ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Зотова (1975) / Проза

 Трава
Образ твору Лето. Невыносимая жара. Время экзаменационной сессии. Можно и пива захотеть. Но я не люблю пиво. Люблю шоколад, сессию, общагу на Российской и одного человека. А еще цветы люблю.
После пар, одержимая идеей насобирать полевых цветов, оказалась я на берегу Днепра. Лето почти довело Киев до состояния пустыни. Недалеко от Днепра росли лишь колючки. Мой поиск еще чего ни будь зеленого, увенчался находкой какой-то мутанской травы с необыкновенно длинными колосками. Я выросла в поле, рядом с лесом, но такую траву никогда раньше не видела.
Трамвай долго плелся через мост Патона. Солнце печет. Нет, даже если бы умирала от жажды не пила бы пиво. Люди таращатся на мой букет. Думаю не только потому, что он мутанский. Если бы я появилась с букетиком из клевера, полевой ромашки, они бы обращали не меньшее внимание. А, может, взять да объехать весь Киев, демонстрируя свои колоски. Можно, если бы не жара.
Тополя и сосны под общагой встретили приятной тенью. В моей комнате темновато и прохладно. Мутантов в бутылку сама на - подоконник. Отдых.
Если я не ем, не сплю, не учусь и не в гостях, значит, я сижу на подоконнике. Смотреть из окна не новое занятие, но когда твоя подруга далеко, всякие задумки свернуть горы теряют смысл. А вот когда мы вместе, сессия превращается в одно большое приключение. Говорят женской дружбы нет. Но ведь дружба это не разнополый сортир (девочки налево, мальчики направо). Дружба - это дружба.
Я полюбила смотреть из окна. Во первых, просто полюбила, во вторых под окнами мог появится он. Он не первый, не последний, не единственный, но самый-самый. Он мог возвращаться из института, одетый в белую рубашку и черные джинсы. Или с речки (недалеко от общежития, в соснах, есть чудесная речка). Он пройдет по асфальтной дорожке, в шортах, с полотенцем через плечо. В его густых волосах цвета спелой пшеницы, будут мокрые пряди. Или мог появится сначала его голос - низкий поставленный, самый лучший в мире голос. А затем сам владелец вынырнет из-за угла. На нем элегантный костюм. Значит был концерт.
Он заметит меня, перестанет петь, бросит "привет" плюс две-три дежурные фразы, и толкнув тяжелые двери общаги исчезнет.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь. Обычно меня, по вполне понятной причине, интересовала только асфальтная дорожка. Но рядом с ней я вдруг заменила (этого просто не может быть!) на обочине росла невысокая трава. Живая зеленая трава. Ее уберегла от солнца тень тополей и сосен. Изумрудные иголочки завораживали. Это что-то потрясающее!
- Привет! - он стоял под моим окном. Рискуя свалится, я махнула рукой в ответ.
- Береги себя! - крикнул он.
- Я лечу вниз улыбнувшись ответила я.
У-у-ух! И ноги в шлепанцах хлопнули о деревянный пол - вот и прилетели.
- Пока! - я захлопнула окно.
Когда каждый день наблюдаешь одно и тоже, то среди прочего, замечаешь только то, что тебя интересует, остальное просто не видишь.

1997

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 17:38:48
Переглядів сторінки твору 4108
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.954 / 5.5  (4.685 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.955 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.18 00:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-05-16 18:48:01 ]
(Відкриваючи ногою двері, бо в руках - напівпорожня_напівповна пляшка, свіжоспечена хлібина і не_мутантський білий бузок):
- Ну, з поверненням! Давай-но швидше цей "Кувшин любви" допивати, а то квіти нема в що поставити...
А вірші де?! ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-16 19:19:59 ]
Ой блін ше ж кувшин любві допивати...
Я про нього так доречно забула...
Я не-е-е хочу воно не смачне-е-е-е...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-05-16 20:02:38 ]
"Мутантов - в бутылку, сама на - подоконник." :)))
Прювєт... Мутантов..тчк...ЛЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-05-17 13:32:52 ]
Класно!
С удовольствием перечитал. Понравилось всё. Разве, что про сортир как-то грубовато выпало из женственно-лиричного настроения.
Заслуженная 5+
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-17 14:38:56 ]
Ага але в цьму випадку так важко з синонімами. )))
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-05-17 14:54:16 ]
Я бы сказал мягче: "Дружба - это не половой признак."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-19 14:09:46 ]
Ну воно наче про те саме, але я би так не сказала.
Проте мені дуже важлива твоя думка, дякую )