...Боженько_що_один_на_всіх:
без дискримінації за статтю, віком, расою та віросповіданням –
посміхається всім однаково, ніч дає, а за ніччю день дає,
чорним маркером вимальовує смужки на зебрах життів –
тонесенькі, ніби павутинки бабиного літа,
а потім з моєю бабусею кришить булку для голубів миру,
і з дідом – у чотири мозолястих руки – пересаджує яблуньки,
заглядає із-за плеча, як донька пише домашнє завдання,
а потім кліпає разом з учителькою, перевіряючи його ж:
кривулясті ряди похилених паличок,
кілечка, які то тікають угору повітряними кульками,
то стрибають донизу сухим горохом...

...Боженько_що_один_за_всіх:
Шість мільярдів дітей нечемних
(і це тільки в одній – блакитній – кімнаті)
Шість мільярдів імен, що ірисками застрягають поміж зубами,
І забути бодай одне – не можна...
Від самого ранку Він на роботі:
греко-католичкам у цвітастих хустках варить пшеницю для куті,
шахідкам мигдалеоким застібає пояси на осиних таліях,
будистським монахам завдає на плечі три плетені кошики,
а потому з моїм старшим сином клеїть літачок із фанери:
раз-два-три- почали! –
і запускають у небо синє,
і проводжають його поглядами
і підтримують його подихами
малий – знизу,
а Господь – зверху....
...і летить отой літачок
понад гори високі
понад моря глибокі
понад ліси густі
понад пустелі пусті
і сидить в літачкові чоловік мені_собі невідомий,
що летить («до» чи «від») свого_не свого дому,
тримай його на долоні, Боженько, невагомо, як павутинку,
бо шестимільярдно перша – найдорожча тобі дитинка...
....і молюся півподихом:
будь ласочка, всіхній Тато – сьогодні, завтра - і вже довіку
бережи від біди,
моровиці
мороки
світлого мені чоловіка,
від жалю і від жала,
від хвороби чорної,
від отруйної, наче земля, води –
порятуй його, Боже,
поможи йому, Батьку,
завжди
завжди.

26.1.2010