ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.07.30 16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес

Євген Федчук
2026.07.30 16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск

Артур Курдіновський
2026.07.30 14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.

У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника

Вячеслав Руденко
2026.07.30 13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.

І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п

Борис Костиря
2026.07.30 12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.

Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,

Віктор Кучерук
2026.07.30 06:50
В. К. Осиповій

За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса

Ірина Вовк
2026.07.30 06:41
Фінальний акорд розлуки Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор) «Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Ольга Садкова
2026.07.29 21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?

Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Вячеслав Руденко
2026.07.29 12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.

Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КАЛЕВ БЕН ЕФУНЕ, или о пользе любознательности


Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике.
Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять застоявшиеся от сидения мышцы. Есть у меня и свой комплекс упражнений, рассчитанный на пятнадцать минут. Некоторые я довел до такого совершенства, что они не под силу даже многим молодым.
К моей производственной гимнастике и сотрудники, и постоянные курьеры, привозящие почту, уже привыкли. Кое-кто изъявлял желание приобщиться. Большинство же в знак одобрения только поднимали большой палец. Мол, так держать!
Может быть, я бы и не вспомнил о том, что повторяется изо в день, если бы однажды не услышал нечто необычное:
- Под Калева работаешь, старик?
Эту фразу произнес пожилой мужчина в кипе. Не успел я спросить, кто такой Калев и какое отношение имеет он к моим занятиям, как он уже вышел на улицу.
Не будь я любознательным, наверняка так и ушло бы в небытие услышанное. Но в Израиле с первых шагов я сознательно постигаю то, что коренные жители узнают с детства. И, скажу по правде, мое стремление еще ни разу не встречало удивления у тех, кого я спрашивал. Более того, это даже как бы возвышало меня в их глазах.
Нечто подобное я встречал в бытность свою журналистом, когда, отправляясь в командировку в ту или другую республику, покупал разговорники. Мне казалось естественным и даже необходимым сказать несколько элементарных фраз на языке тех, к кому я обращался с просьбой или же хотел поблагодарить за оказанную услугу. В Каунасе,например, когда в трамвае я склонился над разговорником, чтобы выудить нужное в данную минуту выражение, сосед-литовец сказал:
- Можешь спросить по-русски. Вижу, что ты приезжий. А вот тому, кто живет рядом с нами десятки лет и не хочет знать мой язык, ни за что не отвечу.
В Махинджаури, что в Аджарии, когда узнали, что я привез с собой учебник грузинского языка и прошу обслуживающий персонал пансионата помочь мне с произношением, тут же нашли учительницу-пенсионерку. А директор поселковой школы устроил чуть ли не царский прием.
Именно неизбывная любознательность помогла мне стать по-настоящему своим и в Израиле, куда я прибыл уже не в командировку, а на постоянное место жительства. В школе-интернате, где посчастливилось проработать охранником восемь лет, в первый же день я сказал детям:
- Здесь только один ученик. Но способный…
-Кто же это?- спросили они в один голос.
-Это я. А вы все – мои учителя.
И мне показалось, что каждый будто вырос в своих глазах. В одно мгновенье стали равными отличники и отстающие. И с той поры не припомню случая, чтобы кто-нибудь, проходя мимо моего поста, не спросил, что мне непонятно. Так с помощью своих учителей я узнал названия растений, животных, усвоил множество пословиц, поговорок и даже жаргонных выражений, чем удивлял многих израильтян.
Стоит ли говорить, что, закончив производственную гимнастику, я тут же пошел к своему начальнику, человеку с хорошей религиозной подготовкой, и спросил, кто же такой Калев. Вместо ответа он открыл Тору в нужном месте и первым среди разведчиков Эрец Исраэль я увидел услышанное имя – Калев бен Ефунэ.
Прочитав этот судьбоносный для народа Израиля рассказ, когда только двое из двенадцати отправленных Моше-рабейну сказали, что можно овладеть Землей Обетованной, рядом с будущим преемником вождя израильтян –Егошуа Бен Нун я обнаружил и Калева. В знак признания Всевышний позволил ему войти в Эрец Исраэль, а других в возрасте свыше двадцати заставил слоняться по пустыне еще сорок лет, пока все до единого не вымерли там.
И все же даже из этого отрывка мне не стало яснее, почему именно Калев, а не кто-то другой ассоциировался с моими упражненими. И только когда по совету моего наставника в ягадуте я прочитал еще и Егошуа Бен Нуна, картина наконец-то прояснилась.
“Сорока лет был я, когда Моше, раб Божий, посылал меня из Кадейш-Барнэи разведать эту землю. И я принес ему ответ,- что было у меня на сердце. А братья мои, которые поднялись со мною, вселили робость в сердце народа. Я же в точности следовал Господу, Богу моему. А теперь вот сохранил меня Господь в живых, как говорил Он. Уже сорок пять лет с того времени, когда Господь сказал слово это Моше, а Исраэль ходил по пустыне. И теперь вот мне восемьдесят пять лет. Еще и ныне я крепок, как и тогда, когда посылал меня Моше. Какова была сила моя тогда, такова она и теперь для войны и для того, чтобы выходить и вести народ”,- говорится в упомянутом источнике ТАНАХа.
На этом можно было бы и успокоиться, но та же неизбывная любознательность привела к новым для меня открытиям. Оказывается, что Калев Бен Ефуне был женат на сестре Моше и Агарона – легендарной Мириам, которая была старше его более, чем на сорок лет. От их брака родился замечательный сын Хур, внук которого Бецалель стал строителем Мишкана…
Но это уже сюжет для другого рассказа.












      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-04 18:41:45
Переглядів сторінки твору 1312
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.052 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.244 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.07.30 20:25
Автор у цю хвилину присутній