Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.18
16:15
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
2026.01.18
11:39
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
2026.01.18
10:49
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
2026.01.18
10:42
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
2026.01.17
22:04
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
2026.01.17
21:42
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
2026.01.17
18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
2026.01.17
12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
2026.01.17
10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
2026.01.16
21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
2026.01.16
17:14
Із Леоніда Сергєєва
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
2026.01.16
15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
2026.01.16
11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
2026.01.15
21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
2026.01.15
21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
2026.01.15
20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2023.12.07
2018.01.02
2017.03.14
2016.03.25
2015.04.08
2014.03.11
2014.03.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Новини (Поезія)
Борис Тарасюк. Червоний прапор поряд з державним. Досвід Естонії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Борис Тарасюк. Червоний прапор поряд з державним. Досвід Естонії
Влітку 1940 року згідно з таємними домовленностями Гітлера та Сталіна держави Балтії були окуповані Червоною Армією. Для збереження видимості "демократії" президентів держав змусили призначити нові уряди та виконувати усі забаганки Кремля та особисто Сталіна. Однією з забаганок було вивішення на вулицях поряд з державними прапорами – червоного прапора – символа перемоги окупантів. Про це з захопленням писали місцеві більшовицькі колаборанти, ось уривок з такої статті в одній з тогочасних естонських газет.
"Правительство издало указ, по которому в государственные праздники вывешиваются два флага: флаг республики трудящихся и рядом с ним – трехцветный. (...) Cимпатии трудового народа принадлежат красному флагу ликвидации эксплуатации, общественного освобождения. Красная Армия обещала выступить на нашу защиту против реакционных сил и пусть больше не рассказывают про неё всякую клевету – мы видели этих людей и видели их оружие! Хотя мы и надеемся, что наша крупная плутократская буржазия тоже их видела и сделала свои выводы".
Вже за місяць Естонія (як і Латвія з Литвою) увійшла до складу СССР, почалися масові репресії та депортації. А потім на естонську землю прийшла війна – наслідок сталінсько-гітлерівської змови. Естонці дуже добре вивчили уроки своєї історії, тому за публічно продемонстрований червоний прапор з серпомолотом, як і за червоний прапор зі свастикою, в цій країні можна одержати чималі проблеми із правоохоронцями.
На жаль, в Україні зараз панують невігласи, які не лише не знають своєї історії, але й свідомо її викривляють. Вчорашнє прийняття Верховною Радою України законопроекту за авторством комуністів реєстр. N8157, відповідно до якого 9-го травня поряд з державним прапором повинні вивішуватися червоні прапори, стало не просто викривленням історії, але справжньою ганьбою.
Пояснення, що червоний прапор і "товариш Сталін" – це такі величні символи, які буцімто сиволізують подвиг солдатів, що воювали проти нацизму, є відвертою наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного режиму.
За дужками цілком спокійно залишаються сталінсько-гітлерівські урочистості у Львові, Бресті та інших містах, коли червоні прапори гітлеризму та сталінізму мирно майоріли поряд. За цими ж дужками залишаються і долі рядових солдатів-переможців, наприклад – київських воєнних інвалідів, котрих сталінські "червонопрапорні освободітєлі" вивезли в північні табори "щоб не плутались під ногами". Ось уривок зі спогадів киянина Юрія Багрова:
"Было странно, тревожно тихо, даже продавцы говорили полушепотом. Я сначала не понял в чем дело и только потом заметил – на Бессарабке не было ни одного инвалида! Потом, шепотом мне сказали, что ночью органы провели облаву, собрали всех киевских инвалидов и эшелонами отправили их на Соловки. Без вины, без суда и следствия. Чтобы они своим видом не "смущали" граждан. Мне кажется, что инвалиды прежде всего вызывали злость у тех, кто действительно пересидел войну в штабах. Ходили слухи, что акцию эту организовал лично Жуков. Инвалидов вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР. "Зачистили" страну. Рассказывали, что инвалиды пытались сопротивляться, бросались на рельсы. Но их поднимали и везли. "Вывезли" даже "самоваров" – людей без рук и без ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на веревках на деревьях. Иногда забывали и они замерзали. Это были в основном 20-летние ребята".
Замість пам'яті про цих людей – нинішня влада створює культ тих, хто спершу потискав руку гітлерівцям, а потім загрібав жар чужими руками, точніше – чужими долями. Це не випадково, адже саме такий підхід до громадян нинішній більшості дуже близький, громадянин для них – лише розмінна монета для забезпечення потрібних результатів на виборах. Тому сталінський прапор цій владі справді личить набагато більше, ніж синьо-жовте знамено вільної України.
Який прапор личить українцям – варто визначитись кожному з нас. Головне – не помилитись: як показує історія, надто великою може бути ціна такої помилки.
"Правительство издало указ, по которому в государственные праздники вывешиваются два флага: флаг республики трудящихся и рядом с ним – трехцветный. (...) Cимпатии трудового народа принадлежат красному флагу ликвидации эксплуатации, общественного освобождения. Красная Армия обещала выступить на нашу защиту против реакционных сил и пусть больше не рассказывают про неё всякую клевету – мы видели этих людей и видели их оружие! Хотя мы и надеемся, что наша крупная плутократская буржазия тоже их видела и сделала свои выводы".
Вже за місяць Естонія (як і Латвія з Литвою) увійшла до складу СССР, почалися масові репресії та депортації. А потім на естонську землю прийшла війна – наслідок сталінсько-гітлерівської змови. Естонці дуже добре вивчили уроки своєї історії, тому за публічно продемонстрований червоний прапор з серпомолотом, як і за червоний прапор зі свастикою, в цій країні можна одержати чималі проблеми із правоохоронцями.
На жаль, в Україні зараз панують невігласи, які не лише не знають своєї історії, але й свідомо її викривляють. Вчорашнє прийняття Верховною Радою України законопроекту за авторством комуністів реєстр. N8157, відповідно до якого 9-го травня поряд з державним прапором повинні вивішуватися червоні прапори, стало не просто викривленням історії, але справжньою ганьбою.
Пояснення, що червоний прапор і "товариш Сталін" – це такі величні символи, які буцімто сиволізують подвиг солдатів, що воювали проти нацизму, є відвертою наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного режиму.
За дужками цілком спокійно залишаються сталінсько-гітлерівські урочистості у Львові, Бресті та інших містах, коли червоні прапори гітлеризму та сталінізму мирно майоріли поряд. За цими ж дужками залишаються і долі рядових солдатів-переможців, наприклад – київських воєнних інвалідів, котрих сталінські "червонопрапорні освободітєлі" вивезли в північні табори "щоб не плутались під ногами". Ось уривок зі спогадів киянина Юрія Багрова:
"Было странно, тревожно тихо, даже продавцы говорили полушепотом. Я сначала не понял в чем дело и только потом заметил – на Бессарабке не было ни одного инвалида! Потом, шепотом мне сказали, что ночью органы провели облаву, собрали всех киевских инвалидов и эшелонами отправили их на Соловки. Без вины, без суда и следствия. Чтобы они своим видом не "смущали" граждан. Мне кажется, что инвалиды прежде всего вызывали злость у тех, кто действительно пересидел войну в штабах. Ходили слухи, что акцию эту организовал лично Жуков. Инвалидов вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР. "Зачистили" страну. Рассказывали, что инвалиды пытались сопротивляться, бросались на рельсы. Но их поднимали и везли. "Вывезли" даже "самоваров" – людей без рук и без ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на веревках на деревьях. Иногда забывали и они замерзали. Это были в основном 20-летние ребята".
Замість пам'яті про цих людей – нинішня влада створює культ тих, хто спершу потискав руку гітлерівцям, а потім загрібав жар чужими руками, точніше – чужими долями. Це не випадково, адже саме такий підхід до громадян нинішній більшості дуже близький, громадянин для них – лише розмінна монета для забезпечення потрібних результатів на виборах. Тому сталінський прапор цій владі справді личить набагато більше, ніж синьо-жовте знамено вільної України.
Який прапор личить українцям – варто визначитись кожному з нас. Головне – не помилитись: як показує історія, надто великою може бути ціна такої помилки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Єпископ Євстратій: Виникає запитання, чи не намагається Росія експортувати теракти в Україну"
• Перейти на сторінку •
"Як ющенко та регіонали ціну на газ підіймали..."
• Перейти на сторінку •
"Як ющенко та регіонали ціну на газ підіймали..."
Про публікацію
