Гарно... Особливо сподобалась 2-га строфа...

Юльчик, молодчина. Я ще сюди повернусь (на млинці :)

звучить гарно.
але я все-таки за максимально можливу близькість до тексту оригіналу.
:)

дуже мені сподобався переклад, Юль. сама недавно трохи вправлялася, то уявляю, що це за робота)).
в твоєму виконанні вірш став навіть дещо пронизливішим, ніж оригінал, але його теплота і ніжність передані дуже гарно.

Для "першого млинця" дійсно непогано, але поки більше підходить "Із Л.К.", а не "переклад" :)

Подивись, у тебе в другій строфі серце "замирает", а у ЛК - "калатає", це протилежні речі ж.
У 3-й строфі теж змінено емоції. У автора пояснюється, що вибачати, власне, нема чого (привіти, погляд тихий), а у тебе таки є (за то, что плакала навзрыд). Ну, ы в останньому рядку авторська туга перетворилася чомусь в "счастье".

Хоча взагалі вітаю з першою спробою і сподіваюсь, що не остання :)

Прочитавши, Юлю, ваш переклад , попробував і сам. Нелегко, зате цікаво. Тут була і критака, і підбадьорення. Все це добре і потрібно. Успіхів та весняного настрою!

З почином, Юль! Млинець солодкий, нетвердий і ніжний на смак, прбач, слух. Вітаю.

Молодець, Юлю, справжня класика перекладу. Видно, що суть вірша пропущена через серце. Особливо сподобався Ваш рядок "прости раздаренную молодость". Якби не знав, що це Ю.Шешуряк написала-переклала, то подумав би, що це вірш М.Цвєтаєвої чи С. Єсеніна.

виходить, є таки сенс у перекладах. Це я до твого "Хоча не розумію сенсу перекладів з російської на українську")))

Ну, не знаю, Юлю, не ображайся, але, оскільки ти завжди і всюди декларуєш, що критика не повинна бути компліментарною, моя думка кардинально відрізняється від всіх попередніх висловлених (окрім Чорнявої Жінки, звичайно). У тебе це перший переклад з Ліни Костенко, але десь трохи давніше читав тут і інший... - знаєш, ну ніяк, на мій погляд, не звучить Ліна Костенко російською мовою. Ніяк. Російська мова абсолютно не підходить до її (Л. Костенко) ніжних віршів, оскільки вона (рос. мова) просто не в змозі передати цих трепетних відтінків. Перекладати Ліну Костенко російською - це все одно, що перекладати "Кобзар" Тараса Шевченка російською. Або Пушкіна - українською.

"І тихий шепіт... вихваляння:
- Людей та Долі - вирок це..."

И тихий шепот оправданья:
"Судьбы свершился приговор!" (по памяти)

Це один з моїх улюблених віршів Костенко. Незвично чути її російською, звісно, але неправда, що "не звучить".
Досить гарно. Успіху Вам)

Такі вірші повинні вивчати діти в російськомовних школах!:) Аж дивно - мені просто Юля, а тут такий серйозний перекладач!
(Це ж яку відвагу треба мати:))

Єй, стільки коментів. Не маю часу на перечит, але як на мене - то звучить суперово.
ЛЮ

Звучить суперово. Але це швидше не переклад (коли хочеш зберегти думку/бачення автора), а переспів (коли в чужій конструкції тексту подаєш своє бачення).
Але класно, як окремий текст (така собі стилізація)
Мовні невідповіднгості - гарно показані в коменті Ч. Ж.

Непогано вийшло!