Добре, що попередила, а то я збиралася якраз макраме освоювати. То хоч не буду часу марно тратити :)
Самогон - штука гарна, але де ми апарат візьмемо? Чи малого твого підмовимо, скажем, що це хімічний дослід такий? Хоч якийсь толк буде з його захоплення хімією! ;))

Його хімічні досліди поки шо на рівні пробірок та штативів, тож залишається лише чекати щасливого подзенькування повних закупорених скляних ємкостей які звідкись таки візьмуться )

А чим-чим то ви своє око озброїли? Невже під лупою моє зображення розглядали?! :)
ПризнаЮся чесно: фотка - торішня (нової путньої ще не зробила, все ніколи). Але я зараз важу стільки ж, скільки тоді - мої 55 кг знову при мені, ура! Граблі, коса і плоскоріз - найкращі тренажери :)
Дякую за компліменти.
Згадувати про душу, милуючись тілом - ох, як це по-чоловічому... ;))

Кажу: "НЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄТ!!!"
Сашо, що це за жахи ви тут розказуєте?! Ніхто не покусаний, усі живі-здорові, і собаки добрі й нагодовані :))
Не переймайтеся, я транквілізаторами не зловживаю - то вже коли зовсім паршиво, така собі "швидка допомога".

Отакої... "Спасибі за все" - це вже коли прощаються (і тіпа навіки), а ми ще наче нікуди не збираємося :))
То це тільки у хворобливій уяві таке зображення може вийти?! А ну, піду-но я зі своїм фотоапаратом розбиратися... щас я йому "допрос с пристрастием" устрою... ;))

Оце інтрига... Від коней я точно подарунків ще не отримувала! :))
Адресу знайдете у вашій поштовій електронній скриньці. А я тепер маю над чим голову ламати... Оце їдемо колективом у Карпати, то вже й відпочинку ніякого не буде - щодня мізки сушитиму: що ж то за сюрприз мене чекає?! ;))

Тільки вишнячок не бери з собою, бо нічо до літа не лишиться ) А от фотік навпаки - бери! Потім звіт у повному обсязі )

Мрійко, вишнячок у погребі - закупорила і забула... ще місяць якось протримається ;))

кхм-кхм... Василю, так не чесно інтригувати жінку(-ок) ) і взагалі, що таке "скромний"? за розміром? чи за вмістом?

Ой, до вихідних - не треба, бо ми вже завтра вночі виїжджаємо...
Дякую за побажання! :))

Ось і я :)
Перепрошую за довгу відсутність - було трохи хандри і багато роботи. Але після рясних дощів город уже не треба щодня поливати... тепер його вже сушити треба! :))
Дякую за подарунок. Виявляється, ви ще й художник! Я, правда, до історичних персонажів ставлюся дещо скептично - тут про те, що сім років тому відбувалося, не можуть єдиної думки скласти, а що вже говорити про сиву давнину... Та й будь-яка війна - діло темне і страшне, чистеньким з неї ніхто не виходить. Але ваш "підпільницький" протест мені до душі - я теж, напевно, з чистої впертості сиділа б та вирізала щось ночами у "москальському тилу" (ну, хоча б тризуб, бо художніх талантів не маю) :))
На "заслання" в сарайчик я Гонту не відправила - стоїть на вікні та на сусідів грізно поглядає. А нехай бояться... ;)
А коні на кухні оселилися. Доця глянула: "Хоч я до коней і байдужа, - каже, - але ці - одночасно під дощем, сонцем і веселкою - такі гарні!" І на стінку почепила. Так що хоча наша кухня вікнами на північ, але вашими стараннями тепер на ній завжди сонячно і райдужно :))
А я хочу знову в гори... на ПМЖ... :))