ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.01.11 14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п

Олександр Сушко
2026.01.11 13:38
автор Артур Курдіновський

Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,

Борис Костиря
2026.01.11 11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.

Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,

Мар'ян Кіхно
2026.01.11 06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..) Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

С М
2026.01.09 21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить

Світлана Пирогова
2026.01.09 19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.

І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,

Олег Герман
2026.01.09 19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.

Іван Потьомкін
2026.01.09 18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…

Артур Курдіновський
2026.01.09 16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 Взаимонепонимание

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-24 12:24:14
Переглядів сторінки твору 8237
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.281 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.826
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-03-24 16:41:07 ]
У нас с ним один общий знак пояса Зодиака. Наверное, что-то в этом совпадении что-то есть.
Эх, перевел бы хоть кто-нибудь...
И, как все поэты, скажу как автор - описанное я пережил. Жена тому свидетель. И соседям досталось от моего настроения. Тоска - это как запой.
И поэзия, в некотором роде.

Благодарствую и за скобочки )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-03-24 17:13:30 ]
и вот итог - почти Ванн Гог...не перешагну я твой порог!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-03-24 21:18:32 ]
Загадками говоришь, о Мишель, или я малость отстал от жизни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-24 17:43:21 ]
Чудову здатність мають Ваші поезії, Алексію ІІІ, - викликати цікаві коментарі-діалоги... що створюють нові грані сприйняття... і взаєморозуміння. Вітаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-03-24 21:15:56 ]
Да, один из них я две недели т.н. удалил.
Все остальные остались. Не противопоставляя зло добру, трезвый расчет - желаниям, не поддающимся логическому анализу с позиций циничного прагматизма, я хотел бы сказать, что я продолжаю мое восхождение к вершинам Поэзии, не рассчитывая на славу и овации, и не теряя друзей и единомышленников.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-03-25 14:54:24 ]
Алексію, у другому рядочку третьої строфи лишній склад. Може, так?

И тоже, как наветчик, так же молод.

"Недопонимаю" - а про що вірш? :)

Воланд у фіналі, щоправда, наводить думки на роман Булгакова - але все ж таки? :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-03-25 16:03:55 ]
Он образный, о Валерий.
Понимание согревает, а непонимание - вселяет в душу холод. Грог - это водка з теплым чаем. Еще бывает глинтвейн. Но это нечто другое, хотя для образности это то же самое.
Моего ЛГ оболгали. Ему вменили в вину то, чего он не делал. Вот скажите, о Валерий, что можно вменить, например, мне в вину? Я не хожу с умным видом по сайту и не даю никаких глубокомысленных заключений. Стихами не донимаю тех, кому они неинтересны. И они довольно быстро сползают вниз в соответствующем столбике справа. Я не размещаю более одного стихотворения.
Я не лезу никому в душу. Я никому не пытаюсь ничего "втереть". Я могу лишь поделиться сомнениями.
Некоторые из поступков моего ЛГ (если не меня) были неправильно трактованы и на них были навешены некие ярлыки. И эта вся ерунда мололась. Глагол этот, сами понимаете, какой.
Но ЛГ не настолько бел и пушист, чтобы записываться в лебеди. И наветчик тоже.
А кто рассудит людей? Наверное, Воланд. Сознаюсь, что в выборе этого персонажа определенную роль сыграла рифма.
Как Вы понимаете, я не столько расшифровывал руны своего стихотворения, как описал одну из жизненных ситуаций.
Конечно же, проще рассказать сказку о Колобке - например, своими словами или положить ее на музыку, создав, таким образом, какую-нибудь оперу или оперетту. Но это не мое. Насколько я понимаю, у нас все занимаются каждый своим делом. И оно либо удается, либо - нет. Следовательно, оно либо его, либо - сами понимаете, чье. Может быть, кого-то более талантливого.

Насчет количества слогов. Они в разумных пределах могут "гулять". Есть такое понятие как вольный стих. Не путать его с верлибром. Верлибр - это вольное слово. М.б., я вернусь к этой строке. Посмотрим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-03-25 16:10:52 ]
Може, і для рими, але згадка про Воланда, на мій погляд, дуже вдало підійшла до філософських роздумів ЛГ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-26 11:57:39 ]
"Согрел бы пониманья легкий грог" - може "мониманье" : легкий грог согрел (что?) - пониманье...

!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-03-26 12:32:24 ]
Я имел в виду именно "легкий грог пониманья". Но я был вынужден разместить слова в таком порядке, в каком мы имеем возможность видеть, чтобы не нарушать стихотворный размер (пятистопный ямб - это классика для ронделя). Некоторые поэты умышленно делают подобные рокировки, ошибочно полагая, что это способствует вычурности, какой-то особой изящности... Моя мера была вынужденной.
Что как не понимание, согревает душу?
И каким холодом ее пронизывает непонимание...
Благодарствую за понимание.
Хорошего теплого дня.
В Питере - Сибирь. Я не мерзну, ибо привычен. Но сырость достает едва ли не внутренних органов.