ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Зотова (1975) /
Проза
Трава
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Трава
Лето. Невыносимая жара. Время экзаменационной сессии. Можно и пива захотеть. Но я не люблю пиво. Люблю шоколад, сессию, общагу на Российской и одного человека. А еще цветы люблю.
После пар, одержимая идеей насобирать полевых цветов, оказалась я на берегу Днепра. Лето почти довело Киев до состояния пустыни. Недалеко от Днепра росли лишь колючки. Мой поиск еще чего ни будь зеленого, увенчался находкой какой-то мутанской травы с необыкновенно длинными колосками. Я выросла в поле, рядом с лесом, но такую траву никогда раньше не видела.
Трамвай долго плелся через мост Патона. Солнце печет. Нет, даже если бы умирала от жажды не пила бы пиво. Люди таращатся на мой букет. Думаю не только потому, что он мутанский. Если бы я появилась с букетиком из клевера, полевой ромашки, они бы обращали не меньшее внимание. А, может, взять да объехать весь Киев, демонстрируя свои колоски. Можно, если бы не жара.
Тополя и сосны под общагой встретили приятной тенью. В моей комнате темновато и прохладно. Мутантов в бутылку сама на - подоконник. Отдых.
Если я не ем, не сплю, не учусь и не в гостях, значит, я сижу на подоконнике. Смотреть из окна не новое занятие, но когда твоя подруга далеко, всякие задумки свернуть горы теряют смысл. А вот когда мы вместе, сессия превращается в одно большое приключение. Говорят женской дружбы нет. Но ведь дружба это не разнополый сортир (девочки налево, мальчики направо). Дружба - это дружба.
Я полюбила смотреть из окна. Во первых, просто полюбила, во вторых под окнами мог появится он. Он не первый, не последний, не единственный, но самый-самый. Он мог возвращаться из института, одетый в белую рубашку и черные джинсы. Или с речки (недалеко от общежития, в соснах, есть чудесная речка). Он пройдет по асфальтной дорожке, в шортах, с полотенцем через плечо. В его густых волосах цвета спелой пшеницы, будут мокрые пряди. Или мог появится сначала его голос - низкий поставленный, самый лучший в мире голос. А затем сам владелец вынырнет из-за угла. На нем элегантный костюм. Значит был концерт.
Он заметит меня, перестанет петь, бросит "привет" плюс две-три дежурные фразы, и толкнув тяжелые двери общаги исчезнет.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь. Обычно меня, по вполне понятной причине, интересовала только асфальтная дорожка. Но рядом с ней я вдруг заменила (этого просто не может быть!) на обочине росла невысокая трава. Живая зеленая трава. Ее уберегла от солнца тень тополей и сосен. Изумрудные иголочки завораживали. Это что-то потрясающее!
- Привет! - он стоял под моим окном. Рискуя свалится, я махнула рукой в ответ.
- Береги себя! - крикнул он.
- Я лечу вниз улыбнувшись ответила я.
У-у-ух! И ноги в шлепанцах хлопнули о деревянный пол - вот и прилетели.
- Пока! - я захлопнула окно.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь.
1997
После пар, одержимая идеей насобирать полевых цветов, оказалась я на берегу Днепра. Лето почти довело Киев до состояния пустыни. Недалеко от Днепра росли лишь колючки. Мой поиск еще чего ни будь зеленого, увенчался находкой какой-то мутанской травы с необыкновенно длинными колосками. Я выросла в поле, рядом с лесом, но такую траву никогда раньше не видела.
Трамвай долго плелся через мост Патона. Солнце печет. Нет, даже если бы умирала от жажды не пила бы пиво. Люди таращатся на мой букет. Думаю не только потому, что он мутанский. Если бы я появилась с букетиком из клевера, полевой ромашки, они бы обращали не меньшее внимание. А, может, взять да объехать весь Киев, демонстрируя свои колоски. Можно, если бы не жара.
Тополя и сосны под общагой встретили приятной тенью. В моей комнате темновато и прохладно. Мутантов в бутылку сама на - подоконник. Отдых.
Если я не ем, не сплю, не учусь и не в гостях, значит, я сижу на подоконнике. Смотреть из окна не новое занятие, но когда твоя подруга далеко, всякие задумки свернуть горы теряют смысл. А вот когда мы вместе, сессия превращается в одно большое приключение. Говорят женской дружбы нет. Но ведь дружба это не разнополый сортир (девочки налево, мальчики направо). Дружба - это дружба.
Я полюбила смотреть из окна. Во первых, просто полюбила, во вторых под окнами мог появится он. Он не первый, не последний, не единственный, но самый-самый. Он мог возвращаться из института, одетый в белую рубашку и черные джинсы. Или с речки (недалеко от общежития, в соснах, есть чудесная речка). Он пройдет по асфальтной дорожке, в шортах, с полотенцем через плечо. В его густых волосах цвета спелой пшеницы, будут мокрые пряди. Или мог появится сначала его голос - низкий поставленный, самый лучший в мире голос. А затем сам владелец вынырнет из-за угла. На нем элегантный костюм. Значит был концерт.
Он заметит меня, перестанет петь, бросит "привет" плюс две-три дежурные фразы, и толкнув тяжелые двери общаги исчезнет.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь. Обычно меня, по вполне понятной причине, интересовала только асфальтная дорожка. Но рядом с ней я вдруг заменила (этого просто не может быть!) на обочине росла невысокая трава. Живая зеленая трава. Ее уберегла от солнца тень тополей и сосен. Изумрудные иголочки завораживали. Это что-то потрясающее!
- Привет! - он стоял под моим окном. Рискуя свалится, я махнула рукой в ответ.
- Береги себя! - крикнул он.
- Я лечу вниз улыбнувшись ответила я.
У-у-ух! И ноги в шлепанцах хлопнули о деревянный пол - вот и прилетели.
- Пока! - я захлопнула окно.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь.
1997
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію