Від автора:
В осіннім парку вальс танцює тиша,
Замріялося сонце золоте,
І вся природа як в останнє дише,
І п’є повітря хмільне і густе.
Коли ж на гіллях листя поріділо
І вітер мандрував туди-сюди,
Тоді якось на лавочці зустрілись
Два погляди, дві долі, два світи.

Молода жінка:
- Яка щаслива я була недавно!
Літня жінка:
- Яка щаслива я була давно!
Молода жінка:
- Як шкода, що пройшло кохання марно!
Літня жінка:
- Як добре, що минулося воно!
Молода жінка:
- Воно було яскраве і жагуче,
Як опік, як зірок далеких дар!
Літня жінка:
- Воно було тужливе і тягуче,
Немов липкий і притомний нектар.
Молода жінка:
- Як він мене любив! Шалено, палко,
Немов збирався з кимось на війну,
І деколи було його аж жалко,
Але частіш я заздрила йому.
Літня жінка:
- А я його любила так печально,
Немовби знала – це не назавжди,
І прийде день, коли, на жаль, фатально
Розійдуться дороги і світи.
Молода жінка:
- І я гадала – все це від напасті,
Так не буває в справжньому житті…
Я так боялася повірить в щастя,
Що вбила всі моменти золоті.
Літня жінка:
- А я хотіла вірить хоч хвилину
У те, що щастя все ж на світі є…
Та була я лише слабка людина,
Що не зуміла захистить своє…

Молода жінка:
- Коли скінчилось все – настала туга
Така німа, немов старе кіно,
І тільки серце билось глухо-глухо,
Немов вмирало з мрією воно…
Літня жінка:
- Коли скінчилось все – пітьма настала,
І не було із неї вороття…
Я остаточно вірить перестала
У щастя, у кохання, у життя…
І зараз дивно, що радіють люди,
Що сяє сонце і що вітер дме…
Молода жінка:
- І страшно, що кохання більш не буде,
Що щастя мою долю обмине…
Від автора:
Проміння сонця в листі загуляло,
Ще мить – і світ опуститься в пітьму.
Дві долі одна одну утішали,
І дві дороги сплелися в одну.
***
Молода жінка:
- Яка щаслива я була недавно!
Літня жінка:
- Яка щаслива я була давно!
Молода жінка:
- Як шкода, що пройшло кохання марно!
Літня жінка:
- Як шкода, що минулося воно!


20-27 квітня, 2008 р.