ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
ТИПУС ИСРАЭЛИ
– Ну, что скажешь? – спросил меня приятель после финального матча на Кубок Европейской лиги по баскетболу.- Молодцы наши! Играли не против кого-нибудь, а против самого «Панатинайкоса»… Э, да ты вроде и не радуешься победе “Маккаби”?..
– И да, и нет.
– Это как же?
– Разве ты не слышал, что о нас говорят иностранцы?
– Небось завидуют и несут всякую чушь.
– Да поведение наших болельщиков напоминает им радость африканцев или же в лучшем случае – неистовство бразильцев.
– Ну и пусть. Не понять им природу такого явления как “типус исраэли”.
– Ты и себя причисляешь к нему?
– К сожалению, нет. Для этого нужно здесь родиться.
– А я ничуть не жалею. Более того – не переношу людей этого типа.
– Ты наверняка имеешь в виду такую себе развязность, неряшливость в одежде...
– И в обещаниях тоже. А эта манера не говорить, а кричать. В споре опираться не на логику, а исключительно на силу голоса. Словом, все то, что заставляет меня в Израиле чаще всего закрывать уши, а за его пределами – не подавать виду, что и я сам оттуда... Кстати, ты не задумывался, откуда все это?
– И откуда же?
Вместо ответа я прочитал строки из гимна бейтаровцев, написанного, как известно, Жаботинским:
“Помни, еврей,
Ты царь, ты потомок царей.
Корона Давида
С рожденья дана”.
– Ты что – оригинальничаешь или же просто..? – и я впервые услышал от него то, что в смягченном варианте можно перевести как “рехнулся” или же “белены объелся”.
– Да о Жаботинском, – продолжал тот, в ком я искал поддержку, – с пиететом говорят даже те, кому он и сегодня – поперек горла...
И он посмотрел на меня взглядом, в котором легко можно было прочитать: “ Вроде бы и неглупый человек, а на поверку – дурак дураком”.
– А разве не страдаем мы от этих “царей” и их наперсников? От их бесцеремонности и вседозволенности, отлитых в формулу: ”Все, что запрещено, – позволено!”?..
– Эге, да я вижу, что Жаботинского ты если и читал, то с явной предубежденностью. А в том самом гимне, откуда ты почерпнул ответ на свои вопросы, есть, между прочим, и нечто другое:
“Восстань
Против жалкой
Среды прозябанья!
Зажги негасимое
Пламя восстанья,
Молчание – трусость и грязь.
Восстань!
Душою и кровью ты князь! “
К тому же, речь шла не о кибуцниках тогдашней Палестины, от которых, полагаю, произошел “типус исраэли”, а о тишайших евреях Европы в преддверии надвига¬ющейся катастрофы. То есть, ничего общего с нашими сегодняшними израильтянами.
– Но как же все-таки получилось, что их потомки стали такими крикунами и нахалами?
– Смею заверить тебя, что те, кому ты навязываешь в наставники Жаботинского, знают о нем скорее всего понаслышке. То есть он тут ни при чем.
– Тогда кто же?
– Думаю, что более всего – горемычная судьба народа. Крик радости освобождения из египетского рабства, впервые изданный “поколением пустыни”, несколько тысячелетий вынужден был томиться в душе тех, кого изгнали из Земли Обетованной...
– А теперь, выходит, прорывается наружу?
– Вот именно.
– Но как долго будем мы оставаться страной всеобщего крика, где никто не слышит друг друга?
– А тут ты ошибаешься. И крепко. Слышим мы друг друга, когда нужно прийти на помощь, разделить горе утраты. И тогда кричим молча, роняя слезу на плечо соседа... Но зачем, собственно, я все это рассказываю тебе? Не иностранец же ты в конце концов...
– Ты прав. Уж лучше крик, нежели то, о чем так любили петь в стране нашего исхода: “Отряд не заметил потери бойца...”
– Что верно – то верно. Поэтому у нас нет ни могил, ни памятников Неизвестному солдату...
Будто сраженные этим открытием, мы замолчали. И в это время протяжно и надсадно завыла сирена, напоминая о наступлении Дня поминовения всех павших в войнах за независимость Израиля. Мы оба застыли на минуту. Как, собственно, и весь наш край крикунов.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ТИПУС ИСРАЭЛИ
– Ну, что скажешь? – спросил меня приятель после финального матча на Кубок Европейской лиги по баскетболу.- Молодцы наши! Играли не против кого-нибудь, а против самого «Панатинайкоса»… Э, да ты вроде и не радуешься победе “Маккаби”?..
– И да, и нет.
– Это как же?
– Разве ты не слышал, что о нас говорят иностранцы?
– Небось завидуют и несут всякую чушь.
– Да поведение наших болельщиков напоминает им радость африканцев или же в лучшем случае – неистовство бразильцев.
– Ну и пусть. Не понять им природу такого явления как “типус исраэли”.
– Ты и себя причисляешь к нему?
– К сожалению, нет. Для этого нужно здесь родиться.
– А я ничуть не жалею. Более того – не переношу людей этого типа.
– Ты наверняка имеешь в виду такую себе развязность, неряшливость в одежде...
– И в обещаниях тоже. А эта манера не говорить, а кричать. В споре опираться не на логику, а исключительно на силу голоса. Словом, все то, что заставляет меня в Израиле чаще всего закрывать уши, а за его пределами – не подавать виду, что и я сам оттуда... Кстати, ты не задумывался, откуда все это?
– И откуда же?
Вместо ответа я прочитал строки из гимна бейтаровцев, написанного, как известно, Жаботинским:
“Помни, еврей,
Ты царь, ты потомок царей.
Корона Давида
С рожденья дана”.
– Ты что – оригинальничаешь или же просто..? – и я впервые услышал от него то, что в смягченном варианте можно перевести как “рехнулся” или же “белены объелся”.
– Да о Жаботинском, – продолжал тот, в ком я искал поддержку, – с пиететом говорят даже те, кому он и сегодня – поперек горла...
И он посмотрел на меня взглядом, в котором легко можно было прочитать: “ Вроде бы и неглупый человек, а на поверку – дурак дураком”.
– А разве не страдаем мы от этих “царей” и их наперсников? От их бесцеремонности и вседозволенности, отлитых в формулу: ”Все, что запрещено, – позволено!”?..
– Эге, да я вижу, что Жаботинского ты если и читал, то с явной предубежденностью. А в том самом гимне, откуда ты почерпнул ответ на свои вопросы, есть, между прочим, и нечто другое:
“Восстань
Против жалкой
Среды прозябанья!
Зажги негасимое
Пламя восстанья,
Молчание – трусость и грязь.
Восстань!
Душою и кровью ты князь! “
К тому же, речь шла не о кибуцниках тогдашней Палестины, от которых, полагаю, произошел “типус исраэли”, а о тишайших евреях Европы в преддверии надвига¬ющейся катастрофы. То есть, ничего общего с нашими сегодняшними израильтянами.
– Но как же все-таки получилось, что их потомки стали такими крикунами и нахалами?
– Смею заверить тебя, что те, кому ты навязываешь в наставники Жаботинского, знают о нем скорее всего понаслышке. То есть он тут ни при чем.
– Тогда кто же?
– Думаю, что более всего – горемычная судьба народа. Крик радости освобождения из египетского рабства, впервые изданный “поколением пустыни”, несколько тысячелетий вынужден был томиться в душе тех, кого изгнали из Земли Обетованной...
– А теперь, выходит, прорывается наружу?
– Вот именно.
– Но как долго будем мы оставаться страной всеобщего крика, где никто не слышит друг друга?
– А тут ты ошибаешься. И крепко. Слышим мы друг друга, когда нужно прийти на помощь, разделить горе утраты. И тогда кричим молча, роняя слезу на плечо соседа... Но зачем, собственно, я все это рассказываю тебе? Не иностранец же ты в конце концов...
– Ты прав. Уж лучше крик, нежели то, о чем так любили петь в стране нашего исхода: “Отряд не заметил потери бойца...”
– Что верно – то верно. Поэтому у нас нет ни могил, ни памятников Неизвестному солдату...
Будто сраженные этим открытием, мы замолчали. И в это время протяжно и надсадно завыла сирена, напоминая о наступлении Дня поминовения всех павших в войнах за независимость Израиля. Мы оба застыли на минуту. Как, собственно, и весь наш край крикунов.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію