Дозволю собі продовжити, пані Марино, саме на Вашій сторінці, відповідати панові Валерію. Оскільки саме тут він дістав мене якнайповніше.
Дивно, пане, валерію, що Ви так і не зрозуміли, що я зрозуміла з першого разу (на голову, хвала Господові, не скаржусь), що Ви печетесь виключно про дотримання свого виключного права власності на свій дорогоцінний твір. Та мені теж дивно, що Ви не зрозуміли, що я теж трохи знаю право, хай не магістр, але елементарні правові норми знати мус,щоб не вляпуватися. Тож у статті, котрою Ви мені тичете, як тупому кошеняті, йдеться про цитування де? Прочитайте уважно. Та іншою Вашою метою, як я зрозуміла після другого тику, є привертання до себе уваги, Ви самі десь написали, що лаври когось-там не дають спокою. Тож я знала, що буде і третій раз. І він не забарився. Ви дописалися до того, що обізвали мене і інших пародистів останніми. А Ви, либонь, перший? Чи, може, все-таки другий? І той факт, що Ви вхопилися за мою пародію як за червону шматку для биків, не робить Вам честі. Бо так, як пишу я, роблять інші автори, та їх Ви не посміли зачепити. А на мені вирішили зробити собі ім"я? То знайте, шановний, я можу бути биком, можу бути тореадором, та шматкою я не була і не буду. Тому і припинила існування пародії на Вашого вірша. Вона існує самостійно і незалежно від Вашого геніального творіння, бо я так хочу. І маю право, як Ви правильно підмітили.
І як добре, що я зранку прочитала Ваші аргументи і не поспішила відповідати. Це зробили інші, пані Марина і пані Юлія. Вони, виявляється, теж дотримуються думки, що висмикуванням окремих рядків з оригіналу можна опустити оригінал, а разом з ним і автора. Що Ви майстерно зробили у творі Сергія Гольдіна, хай вибачить мені пан Сергій, що згадую його тут. І про що Вам вказали інші читачі, не лише я.
І наостанок кілька слів про сарафанне радіо. Хтось, мій друг, його плагіатять, кілька років. Чи розумієте Ви, що ці слова - чистої води лапша. Якщо хтось когось плагіатить, то говориться конкретно - паролі, явки, адреси, хто кого як коли де і скільки разів. Так, як це зробила на іншому інтернет-ресурсі інша людина. НЕ вказую прізвища, кому цікаво, хай шукає, мене ця людина не просила ставати арбітром. А притягувати за вуха когось невинно ображеного поетичною долею до свого прізвища я не дозволю, о Валерію. Бажаю Вам з честю відстоювати Ваші виключні права і надалі. Я Вас більше не пародіюватиму.Казала бабця одну хорошу фразу, ну буду продовжувати. Сподіваюсь, читачі потішаться. :-)