ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.

Ярослав Чорногуз
2025.12.15 21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.

Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.

Борис Костиря
2025.12.15 19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.

У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,

Іван Потьомкін
2025.12.15 19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Кока Черкаський
2025.12.15 14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.

не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Дениско (1954) / Інша поезія

 Весільний коровай
Весільний коровай Стулити фіранки
І двері засунути,
Втерти сльозу і знову
Тісто замішувати.

Димом розлуки
Вичахне безмовно
Репнутий коровай.
Ніхто не узнає…

2011

А все ж однаково: піч, рецепт, інгредієнти і навіть кількість дров. У поодинокому випадку коровай тріскався… На жаль, молодята (рано чи пізно) розлучалися…





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-20 18:04:06
Переглядів сторінки твору 14945
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.004 / 5.5  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.09.12 18:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 01:05:54 ]
Ну, молодята розлучаються не із-за короваїв. А на картинці запашний - аж відломити хочеться. Ніхто ж не узнає...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:02:03 ]
Женю! Безперечно Ви праві...
Моя мама (світла пам"ять її душі) випікала весільні короваї не тільки для односельців.
Репнутий коровай не віддаси! Доводилося пекти другий...
А як непросто і пекельно ховати таємницю? Які це муки?..
І надіятись, наперекір усьому, що може "пронесе".
А вонож все одно станеться...
Щиро дякую Женю, що завітали.:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:36:01 ]
Світла пам'ять матері.
Ховати таємницю непросто.
Гарно все описано, душевно.
А надіятися все одно треба...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-22 22:54:35 ]
Саме так, Женю!
Надіятися!..
І навіть тоді, коли клубок у горлі, який не проковтнеш
і, коли руки опускаються
і, коли вже й сил немає...
СПАСИБІ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-06-27 21:34:36 ]
Ой, аж мороз по спині... Печальна історія. А я про таку прикмету й не знала. Правда, у мене й короваю не було, і весілля - так, вечірка невеличка... Але все одно розлучилися.
А я сьогодні хліб пекла - і друга хлібинка репнула. Добре, що не коровай! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-28 17:12:22 ]
Нуілі! Та їх - тих прикрих випадків у мами було не так і багато. Пригадую може останній - болісний...
Мій племінник виріс у селі і був для мами ніби третім(!) сином.
Коли витягла з печі репнутий коровай, то і плакала і пробувала похапцем стулити чи якось замазати. А кругом рідня... І всі бачать...
Рік жили разом, а розлучилися, як народилось немовля.
Мама була не забобонна, але у все, що пов"язано з випіканням хліба в печі, - вірила.
Нуілі! Коли наступного разу будете вчиняти і пекти хліб дотримуйтесь правил (так робила мама):
ніяких протягів,
тиша і спокій,
гучну музику вимкнути,
виховання донечки залишити на колись,
не впускайте в хату недоброзичливців і хай не заглядають у вікно сусіди із своїми проблемами.
Спасибі, Нуілі, що завітали і за Вашу відвертість...
Віриться, що спечений Вами хліб - дуже смачний! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-07-02 17:11:36 ]
Дякую, вам, Василю, за поради. Я наче й дотримуюся цього всього, але раз на раз не приходиться... Хоча хліб і справді завжди виходить смачний - хоч репнутий, хоч ні :) Я не хвалюся, просто так воно і є. Печу не на магазинних дріжджах, а на домашній заквасці. Хлібчик - житній, з ізюмом, а взимку додавала ще й горіхи і яблука, виходило щось середнє між хлібом і пирогом. Сьогодні оце якраз спекла два хлібенятка, відрізала окраєць, щоб вистиг - то вже піду обідати :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-01 17:07:00 ]
Якщо з добрими думками замішувати, то, мабуть, не тріскатиме...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-01 20:18:52 ]
Може і так, Оксанко!
Втім тут є щось астральне...
Випікання хліба (короваю) - це святе, втаємничене, незбагненне і нерозгадане...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-07-02 14:01:22 ]
Люди іноді розлучаються і короваї тут не винуваті ))
Гарненько написалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-02 17:10:37 ]
Так, Юлечко! Без сумніву "короваї тут не винуваті".
Чомусь згадав тезу Ціолковського:
"Всі наші знання - минулі, сучасні
й майбутні - ніщо, порівняно з тим,
що ми ніколи не будемо знати."
Юлю! Дякую, що завітали і відгукнулися. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2011-09-07 09:27:00 ]
коротко, сильно і... чудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-07 19:29:02 ]
Ганно, серденько!
Дякую, що завітали. Дуже приємно і радісно. :))