ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
***
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Іван Потьомкін
2026.02.03 19:03
***
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Осінь посеред зими
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Лютий
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Птах
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Немає сподівань (The Rolling Stones)
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Лесь Коваль
2026.02.02 20:41
Птахом
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Дениско (1954) / Інша поезія

 Весільний коровай
Весільний коровай Стулити фіранки
І двері засунути,
Втерти сльозу і знову
Тісто замішувати.

Димом розлуки
Вичахне безмовно
Репнутий коровай.
Ніхто не узнає…

2011

А все ж однаково: піч, рецепт, інгредієнти і навіть кількість дров. У поодинокому випадку коровай тріскався… На жаль, молодята (рано чи пізно) розлучалися…





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-06-20 18:04:06
Переглядів сторінки твору 14996
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.004 / 5.5  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.09.12 18:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 01:05:54 ]
Ну, молодята розлучаються не із-за короваїв. А на картинці запашний - аж відломити хочеться. Ніхто ж не узнає...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:02:03 ]
Женю! Безперечно Ви праві...
Моя мама (світла пам"ять її душі) випікала весільні короваї не тільки для односельців.
Репнутий коровай не віддаси! Доводилося пекти другий...
А як непросто і пекельно ховати таємницю? Які це муки?..
І надіятись, наперекір усьому, що може "пронесе".
А вонож все одно станеться...
Щиро дякую Женю, що завітали.:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:36:01 ]
Світла пам'ять матері.
Ховати таємницю непросто.
Гарно все описано, душевно.
А надіятися все одно треба...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:54:35 ]
Саме так, Женю!
Надіятися!..
І навіть тоді, коли клубок у горлі, який не проковтнеш
і, коли руки опускаються
і, коли вже й сил немає...
СПАСИБІ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-06-27 21:34:36 ]
Ой, аж мороз по спині... Печальна історія. А я про таку прикмету й не знала. Правда, у мене й короваю не було, і весілля - так, вечірка невеличка... Але все одно розлучилися.
А я сьогодні хліб пекла - і друга хлібинка репнула. Добре, що не коровай! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-28 17:12:22 ]
Нуілі! Та їх - тих прикрих випадків у мами було не так і багато. Пригадую може останній - болісний...
Мій племінник виріс у селі і був для мами ніби третім(!) сином.
Коли витягла з печі репнутий коровай, то і плакала і пробувала похапцем стулити чи якось замазати. А кругом рідня... І всі бачать...
Рік жили разом, а розлучилися, як народилось немовля.
Мама була не забобонна, але у все, що пов"язано з випіканням хліба в печі, - вірила.
Нуілі! Коли наступного разу будете вчиняти і пекти хліб дотримуйтесь правил (так робила мама):
ніяких протягів,
тиша і спокій,
гучну музику вимкнути,
виховання донечки залишити на колись,
не впускайте в хату недоброзичливців і хай не заглядають у вікно сусіди із своїми проблемами.
Спасибі, Нуілі, що завітали і за Вашу відвертість...
Віриться, що спечений Вами хліб - дуже смачний! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-07-02 17:11:36 ]
Дякую, вам, Василю, за поради. Я наче й дотримуюся цього всього, але раз на раз не приходиться... Хоча хліб і справді завжди виходить смачний - хоч репнутий, хоч ні :) Я не хвалюся, просто так воно і є. Печу не на магазинних дріжджах, а на домашній заквасці. Хлібчик - житній, з ізюмом, а взимку додавала ще й горіхи і яблука, виходило щось середнє між хлібом і пирогом. Сьогодні оце якраз спекла два хлібенятка, відрізала окраєць, щоб вистиг - то вже піду обідати :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-01 17:07:00 ]
Якщо з добрими думками замішувати, то, мабуть, не тріскатиме...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-01 20:18:52 ]
Може і так, Оксанко!
Втім тут є щось астральне...
Випікання хліба (короваю) - це святе, втаємничене, незбагненне і нерозгадане...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-07-02 14:01:22 ]
Люди іноді розлучаються і короваї тут не винуваті ))
Гарненько написалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-02 17:10:37 ]
Так, Юлечко! Без сумніву "короваї тут не винуваті".
Чомусь згадав тезу Ціолковського:
"Всі наші знання - минулі, сучасні
й майбутні - ніщо, порівняно з тим,
що ми ніколи не будемо знати."
Юлю! Дякую, що завітали і відгукнулися. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-09-07 09:27:00 ]
коротко, сильно і... чудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-07 19:29:02 ]
Ганно, серденько!
Дякую, що завітали. Дуже приємно і радісно. :))