ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій…
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Степанчук Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Дениско (1954) / Інша поезія

 Весільний коровай
Весільний коровай Стулити фіранки
І двері засунути,
Втерти сльозу і знову
Тісто замішувати.

Димом розлуки
Вичахне безмовно
Репнутий коровай.
Ніхто не узнає…

2011

А все ж однаково: піч, рецепт, інгредієнти і навіть кількість дров. У поодинокому випадку коровай тріскався… На жаль, молодята (рано чи пізно) розлучалися…





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-06-20 18:04:06
Переглядів сторінки твору 14526
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.004 / 5.5  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.06.18 17:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 01:05:54 ]
Ну, молодята розлучаються не із-за короваїв. А на картинці запашний - аж відломити хочеться. Ніхто ж не узнає...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:02:03 ]
Женю! Безперечно Ви праві...
Моя мама (світла пам"ять її душі) випікала весільні короваї не тільки для односельців.
Репнутий коровай не віддаси! Доводилося пекти другий...
А як непросто і пекельно ховати таємницю? Які це муки?..
І надіятись, наперекір усьому, що може "пронесе".
А вонож все одно станеться...
Щиро дякую Женю, що завітали.:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:36:01 ]
Світла пам'ять матері.
Ховати таємницю непросто.
Гарно все описано, душевно.
А надіятися все одно треба...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:54:35 ]
Саме так, Женю!
Надіятися!..
І навіть тоді, коли клубок у горлі, який не проковтнеш
і, коли руки опускаються
і, коли вже й сил немає...
СПАСИБІ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-06-27 21:34:36 ]
Ой, аж мороз по спині... Печальна історія. А я про таку прикмету й не знала. Правда, у мене й короваю не було, і весілля - так, вечірка невеличка... Але все одно розлучилися.
А я сьогодні хліб пекла - і друга хлібинка репнула. Добре, що не коровай! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-28 17:12:22 ]
Нуілі! Та їх - тих прикрих випадків у мами було не так і багато. Пригадую може останній - болісний...
Мій племінник виріс у селі і був для мами ніби третім(!) сином.
Коли витягла з печі репнутий коровай, то і плакала і пробувала похапцем стулити чи якось замазати. А кругом рідня... І всі бачать...
Рік жили разом, а розлучилися, як народилось немовля.
Мама була не забобонна, але у все, що пов"язано з випіканням хліба в печі, - вірила.
Нуілі! Коли наступного разу будете вчиняти і пекти хліб дотримуйтесь правил (так робила мама):
ніяких протягів,
тиша і спокій,
гучну музику вимкнути,
виховання донечки залишити на колись,
не впускайте в хату недоброзичливців і хай не заглядають у вікно сусіди із своїми проблемами.
Спасибі, Нуілі, що завітали і за Вашу відвертість...
Віриться, що спечений Вами хліб - дуже смачний! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-07-02 17:11:36 ]
Дякую, вам, Василю, за поради. Я наче й дотримуюся цього всього, але раз на раз не приходиться... Хоча хліб і справді завжди виходить смачний - хоч репнутий, хоч ні :) Я не хвалюся, просто так воно і є. Печу не на магазинних дріжджах, а на домашній заквасці. Хлібчик - житній, з ізюмом, а взимку додавала ще й горіхи і яблука, виходило щось середнє між хлібом і пирогом. Сьогодні оце якраз спекла два хлібенятка, відрізала окраєць, щоб вистиг - то вже піду обідати :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-01 17:07:00 ]
Якщо з добрими думками замішувати, то, мабуть, не тріскатиме...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-01 20:18:52 ]
Може і так, Оксанко!
Втім тут є щось астральне...
Випікання хліба (короваю) - це святе, втаємничене, незбагненне і нерозгадане...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-07-02 14:01:22 ]
Люди іноді розлучаються і короваї тут не винуваті ))
Гарненько написалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-02 17:10:37 ]
Так, Юлечко! Без сумніву "короваї тут не винуваті".
Чомусь згадав тезу Ціолковського:
"Всі наші знання - минулі, сучасні
й майбутні - ніщо, порівняно з тим,
що ми ніколи не будемо знати."
Юлю! Дякую, що завітали і відгукнулися. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-09-07 09:27:00 ]
коротко, сильно і... чудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-07 19:29:02 ]
Ганно, серденько!
Дякую, що завітали. Дуже приємно і радісно. :))