Ірина Новіцька
поезія “Лист у глибини”, версія 1

"знаєш, я напишу тобі у твої глибини,
щоби ти не засумнівався, що я існую
на своїх небесних висотах понижче спини,
десь в едемі проблем, крадіїв і боргів – та ну їх,
знаєш, я не про те…
постараюся конспективно,
зовсім коротко, так, аби вкластися в есемеску,
я здаю собі справу, наскільки безперспективно
заганяти у тебе слова, наче в дуб стамеску,
мов отару в кошару, наче напій у тару,
і ліпити на шийку якесь недолуге лого –
непутящий герою мого нічного кошмару
(як і личить породженням пекла – бодай земного),
мені треба спуститись до тебе, перш ніж воскреснути,
через те, що я й досі… (далі густо закреслено)."

Пародія

Я існую – попрошу діяти більш активно,
Нижче спини почав, а дорога така далека.
Зовсім коротко так… Постараюся конспективно:
Непутящий герою – ти можеш зробити спеку?
Набридають кошмари – і ставлю питання рубом:
Розігрієш чи ні? Бо холодна, неначе фреска.
Ти напевно боїшся затупити стамеску дубом?
І якась вона, вибач, недолуга твоя стамеска…
Я здаю собі справу – навряд ти мені до пари
(Есемески не шлю, на рахунку, пробач, негусто)
Схоже, вигнати треба, як барана з кошари,
Чи як пиво із тари, і буде у тарі пусто.
Навіть лого якесь наліпити уже не в стані?
Та пірнути в глибини хочеться – каюсь, каюсь.
Добре, нині спущуся в пекло твоє востаннє.
Далі густо закреслено. Ти почекай. Спускаюсь…


26.04.2011