А якщо не перестане лити, то й малині каюк прийде... а вишням він уже настав - без вишнячку цього року будемо :((

Очі у мене звичайнісінькі - сіро-зелені. Такими не пропечеш :) Правда, улюблений колір - зелений (колір ісламу), але вдача суто українська... як у тому анекдоті: "Якщо у мене руки в боки, і в правій - качалка, то байдуже, на який бік у тебе тюбетейка зсунута!" Тобто про східну покірність і мови немає... ;))

У мене - білохаЛАтні, а в тебе, видать, якийсь зовсім інший різновид... Поділишся? ;)

ага, не дочитав - не додивився, вибачай
Але сіро (біло) хатні мені подобаються більше. Не поділюсь, у вас свій є! ))

У-у-у, жадіна... :))

Компанія таки весела, народ зібрався дотепний - за що й люблю ПМ ;))
За комплімент - дякую... так і бачу етикетку: "Поетика. Гатунок - вищий. Зберігати в темному прохолодному місці. Ціна - договірна" :)))

Нуілі!
Завтра сідлаю коня
і навздогін заходу сонця
їду туди, де, на жаль,
недоступними є ПМ.
Повернусь двадцятого,
а може й раніше.
Журба обнімає,
бо не зможу з Вами
спілкуватись...
Вірю, що Ви знайдете
зронену підкову
із заднього копита
на перехресті доріг...

Печальний комонник. :))

Яка ж я неуважна - по чужих сторінках гуляю, а на свою й не заглядаю... а мені тут пишуть :)
Щасливої і легкої дороги, Василю, і скорого повернення :) Хай вам у тій безінтернетній глушині буде добре ;))

P.S.
Це про Вашу світлину мій короткий етюд...

Та я зрозуміла :) Мені, власне, і "ріднитися" особливо не треба - я від природи і не відділялася ніколи... часом дивуюся, чого на мені листя не росте ;))
Дякую за таку доброзичливу і пильну увагу :))

Та я розумію, що пора б уже щось і "виткати", а не вештатися сайтом дурно-пусто... але, видно, літо - не моя пора :(

Дякую, "натхненнику" ти мій... Оце сама собі дивуюся: такий гарний вірш, а чого ж я після того, як його прочитала, такий ужастік написала?! Ех, де той дядько Фрейд... ;))