які потрібно знати, коли, як і в яких дозах приймати. Маємо бути направду дорослими, мати велике відчуття відповідальності за себе і тих, хто поруч. Поміркованість тут буде найкращою нашою супутницею. Адже піст – це відмова насамперед, це позбавити себе чогось, що прив’язує чи робить залежним. Не завжди позбавлення робить позбавленими. Часто відбувається протилежний процес. Піст тут буде своєрідним шляхом до внутрішньої свободи, словом, а не хлібом, молитвою, а не бігом.
Для тих, хто любить уточнення чи деталізацію, вправний автор розповість про різні характери посту, сфери, різновиди, мотиви, умови. Антоніо Джентілі розповідає про практики посту у різних культурах у дохристиянські часи. Також книга має історії тих, хто постив і жив після народження Спасителя. Часто приємно позбутися матеріального, тоді тіло стає «мовою душі». Кожному з нас потрібна своя терапія душі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
