ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,

Юрій Лазірко
2026.01.26 18:11
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...

Приспів:

В Горова Леся
2026.01.26 16:48
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!

Марія Дем'янюк
2026.01.26 16:19
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...

Олена Побийголод
2026.01.26 12:08
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою

Ольга Олеандра
2026.01.26 09:09
Маю знайти у цьому мороці світло і сенс – свої власні.
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.

Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Зотова (1975) / Проза

 Трава
Образ твору Лето. Невыносимая жара. Время экзаменационной сессии. Можно и пива захотеть. Но я не люблю пиво. Люблю шоколад, сессию, общагу на Российской и одного человека. А еще цветы люблю.
После пар, одержимая идеей насобирать полевых цветов, оказалась я на берегу Днепра. Лето почти довело Киев до состояния пустыни. Недалеко от Днепра росли лишь колючки. Мой поиск еще чего ни будь зеленого, увенчался находкой какой-то мутанской травы с необыкновенно длинными колосками. Я выросла в поле, рядом с лесом, но такую траву никогда раньше не видела.
Трамвай долго плелся через мост Патона. Солнце печет. Нет, даже если бы умирала от жажды не пила бы пиво. Люди таращатся на мой букет. Думаю не только потому, что он мутанский. Если бы я появилась с букетиком из клевера, полевой ромашки, они бы обращали не меньшее внимание. А, может, взять да объехать весь Киев, демонстрируя свои колоски. Можно, если бы не жара.
Тополя и сосны под общагой встретили приятной тенью. В моей комнате темновато и прохладно. Мутантов в бутылку сама на - подоконник. Отдых.
Если я не ем, не сплю, не учусь и не в гостях, значит, я сижу на подоконнике. Смотреть из окна не новое занятие, но когда твоя подруга далеко, всякие задумки свернуть горы теряют смысл. А вот когда мы вместе, сессия превращается в одно большое приключение. Говорят женской дружбы нет. Но ведь дружба это не разнополый сортир (девочки налево, мальчики направо). Дружба - это дружба.
Я полюбила смотреть из окна. Во первых, просто полюбила, во вторых под окнами мог появится он. Он не первый, не последний, не единственный, но самый-самый. Он мог возвращаться из института, одетый в белую рубашку и черные джинсы. Или с речки (недалеко от общежития, в соснах, есть чудесная речка). Он пройдет по асфальтной дорожке, в шортах, с полотенцем через плечо. В его густых волосах цвета спелой пшеницы, будут мокрые пряди. Или мог появится сначала его голос - низкий поставленный, самый лучший в мире голос. А затем сам владелец вынырнет из-за угла. На нем элегантный костюм. Значит был концерт.
Он заметит меня, перестанет петь, бросит "привет" плюс две-три дежурные фразы, и толкнув тяжелые двери общаги исчезнет.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь. Обычно меня, по вполне понятной причине, интересовала только асфальтная дорожка. Но рядом с ней я вдруг заменила (этого просто не может быть!) на обочине росла невысокая трава. Живая зеленая трава. Ее уберегла от солнца тень тополей и сосен. Изумрудные иголочки завораживали. Это что-то потрясающее!
- Привет! - он стоял под моим окном. Рискуя свалится, я махнула рукой в ответ.
- Береги себя! - крикнул он.
- Я лечу вниз улыбнувшись ответила я.
У-у-ух! И ноги в шлепанцах хлопнули о деревянный пол - вот и прилетели.
- Пока! - я захлопнула окно.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь.

1997

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 17:38:48
Переглядів сторінки твору 4049
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.954 / 5.5  (4.685 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.955 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.18 00:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-05-16 18:48:01 ]
(Відкриваючи ногою двері, бо в руках - напівпорожня_напівповна пляшка, свіжоспечена хлібина і не_мутантський білий бузок):
- Ну, з поверненням! Давай-но швидше цей "Кувшин любви" допивати, а то квіти нема в що поставити...
А вірші де?! ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-16 19:19:59 ]
Ой блін ше ж кувшин любві допивати...
Я про нього так доречно забула...
Я не-е-е хочу воно не смачне-е-е-е...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-05-16 20:02:38 ]
"Мутантов - в бутылку, сама на - подоконник." :)))
Прювєт... Мутантов..тчк...ЛЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-05-17 13:32:52 ]
Класно!
С удовольствием перечитал. Понравилось всё. Разве, что про сортир как-то грубовато выпало из женственно-лиричного настроения.
Заслуженная 5+
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-17 14:38:56 ]
Ага але в цьму випадку так важко з синонімами. )))
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-05-17 14:54:16 ]
Я бы сказал мягче: "Дружба - это не половой признак."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-19 14:09:46 ]
Ну воно наче про те саме, але я би так не сказала.
Проте мені дуже важлива твоя думка, дякую )